Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №511/3292/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/3292/25

Номер провадження: 1-кп/511/121/26

27 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12025160000000607 від 30 травня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Труд-Куток Роздільнянського району Одеської області, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого на посаді сигналіста в АТ «Укразалізниця», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимго,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

сторони та інші учасники кримінального провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (дистанційно)

потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_3

захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним.

29 травня 2025 року, приблизно у період часу з 21:00 години до 21 години 40 хвилин, водій ОСОБА_3 , маючи реальну і об`єктивну можливість виявити перед виїздом те, що ходова частина автомобіля «ВАЗ 217030», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідала вимогам пунктів 31.1, 31.4, 31.4.5. г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху України), що виразилось в тому, що на задній осі автомобіля були встановлені шини різних моделей, з різними малюнками протектора: праве заднє колесо – KAMA 185/65 R14, ліве заднє колесо – GOODYEAR 185/65 R14, достеменно знаючи та розуміючи, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, а також те, що експлуатація транспортного засобу за наявності вищевказаної технічної невідповідності зазначеним вимогам заборонена, приступив до керування вказаним автомобілем «ВАЗ 217030», чим порушив вимоги пунктів 2.3. а), 31.1., 31.4., 31.4.5. г) Правил дорожнього руху України.

Того ж дня, приблизно о 21 годині 40 хвилин, у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_3 керуючи вищевказаним автомобілем «ВАЗ 217030», здійснював рух у селі Кучурган Роздільнянського району Одеської області, по правій смузі проїзної частини вулиці Павла Каплуна, яка була освітлена світлом від ліхтарів зовнішнього вуличного електроосвітлення, розташованих уздовж проїзної частини, на якій організовано двосторонній рух і яка має по одній смузі для руху транспортних засобів зустрічних напрямків, з боку села Павлівка в напрямку селища Лиманське, зі швидкістю не менше 107,4 км/год, чим порушив вимоги пунктів 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України.

В цей час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, а саме по правій смузі проїзної частини вулиці Павла Каплуна села Кучурган, з боку села Павлівка в напрямку селища Лиманське, здійснював рух велосипед «AZIMUT» під керуванням неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався уздовж правого краю проїзної частини, а коли наблизився до ділянки вказаної вулиці, на якій встановлений дорожній знак 5.68 «3 км» Правил дорожнього руху України, то останній змінив напрямок свого руху ліворуч та, рухаючись вліво по дузі, став виконувати маневр повороту ліворуч в напрямку лівого узбіччя.

Під час руху по проїзній частині по вулиці Павла Каплуна в селі Кучурган, при наближенні до ділянки вказаної вулиці, на якій встановлений дорожній знак 5.68 «3 км» Правил дорожнього руху України, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля небезпеку для свого подальшого руху – неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_10 , який на велосипеді «AZIMUT» на вказаній ділянці вулиці став виконувати маневр повороту ліворуч, водій ОСОБА_3 , діючи з необережності та в порушення вимог пунктів 1.7., 2.3. б) Правил дорожнього руху України уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка більше ніж вдвічі перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, і в порушення вимог пунктів 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого на зазначеній ділянці вулиці скоїв наїзд правою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «ВАЗ 217030» на ліву задню бокову частину велосипеда «AZIMUT» і на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_10 .

Внаслідок даної ДТП було смертельно травмовано неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_10 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: поєднана травма голови, шийного відділу хребта, грудей, живота і кінцівок, зокрема: закрита черепно-мозкова травма, що поєднує: вогнищевий крововилив у м`які тканини тім`яної ділянки ліворуч, субарахноїдальні (під м`які оболонки мозку) крововиливи з вираженим набряком-набуханням мозку, численні садна і синці переважно ділянки обличчя; закрита травма шийного відділу хребта з повним переломом (зі значним зміщенням) на рівні атланто-окципітального зчленування (ділянка з`єднання основи черепа з першим шийним хребцем) з повним переривом верхньо-шийного відділу спинного мозку на даному рівні, садна шиї; закрита травма грудей і живота: поширені довгасті розриви з частковим розміжченням з боку задньої поверхні нижньої частки правої легені та задньо-діафрагмальної поверхні правої частки печінки з крововиливами у праву плевральну і черевну порожнини, забиття легень, одиничні садна тулуба; закриті переломи нижньої третини тіла (діафіза) правої плечової кістки і нижньої третини тіла лівої стегнової кістки з численними саднами кінцівок, які утворені дією тупих предметів, якими були виступаючі зовнішні поверхні автомобіля, що рухався, під час його зіткненні з велосипедистом, а також поверхня дороги – при падінні на неї постраждалого, які уявляють собою єдиний комплекс поєднаної травми, спричинені в результаті ДТП, і таким чином, оцінюються разом, були небезпечними для життя і містять ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_10 знаходиться у прямому причинному зв`язку з отриманими внаслідок ДТП несумісними з життям, поєднаними зазначеними вище тілесними ушкодженнями, зокрема, у ділянці верхньо-шийного відділу спинного мозку з повним його анатомічними переривом.

Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог пунктів 1.5., 1.7., 2.3. а), б), 12.3., 12.4., 12.9. б), 31.1., 31.4., 31.4.5. г) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті велосипедиста ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Стислий виклад позиції учасників судового засідання.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому діяння та призначити міру покарання з урахуванням всіх обставин по справі у межах санкції, передбаченої частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, стягнути витрати на проведення експертиз під час проведення досудового розслідування у розмірі 37 884,50 гривень, цивільний позов задовольнити повністю, долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України, зокрема, транспортні засоби повернути власникам, змінити запобіжний захід обвинуваченому з домашнього арешту на триманням під вартою в залі суду з метою запобігти ризику втечі.

Обвинувачений свою вину визнав, просив врахувати також і дії велосипедиста, які призвели до ДТП та агресивну стосовно нього поведінку потерпілого – батька загиблого хлопчика, призначити йому покарання із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із іспитовим строком.

Захисник обвинуваченого просив при призначенні покарання надати оцінку діям велосипедиста, який раптово для обвинуваченого змінив напрямок руху та позбавив таким чином його можливості зреагувати на дорожню обстановку, призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК України, із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком, цивільний позов на розсуд суду.

Представник потерпілої просив призначити покарання в межах санкції, без застосування статті 75 КК України, взявши обвинуваченого під варту у залі суду.

Потерпілі підтримали позицію прокурора.

Висновки суду за результатами розгляду обвинувального акту.

Згідно з частиною 1, 2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що 29 травня 2025 року приблизно о 21:00 години рухався по дорозі на автомобілі по своїй полосі зі швидкістю 80 км/год на виїзді з населеного пункту, побачив попереду велосипедиста, який рухався по тій же полосі ближче до правого краю в попутному напрямку зі швидкістю 10-15 км/год, за 50 м до нього почав перестроюватися вліво для здійснення маневру обгону, збільшивши при цьому швидкість, але за 5 метрів від його автомобіля велосипедист раптово для нього різко повернув вліво, він такого маневру не очікував, відбулося зіткнення правою частиною його автомобіля з велосипедом на зустрічній смузі. Хлопчика викинуло вліво на обочину. Він з місця події не втікав, ознак життя у хлопчика не перевіряв, викликав швидку та поліцію. Вибігли люди, приїхали родичі загиблого. Визнає, що перевищив швидкісний режим в населеному пункті, що шини на автомобілі були різні, він таким придбав автомобіль. Рухався з ближнім світлом фар, дорога освітлювалась ліхтарями. Цивільний позов визнав частково на суму 500 000 грн., просив врахувати, що його батьки передали батькам потерпілих 35 000 грн. на поховання.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що є матір`ю загиблого Даніїла. О 21:28 год 29 травня 2025 року вона телефонувала сину, просила його не затримуватись в гостях, двоюрідні сестри перевели його через дорогу, він поїхав додому, він був з велосипедом, а 21:38 год. їй повідомили про ДТП. Вони з чоловіком приїхали на місце ДТП, але її увезла швидка. Після ДТП обвинувачений жодного разу до неї не звертався з вибаченнями та з пропозицією відшкодування шкоди. Тільки в суді обвинувачений взагалі дізнався, що вона мати загиблої дитини.

Потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що його син малолітній ОСОБА_11 29.05.2025 року був в гостях у бабусі в с.Кучурагн. по вул.П.Каплуна, 310. 21:28 год вони з матір`ю дзвонили сину, він сказав, що все добре. Син був на велосипеді. Двоюрідні сестри перевели його через дорогу, щоб він йшов пішки по зустрічній смузі. При сестрах він велосипед котив. О 21:38 подзвонила бабуся і повідомила, що сина збила машина. Він приїхав на місце ДТП через 5 хвилин, водій автомобіля ВАЗ ховався в кущах, дитина була мертва. У автомобіля була пошкоджена права передня частина. Тіло сина лежало зліва на обочині. Обвинувачений передав на поховання через своїх батьків сусідці для них 35 000 грн. Більше нічим не допомагав, не вибачився. 08.04.2026 року через рік після ДТП приїхали батьки обвинуваченого та вчинили сварку, хотіли рішати питання. Один раз обвинувачений зустрів його раптово в магазині та вимушений був підійти. Сказав, що все розуміє, і все. Цивільний позов підтримав.

Вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2025 року та схемою до протоколу з фототаблицею, у ході проведення якого було вилучено транспортний засіб ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед AZIMUT, червоного кольору;

-протоколом огляду місця події від 30 травня 2025 року, у ході якого було виявлено сліди шин автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишені на місці ДТП та схемою до протоколу з додатками;

-протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 30 травня 2025 року;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30 травня 2025 року за участю ОСОБА_3 , у ході проведення якого він повідомив та відтворив на місцевості про обставини ДТП, зазначивши, серед іншого, що їхав зі швидкістю 70 км/год;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 09 липня 2025 року за участю ОСОБА_3 , а також схемою до нього з фото-таблицею, у ході проведення якого він повідомив та відтворив на місцевості про обставини ДТП, зазначивши, серед іншого, що 29 травня 2025 року він після роботи домовився зі знайомим пограти у більярд в селищі Лиманське. Рухався по вулиці Павла Каплуна в селі Кучурган Роздільнянського району Одеської області, зі швидкістю 70-80 км/год, перебуваючи в автомобілі сам. В цей час, виявив попереду на відстані 50-60 м в попутному напрямку велосипедиста. Наблизившись до велосипедиста, увімкнув лівий покажчик повороту та почав виїжджати на смугу зустрічного руху для виконання маневру обгону велосипедиста, який в цей час різко почав змінювати напрямок руху шляхом різкого повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу. ОСОБА_3 почав здійснювати маневр лівіше задля уникнення зіткнення, але воно відбулося, після чого застосував екстрене гальмування, втративши керування над автомобілем. Вийшовши із автомобіля, побачив хлопця, який керував велосипедом, без ознак життя;

-протоколом огляду речових доказів від 02 червня 2025 року, зокрема, оптичного носія інформації – цифрового багатоцільового диску DVD-R з логотипом «RiDATA»;

-постановою про визнання речовим доказом від 30 травня 2025 року, згідно з якою визнано речовим доказом легковий автомобіль марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , велосипед червоного кольору з маркуванням AZIMUT;

-постановою про визнання речовим доказом від 02 липня 2025 року, згідно з якою визнано речовим доказом цифровий багатоцільовий диск DVD-R з логотипом «RiDATA», на якому зафіксована подія ДТП;

-висновком експерта №20250516040000040, згідно з яким було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_10 , згідно з яким його смерть знаходиться у прямому причинному зв`язку з отриманими внаслідок ДТП несумісними з життям ушкодженнями;

-висновком експертного судово-токсикологічного дослідження (обстеження), згідно з яким при судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в крові етиловий спирт не виявлено;

-висновком експертного судово – медичного - гістологічного дослідження №1118/20250516040000040;

-висновком експертного судово-імунологічного дослідження № 1095;

-висновком експерта № 2070, згідно з яким в крові ОСОБА_3 етиловий спирт не виявлений;

-висновком експерта № СЕ-19/116-25/13768-ІТ від 24 червня 2025 року, згідно з яким рульове керування, ходова частина та гальмова система велосипеда червоного кольору з маркуванням AZIMUT на момент виникнення події знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію велосипеда контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі;

-висновком експерта № СЕ-19/116-25/13770-ІТ від 23 червня 2025 року, згідно з яким рульове керування, ходова частина та гальмова система автомобіля ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 ) на момент виникнення події знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію автомобіля контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі. Ходова частина мала невідповідність вимогам пунктів 31.1, 31.4 та 31.4.5 г) Правил дорожнього руху у вигляді встановлення на задню вісь автомобіля шин різних моделей, з різними малюнками проектора, згідно з якими експлуатація транспортного засобу забороняється;

-висновком експерта № СЕ-19/116-25/14012-ІТ від 04 липня 2025 року, згідно з яким зіткнення автомобіля ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 ) та велосипеда червоного кольору з маркуванням AZIMUT сталося на смузі проїзної частини вулиці Павла Каплуна відносно напрямку руху від селища Лиманське до села Павловка на ділянці початку утворення слідів бокового юзу шин велосипеда червоного кольору з маркуванням AZIMUT в межах утворення слідів юзу автомобіля ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 );

-висновком експерта № СЕ-19/116-25/14011-ІТ від 16 липня 2025 року, згідно з яким швидкість руху автомобіля ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 ), виходячи з наявної слідової інформації, становила не менше 107,4…122,5 км/год;

-висновком експертів № СЕ-19/116-25/17038-ІТ від 26 серпня 2025 року, згідно з яким дії водія автомобіля ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди. ОСОБА_12 не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем ВАЗ 217030 (номерний знак НОМЕР_1 ).

На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши вказані обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, за місцем роботи та місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Щодо щирого каяття, суд зазначає, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

У даній справі навіть у судових дебатах обвинувачений посилався на дії велосипедиста, які, на його думку, призвели до ДТП, а тому факт щирого каяття не знайшов своє відображення у цій справі, оскільки останній не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості.

Із досудової доповіді, складеної Роздільнянським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області 12 листопада 2025 року, встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький, тому орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Відповідно до частини 1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Водночас, суд вважає необхідним зазначити, що частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальний закон передбачає, що згідно з частиною 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

У даній справі суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, обвинувачений керуючи технічно несправним транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть малолітньої потерпілої особи, і таке кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжким.

Хоча по відношенню до наслідків вина обвинуваченого є необережною, проте об`єктом посягання являється життя іншої людини та наслідком вчинення є смерть дитини.

Наведене свідчить, що обвинувачений є небезпечним для суспільства, оскільки поставив під небезпеку не лише своє життя і здоров`я, а й інших учасників дорожнього руху, а тому будь-яке інше покарання окрім реального його відбування не забезпечить виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Суд також при призначенні покарання враховує позицію потерпілих, які просили призначити обвинуваченому реальну міру покарання із взяттям під варту в залі суду.

На противагу позиції сторони захисту, суд вважає необхідним з урахуванням викладеного зазначити, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку за обставин з наслідками, які встановлені у даному кримінальному провадженні, не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії.

З урахуванням наведеного, обставин, що пом`якшують покарання, даних про особу обвинуваченого, думки потерпілої сторони щодо визначення обвинуваченому покарання, суд не вбачає підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відносно аргументів сторони захисту щодо дій велосипедиста, суд вважає необхідним зазначити, що змінюючи напрямок руху, водій велосипеда своїми діями не створював небезпеку для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_3 та не змушував останнього до застосування екстрених заходів для запобігання ДТП, його дії, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, що підтверджується висновком експертів № СЕ-19/116-25/17038-ІТ від 26 серпня 2025 року.

Вирішення питання про заявлений цивільний позов.

Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 129 КПК передбачено, що за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно положень частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Представником потерпілого – адвокатом ОСОБА_13 було заявлено позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у загальному розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень та судові витрати.

Обвинувачений частково визнав позовні вимоги у розмірі 500 000 гривень, зазначивши, що іншу частину витрат повинна сплатити страхова.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Факт загибелі внаслідок ДТП малолітнього сина є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, глибину душевних страждань потерпілого, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого моральну шкоду у заявленому розмірі 2 000 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення питання про стягнення процесуальний витрат.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до статті 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили суд змінює на тримання під вартою, взявши його негайно під варту в залі суду.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 182, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До вступу вироку в законну силу змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в період часу з моменту взяття його під варту на виконання цього вироку до набрання вироком суду законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду у загальному розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави витрати на проведення експертиз під час проведення досудового розслідування у загальному розмірі 37 884,50 гривень.

Скасувати арешт, накладений слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси від 04 червня 2025 року у справі № 947/20287/25, зокрема, з транспортного засобу марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , велосипеду червоного кольору з маркуванням AZIMUT.

Транспортний засіб марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 – повернути власнику майна після набрання вироком законної сили.

Велосипед червоного кольору з маркуванням AZIMUT– повернути потерпілому ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.

Цифровий багатоцільовий диск DVD-R з логотипом «RiDATA», на якому зафіксована подія ДТП – залишити після набрання вироком законної сили зберігати у матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1