Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №511/376/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Суд: Роздільнянський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 22 квітня 2026 р.

Справа: №511/376/26

Суддя: Гринчак С. І.

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/376/26

Номер провадження: 2/511/715/26

23 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків В.В.,

за участю:

представника позивача-Ковалевського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

У лютому 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 318 430,94грн та 3 % річних в розмірі 99 928,27грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, всього в загальному розмірі 418 359,21 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 5020,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

07.12.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК", правонаступником якого було ПАТ "УКРСИББАНК", та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11264948000 (далі – Кредитний договір), відповідно до якого АКІБ "УКРСИББАНК" надав позичальнику кредит в сумі 62000,00 дол. США, а позичальник прийняла на себе зобов`язання здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 765,00 доларів США, сплачувати нараховані проценти до останнього робочого дня кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі в строк до 07.12.2022 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07.12.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №163986.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за Договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №11264948000 від 07.12.2007 року, укладеного між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 .

Позичальник не виконувала свої обов`язки за вказаним Кредитним договором, у зв`язку з чим ПАТ «Дельта Банк» зверталось до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.10.2013 року у справі №511/3029/13-ц, позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса 36-Б, МФО 380236, Код ЄДРПОУ 34047020) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 солідарно заборгованість за Кредитним договором №11264948000 від 07.12.2007 року у сумі 743150,37 (сімсот сорок три тисячі сто п`ятдесят гривен 37 копійок), яка складається з наступного: 469844,68 грн. заборгованість за кредитом, з яких прострочена заборгованість 67789,27 грн., 273305,69 грн. сума заборгованості за відсотками, з яких прострочена заборгованість 73625,44 грн. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати у загальній сумі 3441 гривня, а саме: по 1720,50 гривен судового збору з кожного.

15.11.2019 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги №2083/К, посвідчений Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2019. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, АТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Таким чином, кредитора за Договором про надання споживчого кредиту №11264948000 від 07.12.2007 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

За розрахунками позивача Інфляційне збільшення складає:

743 150,37 x 1.42848790 - 743 150,37 = 318 430,94 грн.

Загальна заборгованість: 318 430,94 грн. (інфляційне збільшення) + 99 928,27 грн. (3% річних) = 418 359,21 грн.

Позивач вважає, що стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів є належним та ефективним способом захисту майнових прав та інтересів позивача.

Заяви/клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.02.2026 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи повести в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання ( а.с.35)

25.02.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Ковалевського Євгена Володимировича, який діє на підставі Довіреності №10877 від 15.09.2025 року, надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, (а.с.40).

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.03.2026 року заяву представника позивача – адвоката Ковалевського Є.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено (а.с.43)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026 року (а.с.46).

Позиції сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» - адвокат Ковалевський Є.В., який перебував в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення що відповідають змісту позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 відсутні за вказаними адресами, що свідчить про неможливість вручення їм судових повісток. ( а.с.38,39).

Крім того, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викликались через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

26.03.2026 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбудеться 23.04.2026 року о 09:40 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.(а.с.47, 47 зв. бік)

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідачів та не повідомленням ними про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07.12.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК", правонаступником якого було ПАТ "УКРСИББАНК", та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11264948000 (далі – Кредитний договір), відповідно до якого АКІБ "УКРСИББАНК" надав позичальнику кредит в сумі 62000,00 дол. США, а позичальник прийняла на себе зобов`язання здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 765,00 доларів США, сплачувати нараховані проценти до останнього робочого дня кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі в строк до 07.12.2022 року (а.с18-23).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07.12.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №163986. (а.с.15-16)

В подальшому, 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за Договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №11264948000 від 07.12.2007 року, укладеного між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 . Позичальник не виконувала свої обов`язки за вказаним Кредитним договором, у зв`язку з чим ПАТ «Дельта Банк» зверталось до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с.13-14)

Згідно вказаного договору, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло право вимоги, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №11264948000 від 07.12.2007 року та за договорами забезпечення до нього. Таким чином, кредитора за Договором про надання споживчого кредиту №11264948000 від 07.12.2007 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.10.2013 року у справі №511/3029/13-ц боржниками не виконано.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується загальною позовною давністю.

За загальним правилом право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягає обмеженню загальною позовною давністю тривалістю три роки. Водночас перебіг позовної давності у спірних правовідносинах зазнав істотних змін у зв`язку з дією спеціального правового регулювання, запровадженого на період карантину та воєнного стану.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, діяв до 30 червня 2023 року, а отже перебіг позовної давності з 02 квітня 2020 року до вказаної дати не здійснювався.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, яким передбачено продовження строків позовної давності на період дії воєнного стану, а згодом, відповідно до редакції, запровадженої Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ, перебіг позовної давності було зупинено на період дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз`яснила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то такий строк був спочатку продовжений на період дії карантину, надалі - на період дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, у зв`язку з чим перебіг позовної давності було відновлено з 04 вересня 2025 року.

Отже, перебіг позовної давності у даних правовідносинах тривав до 02 квітня 2020 року, після чого був зупинений законом на період карантину і воєнного стану та відновився лише з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року відповідно до закону не підлягає врахуванню при обчисленні позовної давності.

З огляду на зупинення перебігу позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, а також з метою дотримання загального трирічного строку позовної давності після його відновлення з 04 вересня 2025 року, позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 вересня 2017 року по 23 лютого 2022 року включно.

Судом встановлено, що Інфляційні втрати позивачем нараховані помісячно із застосуванням офіційних індексів інфляції, оприлюднених Державною службою статистики України, з урахуванням фактичного залишку заборгованості у кожному розрахунковому місяці. Три проценти річних нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання пропорційно кількості днів прострочення.

Розрахунок не включає періоди, які перебувають поза межами збереженого строку позовної давності, що відповідає вимогам статей 256–261, 263 Цивільного кодексу України та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Також, для правильного визначення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, потрібно врахувати правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Крім того, для визначення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, потрібно врахувати правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Отже, з дати ухвалення рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.10.2013 року у справі №511/3029/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по кредиту в розмірі 743150,37 грн. (сімсот сорок три тисячі сто п`ятдесят гривень 37 копійок), валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

З урахування викладеного, позивачем нараховано відповідачу наступні суми, передбачені статтею 625 ЦК України за період з 01 вересня 2017 року по 23 лютого 2022 року на заборгованість 743150,37 грн.:

3% річних - Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання: з 01/09/2017 до 31/12/2019

Кількість днів у періоді – 852

Сума: 743 150,37 x 3 % x 852 : 365 : 100 = 52 040,89 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання: з 01/01/2020 до 31/12/2020

Кількість днів у періоді - 366

Сума: 743 150,37 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 22 294,51 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання: з 01/01/2021 до 23/02/2022

Кількість днів у періоді - 419

Сума: 743 150,37 x 3 % x 419 : 365 : 100 = 25 592,88 грн.

Всього: 99 928,27 грн.

Також, Позивачем наведено розрахунок інфляційних втрат, якій здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Інфляційне збільшення: 743 150,37 x 1.42848790 - 743 150,37 = 318 430,94 грн.

Загальна заборгованість: 318 430,94 грн. (інфляційне збільшення) + 99 928,27 грн. (3% річних) = 418 359,21 грн.

Стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів буде належним та ефективним способом захисту майнових прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи вищенаведене, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у повному обсязі у межах заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в розмірі 5020,31 грн. з відповідачів на користь позивача по 2 510,16грн. З кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,18,19,76-81,95,211,258-259,263-265, 281-284,288, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» ( код ЄДРПОУ 43212924, місцезнаходження: пр-т С.Бендери,28-А м. Київ, 04073) інфляційні втрати у розмірі 318 430,94грн та 3 % річних в розмірі 99 928,27грн., в загальному розмірі 418 359,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» ( код ЄДРПОУ 43212924, місцезнаходження: пр-т С.Бендери,28-А м. Київ, 04073) витрати по сплаті судового збору по 2 510,16грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею - 28 квітня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua