Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №511/2146/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2146/25

Номер провадження: 2/511/73/26

15 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання - Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов зазначений позов через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача:

- надмірно сплачену пенсію у розмірі 13 800,81 гривень;

- судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває відповідач, яка отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон 1058).

30 серпня 2024 року відповідач звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком. Вік на момент подання заяви складав 63 роки 04 місяці.

Відповідно до Закону 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021— не менше 28 років.

За відсутності страхового стажу 28 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року — від 21 до 31 року, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року — від 15 до 23 років.

Відповідно до розпорядження від 06 вересня 2024 року відповідачу було призначено пенсію за віком в розмірі 2 725,00 гривень з 30 серпня 2024 року.

Разом із цим, перевіркою документів, які наявні в електронній пенсійній справі, встановлено, що до страхового стажу невірно зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 01 серпня 2024 по 15 серпня 2024 року, тобто включаючи місяць, в якому надана заява про призначення пенсії.

Рішенням від 24 лютого 2025 року відповідачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком з 30 серпня 2024 року у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — 21 рік, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, виникла переплата пенсії за період з 30 серпня 2024 року по 31 січня 2025 року у розмірі 13 800,81 гривень, яку відповідач добровільно не повернула на листи управління.

Стислий виклад заперечень відповідача.

ОСОБА_1 подала відзив, згідно з яким просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера.

Законодавцем передбачено два випадки із цього правила:

-якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату;

-у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому, правильність здійснення розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Процесуальні дії у справі.

17 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30 серпня 2024 року відповідач звернулася до позивача із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно розпорядження від 06 вересня 2024 року відповідачу було призначено пенсію за віком у розмірі 2 725,00 гривень з 30 серпня 2024 року, страховий стаж зараховано в розмірі 21 рік 0 місяців 5 днів.

Рішенням від 24 лютого 2025 року №155750002783, відповідачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з 30 серпня 2024 року у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, виникла переплата пенсії за період з 30 серпня 2024 року по 31 січня 2025 року у розмірі 13 800,81 гривень.

Рішенням про прийняття суми переплати пенсії на облік від 06 березня 2025 року № 809, встановлено, що у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та відмовою в призначенні пенсії утворилася сума переплати 13 800,81 гривень, яка прийнята на облік в березні 2025 року.

Головним управлінням було надіслано лист повідомлення №1500-0404-8/58341 від 10 березня 2025 року, яким було повідомлено відповідача про виникнення переплати у сумі 13 800,81 гривень.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, підставами для повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру надмірно, є зловживання з боку отримувача пенсії.

Пунктом 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи з аналізу статті 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного суду у постанові у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18), правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

У даній справі позивачем не доведено наявності в діях відповідача недобросовісної поведінки, яка б сприяла безпідставному нарахуванню та виплаті грошових коштів.

З огляду на те, що виплата відповідачу пенсії проведена органом Пенсійного фонду України добровільно, на підставі відповідного рішення, при цьому фактів недобросовісності з боку відповідача судом не встановлено, а доказів наявності рахункової помилки позивач не надав, передбачені законом підстави для повернення безпідставно виплаченої пенсії відсутні.

У § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись cтаттями 9, 10, 12, 18, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вулиця Канатна, 83, місто Одеса, ЄДРПОУ 20987385.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. В. Бобровська