Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №509/3819/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5525/26

Справа № 509/3819/25

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на об`єкті нерухомого майна. Спадкове майно придбано спадкодавцем ОСОБА_4 разом із відповідачем ОСОБА_2 . Спадкоємцем також є донька ОСОБА_5 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача. Листом від 05.05.2025 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв`язку із відсутністю у позивача правовстановлюючих документів.

Позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 2/6 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , 2/6 частки дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 лютого 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та про стягнення витрат на догляд, лікування спадкодавця, в обґрунтування зазначивши, що з 05.11.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 є її особистою власністю, оскільки придбана 16.02.2011 року до укладення шлюбу з ОСОБА_4 . Звертає увагу, що ОСОБА_1 у позовній заяві не вказує про наявність у спадкодавця іншого нерухомого майна – земельних ділянок, які входять до складу спадкової маси.

Посилається, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, догляд за ним здійснювала ОСОБА_2 , яка витрачала особисті кошти на його лікування та догляд за ним.

Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120887700:01:001:0106, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська; частину земельної ділянки, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120887700:01:001:0596, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська; частину земельної ділянки, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120887700:01:007:0556, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 витрати на догляд, лікування та поховання ОСОБА_4 в сумі 218970,30 грн.

В зустрічній позовній заяві відповідач зазначає, що строк на подачу зустрічного позову має бути поновлений, оскільки відповідачу стало відомо про розгляд даної судової справи лише в січні 2026 року, вона не мала можливості підготувати даний зустрічний позов та зібрати необхідні матеріали раніше, оскільки перебувала за кордоном, а також у зв`язку з постійними ракетними обстрілами міста Одеси та відсутність електропостачання.

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалоювід 24 лютого 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та про стягнення витрат на догляд, лікування спадкодавця повернув заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року у справі № 509/3819/25 і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ОСОБА_2 перебувала за кордоном та тривалий час не знала про розгляд Овідіопольським районним судом Одеської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Договір з адвокатським об`єднанням «Глорія Лекс» на надання правничої допомоги по справі укладено нею 05.01.2025 року. Після ознайомлення адвокатом Рибаком А.В. з матеріалами справи № 509/3819/25 стало можливим узгодити правову позицію по справі з клієнтом та почати збирати докази в обґрунтування правової позиції. Скаржник зазначає, що режим надзвичайної ситуації в енергетиці України запроваджено 14.01.2026 року через масові російські обстріли енергетичної інфраструктури та сильні морози, що призвело до критичного дефіциту потужності. Будинок де знаходиться робоче місце адвоката Рибака А.В. було знеструмлено, надавали світло 3-4 години на добу, не кожного дня. Більшість установ та організацій, зокрема медичні заклади не працюють під час повітряних тривог, не здійснюють прийом громадян та не надають документи, за таких обставин зібрати та отримати докази в обґрунтування правової позиції потребувало значного часу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в справі та ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Рибак Андрій Вікторович копію ухвали про відкриття провадження отримав 23.03.2026 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав у відповідності до вимог п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України.

Від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_6 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що поважні підстави для поновлення пропущеного строку відсутні, оскільки 06.01.2026 року судом надано доступ представнику відповідача Рибаку А.В. до матеріалів цивільної справи №509/3819/25 в електронному вигляді та долучено як учасника справи (представника відповідача) в обліково-статистичну картку на цивільну справу у програмі "Д-3". Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Рибак А.В., сформована в підсистемі "Електронний суд 19.02.2026 року та зареєстрована судом 20.02.2026 року, тобто через 43 дні після надання представнику доступу до матеріалів цивільної справи в електронному вигляді.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 3 ч. 2 ст.49 ЦПК України визначено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Частиною першою та другою статті 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.07.2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та призначено підготовче судове засідання на 25.08.2025 року о 09 годині 30 хвилин. В ухвалі роз`яснено та встановлено ОСОБА_2 п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву у порядку передбаченому ст.ст. 178,191 ЦПК.

Судом підготовче судове засідання відкладалось на 27.10.2025 року о 10 годині 30 хвилин, потім на 24.11.2025 року о 09 годині 30 хвилин.

13.11.2025 року на адресу Овідіопольського районного суду Одеської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з тим, що відповідач про розгляд даної справи дізналась 05.11.2025 року від помічника судді Панасенко О.Є., та перебуває в Іспанії з 17.10.2025 року. Зазначає що хоче бути присутньою на судових засіданнях та бажає надати відзив на позовну заяву, документи для обґрунтування відзиву знаходяться в Україні. Планує повернутись до України у січні 2026 року.

Отже ОСОБА_2 стало відомо про наявність зазначеної справи у листопаді 2025 року.

Розгляд зазначеної справи відкладено на 06.01.2026 року о 11 годині 00 хвилин.

05.01.2026 року від ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи. В клопотанні представник стверджує, що 05.01.2026 року ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги з АО «Глорія Лекс», на підставі ордеру серії ВН № 1634686 адвокат Рибак А.В. надає відповідачу професійну правничу допомогу по справі № 509/3819/25.

06.01.2026 року судом першої інстанції надано доступ представнику відповідача Рибаку А.В. до матеріалів цивільної справи №509/3819/25 в електронному вигляді та долучено як учасника справи (представника відповідача) в обліково-статистичну картку на цивільну справу у програмі "Д-3".

Таким чином, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову є 21.01.2026 року.

В матеріалах справи міститься розписка адвоката Рибака А.В. про обізнаність про дату наступного судового засідання, призначеного на 24.02.2026 року о 11 годині 30 хвилин.

19.02.2026 року від ОСОБА_2 , від імені якої діє представник Рибак А.В., на адресу Овідіопольського районного суду Одеської області, через підсистему «Електронний суд», надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності на спадкове майно та про стягнення витрат на догляд, лікування спадкодавця. Стверджує, що строк на подачу зустрічного позову має бути поновлений, оскільки відповідачу стало відомо про розгляд даної судової справи лише в січні 2026 року, вона не мала можливості підготувати даний зустрічний позов та зібрати необхідні матеріали раніше, оскільки перебувала за кордоном, а також у зв`язку з постійними ракетними обстрілами міста Одеси та відсутність електропостачання.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного процесуального строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 522/6750/17, провадження № 61-12516св22).

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні із статтями 120, 123, 187, 193 ЦПК України, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов, а відтак і зустрічного позову, починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, будучи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Із початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 766/12340/17, провадження № 61-16756св20.

Як зазначалось вище суд першої інстанції в ухвалі від 18.07.2025року, відкриваючи провадження у справі, роз`яснив відповідачці, що згідно із ст. ст.178,179 ЦПК України вона має право подати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження та доданих до неї документів відзив на позовну заяву. Наведене свідчить про чітке визначення судом першої інстанції строку, в межах якого відповідачка мала право на подання до суду відзиву на позов, а відтак і зустрічного позову.

06.01.2026 року судом першої інстанції надано доступ представнику відповідача Рибаку А.В. до матеріалів цивільної справи №509/3819/25 в електронному вигляді та долучено як учасника справи (представника відповідача) в обліково-статистичну картку на цивільну справу у програмі "Д-3".

Отже з цього часу почався відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову, який спливав 21 січня 2026 року. Проте зустрічна позовна заява сформована через підсистему «Електронний суд» 19.02.2026 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 у зв`язку з недотриманням позивачем процесуальних строків зверення із зустрічною позовною заявою, та не доведено наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача та пов`язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Посилання скаржника як на пропуск строк подання зустрічного позову на постійні ракетні обстріли міста Одеси та відсутність електропостачання, колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Проте скаржником доказів на підтвердження обставин пропуску строку через воєнний стан, а саме відсутність електропостачання за робочим місцем адвоката, суду не надано.

До зустрічної позовної заяви адвокатом Рибаком А.В. додані додатки, якими відповідач обґрунтовує зустрічну позовну заяву. Проте, ні в зустрічній позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, відповідач не доводить у зв`язку з чим отримання даних доказів призвело до пропуску строку на подачу зустрічної позовної заяви. Відповідач як учасник цивільного провадження, наділений правом на подачу зустрічної позовної заяви, відповідач має право заявляти клопотання про витребування доказів у справі або у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути поданий у встановлений законом строк, та зазначити причини.

Сторона яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати свої процесуальні обов`язки. Нормами цивільно-процесуального законодавства чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 дізнавшись у листопаді 2025 року про наявність в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, та подавши 13.11.2025 року заяву про перенесення розгляду справи, лише у січні 2026 року звернулась за правової допомогою до АО «Глорія Лекс».

Перебування ОСОБА_2 за межами України не є об`єктивними та непереборними перешкодами для отримання правової допомоги у встановлений законом спосіб.

Установлення законом процесуальних стрів передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного процесу та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Встановивши відсутність у ОСОБА_2 об`єктивних непереборних труднощів для подання зустрічної позовної заяви у строки визначені ухвалою суду першої інстанції, та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів також ураховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє осіб права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко