Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №521/3087/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/3087/26

1-кп/521/1424/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі угоду про визнання винуватості за обвинувальним актом по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000174 від 28.01.2026 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, без інвалідності, неодруженого, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час відбуваючого покарання у виді позбавлення волі в умовах Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)», раніше судимого, а саме:

- 19.01.2021 року вироком Суворовського (нині – Пересипський) районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробувальним строком на 2 роки;

- 22.12.2022 року вироком Суворовського (нині – Пересипський) районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць (строк відбування якого обчислюється з 12.09.2022 року),

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Хаджибейського районного суду м. Одеси з Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000174 від 28.01.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи засудженим вироком Суворовського (нині – Пересипський) районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, 21.04.2023 року прибув до Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» (далі - ДУ «ОВК (№ 14)»), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова 2-А, де черговим помічником начальника установи ОСОБА_6 був ознайомлений з правами та обов`язками засуджених, режимом утримання, порядком та умовами виконання покарання у виді позбавлення волі.

За час перебування у Державній установі «ОВК (№ 14)» засуджений ОСОБА_5 , неодноразово допускав порушення режиму утримання, незважаючи на проведену представниками адміністрації установи профілактичну та виховну роботу, на шлях виправлення та перевиховання не став, систематично та злісно порушував встановлений режим відбування покарання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку, а саме: за порушення режиму тримання у Державній установі «ОВК (№14)» на засудженого ОСОБА_5 накладено 17 стягнень, з них 7 разів був поміщений до дисциплінарного ізолятору ДУ «ОВК (№ 14)» установи та 1 (один) раз за систематичне порушення режиму утримання був переведений до приміщення камерного типу на 1 місяць.

Заходи заохочення до засудженого ОСОБА_5 за час відбуття покарання в ДУ «ОВК (№ 14)» не застосовувалися.

Так, засудженого ОСОБА_5 , на підставі постанови начальника ДУ «ОВК (№ 14)» ОСОБА_7 , винесеної 28.07.2025 року у відповідності до ухвали Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08.07.2025 року, переведено до приміщення камерного типу строком на 1 місяць.

Однак, незважаючи на застосовування заходів дисциплінарного впливу ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив та 22.01.2026 року, перебуваючи у прогулянковому дворику ДІЗО (дисциплінарного ізолятору), який розташований на території ДУ «ОВК (№14)» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова 2А, засуджений ОСОБА_5 відповідно до додатку №20, п. 2 розділу XVIII «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, після закінчення прогулянки повинен був здійснити прибирання дворику для прогулянок, згідно графіку чергування засуджених в камері №1 ДІЗО на січень 2026 року, з яким останній був ознайомлений.

В подальшому, 22.01.2026 року приблизно о 09 годині 12 хвилин, під час обходу в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 прогулянкових двориків ДІЗО, з метою перевірки санітарного стану та дотримання засудженими правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, було виявлено, що після закінчення прогулянки, прогулянковий дворик, в якому перебував засуджений ОСОБА_5 потребує прибирання, згідно до розпорядку та обов`язків засудженого.

Після чого, в прогулянковому дворику ДІЗО ДУ «ОВК (№14)» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 2-А, 22.01.2026 року о 09 годин 14 хвилин згідно ч. 3 ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженою Наказом Міністерства Юстиції України від 28 серпня 2018 року за №2823/5 в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 , згідно виконуваних функціональних обов`язків, діючи виключно у рамках своєї посадової інструкції, було висунуто законну вимогу приступити до прибирання прогулянкового дворику у відповідності до графіку чергування, та видано для цього необхідний інвентар.

Однак засуджений ОСОБА_5 діючи умисно, демонстративно і відкрито, з метою злісної непокори законним вимогам адміністрації, безпідставно, неодноразово, в категоричній формі відмовився від виконання законної вимоги представника адміністрації ДУ «ОВК № 14» - в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_8 , при цьому не маючи протипоказань за станом здоров`я, крім того ОСОБА_5 фактично міг і був зобов`язаний виконати законну вимогу представника адміністрації виправної установи.

Крім того, 23.01.2026 року, перебуваючи у прогулянковому дворику ДІЗО (дисциплінарного ізолятору), який розташований на території ДУ «ОВК (№14)» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова 2А, засуджений ОСОБА_5 відповідно до додатку №20, п. 2 розділу XVIII «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, після закінчення прогулянки повинен був здійснити прибирання дворику для прогулянок, згідно графіку чергування засуджених в камері №10 ДІЗО на січень 2026 року, з яким останній був ознайомлений.

В подальшому, 23.01.2026 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, під час обходу в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 прогулянкових двориків ДІЗО, з метою перевірки санітарного стану та дотримання засудженими правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, було виявлено, що після закінчення прогулянки, прогулянковий дворик, в якому перебував засуджений ОСОБА_5 потребує прибирання, згідно до розпорядку та обов`язків засудженого.

Після чого, в прогулянковому дворику ДІЗО ДУ «ОВК №14» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 2-А, 23.01.2026 року о 09 годин 01 хвилин, згідно ч. 3 ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженою Наказом Міністерства Юстиції України від 28 серпня 2018 року за №2823/5 в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 , згідно виконуваних функціональних обов`язків, діючи виключно у рамках своєї посадової інструкції, було висунуто законну вимогу приступити до прибирання прогулянкового дворику у відповідності до графіку чергування, та видано для цього необхідний інвентар.

Однак засуджений ОСОБА_5 діючи умисно, демонстративно і відкрито, з метою злісної непокори законним вимогам адміністрації, безпідставно, неодноразово, в категоричній формі відмовився від виконання законної вимоги представника адміністрації ДУ «ОВК № 14» - в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_8 , при цьому не маючи протипоказань за станом здоров`я, крім того ОСОБА_5 фактично міг і був зобов`язаний виконати законну вимогу представника адміністрації виправної установи.

В подальшому, 24.01.2026 року, перебуваючи у прогулянковому дворику ДІЗО (дисциплінарного ізолятору), який розташований на території ДУ «ОВК (№14)» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова 2А, засуджений ОСОБА_5 відповідно до додатку №20, п. 2 розділу XVIII «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, після закінчення прогулянки повинен був здійснити прибирання дворику для прогулянок, згідно графіку чергування засуджених в камері №10 ДІЗО на січень 2026 року, з яким останній був ознайомлений.

В подальшому, 24.01.2026 року, приблизно о 09 годині 25 хвилин, під час обходу в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 прогулянкових двориків ДІЗО, з метою перевірки санітарного стану та дотримання засудженими правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, було виявлено, що після закінчення прогулянки, прогулянковий дворик, в якому перебував засуджений ОСОБА_5 потребує прибирання, згідно до розпорядку та обов`язків засудженого.

Після чого, в прогулянковому дворику ДІЗО ДУ «ОВК №14» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 2-А, 24.01.2026 року о 09 годин 26 хвилин згідно ч. 3 ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженою Наказом Міністерства Юстиції України від 28 серпня 2018 року за №2823/5 в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 , згідно виконуваних функціональних обов`язків, діючи виключно у рамках своєї посадової інструкції, було висунуто законну вимогу приступити до прибирання прогулянкового дворику у відповідності до графіку чергування, та видано для цього необхідний інвентар.

Однак засуджений ОСОБА_5 діючи умисно, демонстративно і відкрито, з метою злісної непокори законним вимогам адміністрації, безпідставно, неодноразово, в категоричній формі відмовився від виконання законної вимоги представника адміністрації ДУ «ОВК № 14» - в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_8 , при цьому не маючи протипоказань за станом здоров`я, крім того ОСОБА_5 фактично міг і був зобов`язаний виконати законну вимогу представника адміністрації виправної установи.

Після цього, в.о. начальника державної установи ДУ «ОВК (№ 14)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_8 , засудженому ОСОБА_5 додатково були роз`яснені положення ст. 107 Кримінально – виконавчого кодексу України та повідомлено, що оскільки раніше останній притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді переведення до приміщення камерного типу, то в разі подальшого не виконання законних вимог представника адміністрації виправної установи, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України.

Однак, засуджений ОСОБА_5 проігнорував зроблені йому роз`яснення та повторно відмовився від виконання законних вимог представника адміністрації виправної установи.

Своїми неправомірними діями засуджений ОСОБА_5 порушив вимоги п. 1 ст. 9 КВК України, де зазначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації, а також вимоги ч. 3 ст. 107 КВК України, де зазначено що засуджені зобов`язані дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, а також виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Крім того своїми неправомірними діями засуджений ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 3, 4, розділу ІІ «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, де зазначено, що засуджені до позбавлення волі зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.

Факт неодноразової відмови засудженого ОСОБА_5 від прибирання прогулянкового дворику, свідчить про злісну непокору адміністрації установи виконання покарань.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст. 391 КК України, тобто як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

27 лютого 2026 року між прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні (зі сторони обвинувачення) та обвинуваченим (підозрюваним) у цьому кримінальному провадженні – ОСОБА_5 , в присутності адвоката ОСОБА_4 (зі сторони захисту), на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення (підозри) та фактичних обставин кримінального правопорушення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого (підозрюваного). Обвинувачений (підозрюваний) ОСОБА_5 , при укладенні угоди, зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України в обсязі повідомленої підозри (обвинувачення).

Також, сторонами угоди узгоджено міру покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України, а саме сторони враховуючи беззастережне визнання винуватості підозрюваним (обвинуваченим), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого (підозрюваного), щире каяття, дійшли згоди щодо можливості призначити ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах, визначених санкцією ст. 391 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 1 рік та, з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України та невідбутої частини покарання, остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців 15 днів.

Обвинуваченому (підозрюваному) роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. Угода підписана обвинуваченим (підозрюваним), його захисником та прокурором.

Так, під час підготовчого судового засідання, прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання.

Обвинувачений під час підготовчого судового засідання, повідомив, що йому цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України визнав повністю та беззаперечно, а також визнав всі обставини формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється та угоду укладає добровільно. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання.

Захисник, в підготовчому судовому засіданні, підтвердила добровільність згоди свого підзахисного, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити підзахисному узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідивши обвинувальний акт та зміст угоди, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим.

Відповідно до положень ст. 474 КПК України - якщо угода досягнута під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою надсилається до суду та розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. При цьому, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків чи злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що відповідно до приписів ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України є нетяжким злочином.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , та те, що внаслідок його вчинення завдана шкода лише державним інтересам, потерпілих у даному провадженні не має, суд вважає, що прокурором дотримані вимоги щодо підстав та обставин для ініціювання та укладення угоди про визнання винуватості. Зміст дослідженої угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, при цьому вимоги ст. 52 КПК України також дотримано.

На виконання вимог ст. 474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін судового провадження, суд переконався, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження цієї угоди, наслідки її не виконання, а також узгоджену міру покарання, яка буде до нього застосована у разі затвердження угоди судом.

При вирішені питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З врахуванням викладеного, зокрема те, що ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою вину у вчиненому, а обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювались та не оспорюються, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ст. 391 КК України як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), відповідає пред`явленому обвинуваченню.

При цьому слід зауважити, що оцінка доказів по кримінальному провадженню судом не надавалась, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку, передбаченому главою 35 КПК України, кримінальне провадження на підставі угод.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, судом встановлено, що: ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі; є громадянином України; має середньо-спеціальну освіту; неодружений; без інвалідності, є осудною особою, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; повністю та беззаперечно визнає себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні в рамках даного провадження; має обставину, що пом`якшує його покарання (щире каяття) та має обставину, що обтяжує покарання (рецидив кримінальних правопорушень), а також те, що у даному провадженні ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, призначеного йому вироком Суворовського (нині – Пересипський) районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. ст. 71, 72 КК України.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає узгоджене сторонами покарання за своїм видом, розміром та способом виконання відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винного, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, забезпечить досягнення мети його застосування.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та КК України, угода не порушує права, свободи чи інтереси сторін, з врахуванням, що передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами угоди міри покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна чи запобіжного заходу у даному проваджені не застосовувались.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у даному кримінально провадженні не заявлявся.

Під час досудового розслідування та в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою не обирався. ОСОБА_5 знаходиться під вартою у зв`язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком суду, у зв`язку з чим запобіжний захід до набрання цим вироком законної сили судом не обирається.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 472, 474-476 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2026 року між прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні (зі сторони обвинувачення) та обвинуваченим (підозрюваним) у цьому кримінальному провадженні – ОСОБА_5 , в присутності адвоката ОСОБА_4 (зі сторони захисту), у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026162470000174 від 28.01.2026 року за ст. 391 КК України.

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 ( один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Суворовського (нині – Пересипський) районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року по справі 523/13747/22, та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 15 (п`ятнадцять) днів.

Початок строку відбуття покарання за сукупністю вироків обчислювати з дня проголошення даного вироку.

Речовий доказ, відповідно до постанови слідчої від 10.02.2026 року, а саме:

- DVD-R диск із наявними на ньому відеозаписами за участі засудженого ОСОБА_5 – зберігати при матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026162470000174 від 28.01.2026 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляцій, які можуть бути подані з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1