Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №495/863/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/863/26

Номер провадження 3/495/423/2026

24 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Шевчук Ю.В.

при секретарі - Тюпи Є.С.,

за участю:

прокурора - Ворончук Н.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

адвоката в інтересах ОСОБА_1 - Халдай І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський, матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровського, Одеської області, працюючого начальником Виробничого управління житлово-комунального господарства Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 206/2026 від 30.01.2026 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Виробничого управління житлово-комунального господарства Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, являючись суб`єктом декларування відповідно Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»,несвоєчасно, 26.01.2025, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні адвокат Халдай І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 пояснив, що оскільки ОСОБА_1 не в повній змозі володіє навичками по заповненню та поданню декларацій до відповідного реєстру, він попросив свого помічника вчасно заповнити та подати декларацію за 2023 рік, для чого передав помічнику свій особистий флеш-носій на якому міститься ЕЦП ОСОБА_1 , та був впевненим у тому, що помічник це зробив. Коли ОСОБА_1 дізнався, що декларація не була внесена помічником, то одразу після виявлення цього факту, він зробив це сам особисто. Також адвокат Халдай І.В. додав, що на у зв`язку із введенням воєнного стану певний час такі декларації не заповнювались та не подавались, коли саме ця норма була скасована, ОСОБА_1 було не відомо, тобто, в нього був відсутній умисел на вчинення даного правопорушення. Також адвокат Халдай І.В. пояснив, що ОСОБА_1 раніше жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тривалий час, будучи начальником Виробничого управління житлово-комунального господарства Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області виконує дуже важливу роботу у воєнний час, жодних нарікань в якій він не має, і у разі накладення на нього стягнення в рамках даної справи це буде дуже важким для нього. Також адвокат Халдай І.В. звернув увагу суду на обставини, викладені ним у клопотанні про закриття провадження, подане ним у даній справі, та, знову просив суд звернути увагу на той факт, що строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у разі закриття кримінального провадження, яке було закрито відповідною постановою 31 жовтня 2025 року, сплили.

ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав свого адвоката.

Прокурор Ворончук Н. у судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, та накласти на нього стягнення у межах санкції статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо закриття справи за малозначністю та закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності прокурор Ворончук Н. категорично заперечувала, просила в цьому відмовити.

Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності Тітаренко К.І., адвоката в його інтересах ОСОБА_3 , прокурора Ворончук Н., ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 02.09.2015 про утворення Національної поліції України, Кабінет Міністрів України постановив утворити Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Згідно з наказом Національної поліції України № 1077 від 23.10.2019 про затвердження Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України затверджено Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 розділу ІІ Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України затвердженого наказом Національної поліції України від 23.10.2019 № 1077, завданням Департаменту стратегічних розслідувань є протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Пунктом 27 частини розділу ІІІ до функцій Департаменту стратегічних розслідувань входить здійснення складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з пп. 11 п. 1 ч. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У судовому засіданні судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 2 статті 81 Цивільного Кодексу України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 статті 167 Цивільного кодексу України держава може створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 2 статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, державні та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, державні та комунальні підприємства та інші юридичні особи, які створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права.

Згідно статуту Виробничого управління житлово-комунального господарства, затвердженого рішенням Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області №1/947-VII від 26.06.2019 року, засновником цього підприємства є Шабівська сільська рада (орган місцевого самоврядування).

Згідно пункту 1.5 Статуту, Виробниче управління житлово-комунального господарства є юридичною особою, веде самостійний баланс, може мати поточні рахунки в установах та печатку, із власним найменуванням. Таким чином, за вищевказаними ознаками, Виробниче управління житлово-комунального господарства є юридичною особою публічного права.

Згідно з п. 8 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Розділом 3 Статуту Виробничого управління житлово-комунального господарства встановлено, що поточне керівництво підприємством здійснює начальник.

Розпорядженням Голови Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 62-ос від 07.04.2021, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Виробничого управління житлово-комунального господарства та укладено відповідний контракт.

Відповідно до Статуту Виробничого управління житлово-комунального господарства, начальник підприємства ОСОБА_1 здійснює поточне керівництво підприємством, організовує фінансово-господарську діяльність підприємства. Розпоряджається в установленому порядку майном і коштами підприємства, укладає угоди, видає у межах своїх повноважень накази та контролює їх виконання, приймає на роботу і звільняє з роботи, та інше.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи з обсягів функцій ОСОБА_1 , як начальника Виробничого управління житлово-комунального господарства, відповідно до статуту, останній наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями (обов`язками). Тобто, начальник Виробничого управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єктом відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та на нього поширюється дія цього Закону, і, відповідно, він є суб`єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, і зобов`язаний виконувати вимоги вказаного закону, в тому числі, зазначені у статті 45 цього закону.

У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування – особи, визначені у пункту 1, підпунктах «а», «в», «г» пункту 2, пункт і 4 частини першої статті 3 цього закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього закону.

Відповідно до ч. 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особа, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Відповідно до п. 1 Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що обов`язок подавати щорічну декларацію виникає в суб`єкта декларування щороку протягом строку здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (продовжується діяльність)).

Згідно відповіді на запит ДСР НПУ за підписом керівника управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації Національного агенттства з питань запобігання корупції А. Ковтуненко (вихідний №71-03/4127/20 від 06.02.2020), зазначено, що усі документи, які суб`єкт декларування подав до інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі ІТС Реєстр), зберігаються в ПС Реєстр й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині ІТС Реєстр відповідно до цього Порядку. Дата в публічній частині ГПС Реєстру відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.

Отже, на виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31.03.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи начальником Виробничого управління житлово-комунального господарства, тобто суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення частини першої статті 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону, подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вказаний період лише 26.01.2025 р., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи начальником Виробничого управління житлово-комунального господарства, являючись суб`єктом декларування, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно, 26.01.2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу ХІІІ Закону та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Щодо тверджень адвоката Халдай І.В. щодо того, що саме помічник ОСОБА_1 мав заповнити та подати вказану декларацію на прохання самого ОСОБА_1 , однак, не зробив цього вчасно, через що декларація була подана самим ОСОБА_1 із запізненням,суд зазначає наступне.

Згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру декларацій від 24.11.2025 року, ОСОБА_1 подав декларацію за 2023 рік 25 січня 2026 року о 19:32 годині, що не оспорювалось сторонами у справі. Судом також досліджено інформацію, що міститься в листі Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції щодо помилок у роботі інформаційної-комунікаційної системи Єдиний державний реєстр декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , відповідно до якого вказано, коли саме помилки у роботі цієї системи мали місце. Як вбачається з наданої інформації, помилки, що виникли у роботі інформаційної-комунікаційної системи Єдиний державний реєстр декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у вказаний період часу були короткостроковими та не створили суттєвих перешкод для оформлення зазначених декларацій у межах строку для їх подання.

Дослідивши та проаналізувавши ці докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 мав фактичну можливість та час для заповнення декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Обставини, на які посилається адвокат Халдай І.В. щодо доручення заповнення вказаної декларації помічнику є не підтвердженими жодним належним та допустимим доказом, окрім того, навіть у такому випадку це не знімає відповідальності з ОСОБА_1 за вчасне внесення декларації до відповідного реєстру, оскільки подання декларацій в електронному вигляді є обов`язком особи згідно п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і жодних виключень законом не передбачено.

Особа, приймаючи рішення про зайняття відповідної посади, погоджується з тим, що наслідком такого вибору буде й покладення на неї додаткових обов`язків та обмежень. Таким чином, обов`язок пересвідчитись у своєчасності поданні декларації покладається на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а доручення заповнення та подачі декларації іншій особі не є підставою для несвоєчасного подання декларації.

Щодо тверджень адвоката Халдай І.В. про відсутність умислу у ОСОБА_1 на несвоєчасну подачу декларації, то суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 №2115-ІХ було призупинено, зокрема, компанію декларування в Україні.

Згідно Закону України № 3384-IX від 20.09.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та підпунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених ч.ч. 7-14 ст. 45 цього Закону).

Доводи адвоката Халдай І.В. про відсутність у ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання декларації, та незнання про поновлення необхідності подавати щорічні декларації є безпредметним, оскільки виконання обов`язку, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не потребує певної мотивації і не залежить від наявності або відсутності будь-якого умислу.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи адвоката Халдай І.В. щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу, направленого на вчинення інкримінованих правопорушень, з огляду на їх склад, відповідальність за вчинення яких настає за наявності таких обставин, а саме: несвоєчасного подання декларації та відсутності у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації; подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за цією статтею виключається. Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів сторони захисту про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд з урахуванням положень ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Разом з тим, при судовому розгляді не встановлено та суду не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які дозволяли б суду застосувати малозначність та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Таким чином, судом заслухані та ретельно досліджені доводи сторони ОСОБА_1 – адвоката Халдай І.В. у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП за кваліфікуючими ознаками як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує обставини вчиненого адміністративного правопорушення, його наслідки, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обтяжуючої відповідальності за адміністративні правопорушення обставини та наявність пом`якшуючої обставини, а тому суд вважає доцільним застосувати адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 у виді штрафу у мінімальному розмірі.

Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 40-1, 172-6, 247, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Білгород-Дністровського, Одеської області, місце роботи та посада: начальник Виробничого управління житлово-комунального господарства Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно з ст. 307 КУпАП – штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно з ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Повний текст постанови суду складений 27.04.2026 об 15 годині 00 хвилин.

Суддя Юлія ШЕВЧУК