Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №505/4439/21 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/4439/21

Провадження № 2-а/505/22/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.04.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої судді Павловської Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Н.Б.

представника позивача – адвоката Осокіна С.Ю.

представника відповідача – Головного управління національної поліції в Одеській області Уткіної К.С.

відповідача– поліцейського Подільського РУП ГУНП в Одеській області Денисенко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Денисенко Артема Руслановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про зміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Осокіна С.Ю. з даним позовом до поліцейського Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Денисенко Артема Руслановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про зміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 20.12.2021 року відносно позивача, відповідачем Денисенко А.Р. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серії БАВ №393451 про визнання позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

В зазначеній постанові йдеться про порушення позивачем п.п.2.1 а ПДР.

Із зазначеною постановою позивач не згоден і вважає її незаконною. При винесенні вищезазначеної постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений.

Фактично розгляд справи відбувся на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу та унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин справи.

Відповідач ОСОБА_2 виніс постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляд справи.

Також, позивачу не були роз`яснені його права. При цьому, оскаржувана постанова не містить послань на жодні належні допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

У позивача дійсно немає права на управління транспортними засобами категорії А1, але є право на управління транспортними засобами категорії А,В,С, тобто позивач має навички керування та обізнаний з ПДР, а тому дане правопорушення може бути визнане малозначним, що відповідно до ст. 22 КУпАП є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Крім того позивач є інвалідом 2 групи, нещодавно переніс інсульт та страдає на цукровий діабет, є інсулінозалежним, мопедом користувався вимушено, оскільки йому важко пересуватися.

Більш того, позивач отримує вкрай малу пенсію по інвалідності, а сума штрафу складає 2 його пенсії, що уразі сплати цього штрафу виключить можливість 2 місяці існувати та купувати потрібні для підтримки організму ліки.

Таким чином просив змінити постанову про адміністративне правопорушення БАВ №393451 від 20.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в частині призначеного покарання, а саме звільнити позивача від адміністративної відповідальності, в зв`язку з малозначністю вчиненого ним правопорушення, так як негативних наслідків в результаті його дій не настало, відсутні обставини, що обтяжують його відповідальність.

Від представника ГУНП в Одеській області Безуглої А.С. надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстрований за вх.№ 1494.

Зазначила, що як визнається сторонами, 20.12.2021 року ОСОБА_3 керував транспортним засобом VIKING VN49Q5B, не маючи права керувати таким транспортним засобом без відповідної категорії «А», чим порушив п.п.2.1 а Правил дорожнього руху України і тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення. Особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі фотозйомки (відеозапису).

У протоколі про адміністративне правопорушення від 20.12.2021 наявний підпис ОСОБА_3 про його ознайомлення з правами та строком оскарження.

Крім того, в позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд змінити постанову БАВ №393451, складену від 20.12.2021 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, звільнивши позивача на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 22 КУпАП законодавцем визначена можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Так, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежтись усним зауваженням.

Однак, у примітці до зазначеної статті міститься вказівка про те, що зазначені вище положення не застосовуються до правопорушень, передбачених ч.4 ст. 121, ч.5 ст. 122, ст.ст. 122-2,122-4, ч.3 ст. 123, ч.2-4 ст. 126 та ст.130 цього Кодексу.

Таким чином позов є необґрунтованим, просила продовжити строк для надання відзиву та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

Ухвалою суду від 15.04.2026 року суддею Павловською Г.В. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Осокін С.Ю. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, а в судових дебатах вказав, що не визнає позовні вимоги.

Представник відповідача ГУНП в Одеській області Уткіна К.С. в судовому засіданні просила відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно постанови серії БАВ №393451 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 , 20.12.2021 року о 13 год. 20 хв. керував транспортним засобом VIKING VN49Q5B, не маючи права керувати таким транспортним засобом без відповідної категорії «А», чим порушив п.п.2.1 а, Правил дорожнього руху України і тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Також, у постанові про адміністративне правопорушення серії БАВ №393451 від 20.12.2021 наявний підпис ОСОБА_3 про його ознайомлення його з правами та строком оскарження.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Підпунктом «а» п. 2.1 ПДР передбачено, водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та пред`являти на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог Цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та довести факт порушення ним ПДР відповідними доказами.

Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII).

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На виконання ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

Так, судом встановлено і визнається сторонами, що позивач ОСОБА_3 20.12.2021 року керував транспортним засобом VIKING VN49Q5B, не маючи права керувати таким транспортним засобом без відповідної категорії «А», чим порушив п.п.2.1 а, Правил дорожнього руху України і тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення. Особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, з`ясування наявності вини та її ступінь у водія транспортного засобу не є обов`язковою умовою при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що мало місце у даному випадку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 20.12.2021 ґрунтується на фактичних даних та відповідає вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо застосування положень статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд змінити постанову серії БАВ №393451, складену 20.12.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, звільнивши позивача на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності з огляду на малозначність.

Так, відповідно до ст. 22 КУпАП законодавцем визначена можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Так, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежтись усним зауваженням.

Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право застосування статті 22, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачених частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції Національної поліції.

Тобто, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, сфера застосування статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку – поліцейського СРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержанта поліції Денисенко А.Р.).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові 31 жовтня 2019 року у справі № 266/3228/16-а.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскільки в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення на нього накладено правомірно, за наслідками розгляду адміністративного позову належить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки позивач, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в частині сплати судового збору по справі слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 22, 126, 251, 252, 258, 268,276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Денисенко Артема Руслановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про зміну постанови серії БАВ №393451 від 20.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 в частині обраного адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.В.Павловська

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026 року.