Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №127/31941/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/31941/25

Провадження № 22-ц/801/727/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокуСправа № 127/31941/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «ФК «Єврокредит»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія» «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив:

ТОВ «ФК «Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі- кредитний договір). Зазначило, що 08.02.2022 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Мегабанк» кредитний договір № TDB.2022.0804.2926 , шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та індивідуальної частини, підписанням якої ОСОБА_1 приєднався до договору в цілому. Згідно договору АТ «Мегабанк» відкрило ОСОБА_1 поточні банківські рахунки у гривні, доларах США та євро з кредитуванням та видало платіжну карту. АТ «Мегабанк» свої обов`язки за вказаним договором виконало належним чином і встановило на поточний рахунок у гривні доступний ліміт кредитної лінії на суму 200 000 грн, зі сплатою відсотків у пільговий період 62 дні-0,0001% , після завершення пільгового періоду 56% річних. Відповідач свої зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів ,відсотків і обов`язкових платежів належним чином не виконував ,в зв`язку з чим станом на 03.09.2024 року у нього виникла заборгованість в розмірі 28 536,60 грн, з яких 9997,48 грн - заборгованість з тіла кредиту , 18 539,12 грн -заборгованість з відсотків.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК» «Мустанг» було укладено договір про відступлення прав вимоги № Gl1N426240, згідно якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК» «Мустанг» права вимоги за кредитним договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК» «Мустанг» та ТОВ «ФК» «Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, згідно якого ТОВ «ФК» «Мустанг» відступило ТОВ «ФК» «Єврокредит» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року.

Набувачі права вимог - ТОВ «ФК» «Мустанг» і ТОВ «ФК» «Єврокредит» додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Посилаючись на те, що неповерненням коштів порушуються права позивача- ТОВ «ФК» «Єврекредит» ,як нового кредитора , просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь вищезазначену заборгованість.

Рішенням Вінницького міського суду від 19.01.2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» «Єврокредит» заборгованість за заявою-договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року у розмірі 28 536,60 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 11200 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначив, що суд не врахував те,що позивач не надав і у справі відсутні докази, які підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «ФК» «Єврокредит», що робить його неналежним позивачем. Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку стороною позивача, тому не є належними доказами видачі кредитних коштів ОСОБА_1 . Окрім цього, інші докази ,зокрема, підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості, також у матеріалах справи відсутні. Стягнуті судом відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування і не є співмірними сумі кредиту ,що суперечить принципам розумності та добросовісності.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 року таким вимогам відповідає.

Суд першої інстанції встановив , що між відповідачем та АТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір № TDB.2022.0804.2926 , за яким АТ «МЕГАБАНК» відкрило на імя ОСОБА_1 банківські рахунки з кредитуванням у гривні, доларах США та євро та видало для користування платіжну карту, після чого встановило на поточний рахунок у гривні доступний ліміт кредитної лінії на суму 200 000 грн зі сплатою відсотків у пільговий період 62 дні-0,0001% , після завершення пільгового періоду 56% річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив із того ,що відповідач користувався кредитними коштами та зобов`язався їх повернути разом із відсотками, однак свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 28 536,60 грн, з яких 9997,48 грн заборгованість з тіла кредиту , 18 539,12 грн -заборгованість з відсотків. Право вимоги у встановленому законом порядку перейшло до позивача на підставі договорів відступлення права вимоги, що підтверджується належними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується., виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не оцінив відсутність доказів, що підтверджують перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором до ТОВ «ФК» «Єврокредит», що робить його неналежним позивачем, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)одна сторона(фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже ,предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Тобто, без надання позивачем суду доказів здійснення оплати за договорами факторингу на кожному етапі передачі прав на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(Ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі СТ. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається з Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, АТ «МЕГАБАНК» було продано ТОВ «Фінансова компанія» «МУСТАНГ» права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, у кількості 20054 одиниці, за 23 425 777 грн. (здійснення оплати підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 року).

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК» «Мустанг» було укладено договір про відступлення прав вимоги № Gl1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК» «Мустанг» права вимоги за кредитним договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року, що підтверджується Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК» «Мустанг» та ТОВ «ФК» «Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов якого ТОВ «ФК» «Мустанг» відступило ТОВ «ФК» «Єврокредит» права грошової вимоги за кредитним договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року, що підтверджується Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються.

Здійснення оплати згідно договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 року підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 1074 від 27.12.2024 року, № 1091 від 31.01.2025 року, № 1822 від 22.09.2025 року.

Тому у даній справі позивач допустимими ,достовірними і достатніми доказами підтвердив перехід до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2022.0804.2926 від 08.02. 2022 року ,а отже доводи скарги щодо цього безпідставні.

Разом із тим , хоча доводи скарги про те, що наданий розрахунок заборгованості не підтверджує видачу кредитних коштів ОСОБА_1 ,оскільки складений в односторонньому порядку стороною позивача і заслуговують на увагу ,проте відповідач не врахував ,що таким достовірним доказом надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу за договором № TDB.2022.0804.2926 і користування ними відповідачем є надана позивачем виписка з банківського клієнтського рахунку за вказаним договором ,що є документом первинного банківського обліку ,містить відомості про виконані за операційний день операції і підтверджує факт зарахування коштів на цей рахунок клієнта.

Відповідно до ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 62-63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року№75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 дійшов висновку, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, банківська виписка є достовірним доказом зарахування коштів на рахунок відповідача та отримання ним цих коштів.

Як вбачається відкриття АТ «МегаБанк» банківського рахунку з кредитуванням ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів в сумі 9 997,48 грн. підтверджується наявним в системі Д-3 достовірним і достатнім доказом - банківською випискою АТ «МегаБанк» з особового клієнтського рахунку ОСОБА_1 за договором TDB.2022.0804.2926 .

Таким чином , доводи скарги про відсутність у справі доказів підтвердження факту видачі відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості , не заслуговують на увагу.

З виписки з особових рахунків за період з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року вбачається рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , згідно якого за договором комплексного банківського обслуговування TDB.2022.0804.2926 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість по нарахованими відсотками у розмірі 18 539,12 грн.

Враховуючи ,що факти встановлені судом першої інстанції щодо укладення ОСОБА_1 вказаного договору ,розміру заборгованості за ним , у апеляційній скарзі не оскаржуються ,колегія суддів вважає ,що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про порушення прав позивача, який набув права вимоги до відповідача згідно договору відступлення прав ивмоги, і необхідності їх захисту шляхом стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права .а тому підлягає залишенню без змін.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В. П. Рибчинський