Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 05 квітня 2026 р.
Справа: №523/646/26
Суддя: Боков О. М.
Справа № 523/646/26
Провадження №2/523/1953/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Бокова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду №7 в м.Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду через свого представника із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року до часу відкриття спадщини.
Подану заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.05.2017 року.
За життя, мати склала заповіт від 13.01.2005 року, яким все належне їй майно заповідала позивачу ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно їй для того, щоб оформити спадкові права у нотаріуса та підтвердити факт прийняття спадщини.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 16.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 23.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у ній
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі, не заперечували щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Положеннями ст.ст.ст. 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/6 (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 3, п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 від 11.05.1966 року, а також свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 30.07.1983 року відповідно до якого прізвище позивача змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
З матеріалів справи також вбачається, що після смерті матері залишилось спадкове майно, яке остання заповідала позивачу, про що склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 від 13.01.2005 року.
Звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_1 не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, та отримала роз`яснення від нотаріуса, що нею пропущений строк для прийняття спадщини та не надано доказів на її прийняття.
В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , постійно проживала без реєстрації разом із своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 з 2015 року і до дня її смерті, доглядала за нею, а також вела спільне господарство.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем з 2015 року на час відкриття спадщини підтверджується актом про проживання від 28.09.2025 року складений ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Паустовський», яким встановлено, що ОСОБА_1 з 2015 року по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї матері ОСОБА_4 , спільно проживали та вели домашнє господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для позивача юридичний наслідок, а саме необхідно для того, щоб оформити спадкові права у нотаріуса та підтвердити факт прийняття спадщини.
Докази, які б спростовували факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 з 2015 року до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем за вказаною адресою на час відкриття спадщини і цей факт підтверджується дослідженими судом доказами, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2015 року до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому дозволить позивачу реалізувати свої спадкові права .
На підставі вищевикладеного, Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 182, 328, 392, 1218, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 2015 року до часу відкриття спадщини.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 06.04.2026 року.
Суддя Боков О.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua