Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №748/3428/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/112/26

Єдиний унікальний № 748/3428/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі : головуючої - судді ОСОБА_1

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25 лютого 2025 року за №62025100150000702, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, в силу ст.89 КК України, освіта середня, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

з участю прокурорів : ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисника ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2024 №317 військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У свою чергу, військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією солдат ОСОБА_5 грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби 25.12.2024, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в селищі Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області.

22.02.2025 ОСОБА_5 самостійно повернувся у військову частину НОМЕР_1 до місця служби визначеного в АДРЕСА_2 .

У подальшому, військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією солдат ОСОБА_5 грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби 28.02.2025, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, повторно, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в селищі Гончарівське Чернігівського району,Чернігівської області.

21.08.2025 ОСОБА_5 затриманий слідчим П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в порядку ст.208 КПК України.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в селищі Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області, обов`язки військової служби 25.12.2024 по 21.02.2025 та з 28.02.2025 по 20.08.2025 включно не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження виконання відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав та показав, що в кінці жовтня, десь 30 або 31 числа 2024 року його було зупинено працівниками центру комплектування та соціальної підтримки та доставлено до центру комплектування та соціальної підтримки, а звідти в подальшому на наступний день його направили в міську лікарню для проходження військово-лікарської комісії . На ВЛК було 16 чоловік, які пройшли комісію всі на 5 хв. Жодних аналізів у нього не було відібрано. Ні кардіограму , ні флюрографію він не проходив. Вважає пройдену ВЛК незаконною, так як він вказував лікарям, що має з дитинства вади серця, а тому просив призначити йому кардіограму, однак лікарі належної уваги даному аргументу не приділили. За результатом проходження військово-лікарської комісії, яку він пройшов за 5 хвилин , він виявився придатним до проходження військової служби, з результатом ВЛК він не згоден, однак рішення ВЛК він не оскаржував. У військову частину він був зарахований на початку листопада 2024 року для проходження базової військової підготовки . Йому було присвоєне звання солдат. У військовій частині в АДРЕСА_2 він звертався в медичну частину з приводу захворювання серця, однак там йому видали лише пігулки і на цьому все закінчилося. Рапорт для проведення медичного обстеження він не подавав командиру військової частини. Вказав, що останнє обстеження серця проводив у 2020 році. 25.12.2024 року після проведеного навчання у військовій частині, він самовільно залишив військову частину здавши зброю, яку їм видавали для навчання . Військову форму теж залишив у військовій частині, покинувши частину в цивільному одязі. Після залишення військової частини влаштувався на роботу в пекарні у АДРЕСА_2 , де працював без оформлення трудових відносин. Через 2 місяці повернувся у військову частину за рекомендацією знайомих. Це було 22 лютого 2025 року. З моменту коли залишив військову частину і до часу повернення, до лікарні з метою проходження медичного обстеження не звертався, на лікуванні не перебував, бо боявся бути затриманим . Повернувшись у військову частину йому виділили спальне місце, ходив він у цивільному одязі, так як військову форму йому не видали, ротний йому казав, що ним зараз ніхто не займається, на шикуваннях особового складу після повернення він не був присутній. 28 лютого 2025 року він повторно залишив військову частину, після залишення якої неофіційно працював в пекарні у м. Чернігів. У серпні 2025 року він був затриманий . В період часу коли повторно залишив військову частину до лікарні з метою проходження обстеження не звертався, на лікуванні не перебував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 заступник командира з виховної роботи, показав, що особа обвинуваченого йому відома, він проходив військову службу курсантом восьмої навчальної роти, командиром якої на той час був ОСОБА_13 . Йому відомо, що в кінці 2024 року взимку ОСОБА_5 двічі самовільно залишав військову частину , зокрема в кінці грудня перший раз, та в кінці лютого другий. Конкретних дат не пам`ятає. Вказує, що вживалися заходи щодо встановлення місця знаходження обвинуваченого , зокрема було проведено внутрішнє розслідування, також був проведений об`їзд навколишніх сіл, таких як ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші. В групу розшуку входили командир взводу , сержант та залучався курсант з підрозділу . Вказав, що після випадку залишення військової частини подається доповідь командиром роти на командира частини і засобами «СЕДО», також інформація передаються прокурору та в ДБР. У випадку ОСОБА_5 обвинувачений після того як залишив військову частину на телефонні дзвінки не відповідав, заходи з його пошуку результатів не дали. Пояснив, що у частині визначені два дні у тиждень у які військовослужбовці, які мають право на звільнення з військової служби звертаються до своїх керівників і якщо є для цього законні підстави особи підлягають звільненню. ОСОБА_5 не звертався з питанням наявності підстав для звільнення до нього чи ротного, скарг на стан здоров`я ні від ОСОБА_5 ні від його родичів йому не надходило. Відносно ОСОБА_5 він не проводив службове розслідування В доповіді щодо залишення військової частини вказано його прізвище, бо це стала форма доповіді, в подальшому майор юстиції вирішує хто конкретно буде проводити службове розслідування. Прізвище обвинуваченого перепитав у прокурора, бо йому його треба нагадати, з огляду на велику кількість військових у підпорядкуванні, однак візуально він його памятає. Пояснив, що кожен день в 15.00 год. всі хто хворі йдуть з командиром взводу у медичну частину, окрім неділі. Вказав, що наскільки він пам`ятає, ОСОБА_5 зі скаргами на стан здоров`я не звертався. Чи звертався ОСОБА_5 з питанням надання направлення на ВЛК він не пам`ятає. Обставини повернення ОСОБА_5 до військової частини після першого випадку самовільного залишня військової частини йому достеменно не відомі.

Свідок ОСОБА_16 помічник командира військової частини з правової роботи А3321, показав, що о 08 ранку 25.12.2025 року він перебував на ранковій нараді на якій ОСОБА_12 заступник командира з виховної роботи у підпорядкуванні якого перебував обвинувачений, доповів, що ОСОБА_5 був відсутній на ранковому шикуванні. По даному факту було призначено службове розслідування, до якого він був безпосередньо також залучений, адже за посадою перевіряв правильність оформлення документів. 22.02.2025 року ОСОБА_5 повернувся до військової частини самостійно, однак уже 28.02.2025 року був відсутній на вечірньому шикуванні, про що о 21.00 год 28 лютого 2025 року доповів командир батальйону , капітан ОСОБА_17 . В подальшому по даному факту проводилося службове розслідування, до якого він також був залучений. Вказав, що стан здоров`я ОСОБА_5 було в межах норми, що вбачалося з довідки ВЛК. Про причини відсутності ОСОБА_5 йому не відомо, так як такі причини має встановлювати безпосередній керівник, а він по відношенню до ОСОБА_5 таким не являвся.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що станом на грудень 2024 року він обіймав посаду інстуктора шостої навчальної роти пятого навчального взводу військової частини НОМЕР_1 . В коло його службових обовязків входило перевірка особового складу. ОСОБА_5 також був курсантом в підрозділі військової частини НОМЕР_1 . Обвинуваченого він памятає візуально, зокрема по татуюванні , яке є в нього на шиї. Йому відомо , що ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , однак обставини за яких він вчинив самовільне залишення військової частини йому невідомі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнному інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів кримінального провадження та досліджені в судовому засіданні, які узгоджуються між собою, а саме :

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150000702 з якого слідує, що 24.02.2025 до ЄРДР, на підставі матеріалів правоохоронних органів, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відповідно до яких ОСОБА_5 25.12.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 визначене в АДРЕСА_2 і відсутній по теперішній час.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150002003 з якого слідує, що 06.06.2025 до ЄРДР, на підставі матеріалів правоохоронних органів, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відповідно до яких ОСОБА_5 28.02.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 визначене в АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану.

Постановою прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_10 від 24.09.2025 відповідно до якої матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень за №620251001500000702 від 25.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та №62025100150002003 від 06.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України об`єднано в одне провадження за №620251001500000702, про що внесено відомості до ЄРДР.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150000702 з якого слідує, що 24.02.2025 до ЄРДР, на підставі матеріалів правоохоронних органів, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відповідно до яких ОСОБА_5 25.12.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 визначене в АДРЕСА_2 і відсутній по теперішній час. Крім того, 06.06.2025 до ЄРДР, на підставі матеріалів правоохоронних органів, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відповідно до яких ОСОБА_5 28.02.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 визначене в АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2024 року №317, відповідно до якого солдат ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 вважається таким, що прибув з 03 листопада 2024 року та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2024 року №374, відповідно до якого солдата військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 , курсанта навчального взводу 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 25.12.2024 року та з 25.12.2024 було знято з усіх видів забезпечення, та з 25.12.2024 року з продовольчого забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 року №4975, відповідно до якого на підставі рапорту командира 8 навчальної роти – старшого викладача 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_19 від 25.12.2024 року за №1169 було призначено проведення службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 , курсантом 1 навчального взводу 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, проведення якого було доручено підполковнику ОСОБА_20 , в термін до 08.01.2025.

Довідкою №693 військово-лікарської комісії згідно якої солдат запасу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами медичного огляду ВЛК від 01.11.2024 придатний до військової служби.

Актом службового розслідування №88 від 06.01.2025, відповідно до якого було констатовано самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з 25.12.2024 по теперішній час без поважних причин солдатом ОСОБА_5 .

Письмовими поясненнями командира 8НР старшого викладача 2НБ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_19 , командира 1 НВ 8НР – викладача 2НБ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_21 , та інструктора 1НВ 8НР 2НБ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 , які додані до акту службового розслідування та відповідно до яких вищевказаними військовими посадовими особами було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 25.12.2024 на ранковому шикуванні. Проведені пошуки на території військової частини та в селищі Гончарівське результатів не дали. Зброя та спорядження знаходиться у підрозділі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.01.2025 року №40, відповідно до якого було завершено службове розслідування, підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_5 , а саме самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з 25.12.2024 по теперішній час без поважних причин (частина 5 статті 407 КК України) та доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати та направити матеріали службового розслідування до органів досудового розслідування.

Витягом з Журналу обліку військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 , в якому під №698 міститься запис про курсанта 1НЗ 8НР 2НБ ОСОБА_5 , дата залишення в/ч 25.12.24 06.30.

25.12.2024 за №1312/7060 командиром військової частини НОМЕР_1 було надіслано старшому оперативному черговому в/ч НОМЕР_2 та черговому ІНФОРМАЦІЯ_5 довідку-доповідь про самовільне залишення частини 25.12.2024 солдатом ОСОБА_5 .

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 03.01.2025 року №3, відповідно до якого солдата військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 03.01.2025 року

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 24.02.2025 року №58, відповідно до якого солдата військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив частину з 25.12.2024 року, з 22.02.2025 вважається таким, що повернувся до місця розташування підрозділу та приступив до виконання службових обов`язків, а також з 22.02.2025 зарахований на всі виді забезпечення та продовольче забезпечення.

Витягом з наказу тво командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2025 року №63, відповідно до якого солдата військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 , курсанта 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 28.02.2025 року та з 28.02.2025 було знято з усіх видів забезпечення, та з 28.02.2025 року з продовольчого забезпечення.

Наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.03.2025 року №983, відповідно до якого на підставі рапорту командира 2 навчального взводу – викладача 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_23 від 03.03.2025 року за №367 було призначено проведення службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини курсантом навчального взводу 8 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки солдатом ОСОБА_5 , проведення якого було доручено капітану ОСОБА_24 , в термін до 19.03.2025.

Актом службового розслідування №2395 від 11.04.2025, відповідно до якого було констатовано факт самовільного залишення військової частини курсантом 2 НЗ 8НР 2НБ ШІП в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_5 , а саме самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , відсутність у військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2025 по теперішній час

Письмовими поясненнями тво командира 8НР - командира 2НВ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_23 , командира 1 НВ 8НР – викладача 2НБ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_21 , та інструктора 1НВ 8НР 2НБ школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 , які додані до акту службового розслідування та відповідно до яких вищевказаними військовими посадовими особами було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 28.02.2025 на вечірньому шикуванні. Проведені пошуки на території розташування підрозділу, в селищі Гончарівське та в м. Чернігові, результатів не дали. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає. Зброя та спорядження знаходиться у підрозділі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 року №552, відповідно до якого було завершено службове розслідування, підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_5 , а саме самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з 28.02.2025 по теперішній час без поважних причин, що підпадає під ознаки кримінального правопорушенння за ч.5 ст.407 КК України та доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати та направити матеріали службового розслідування до органів досудового розслідування.

01.03.2025 за №1312/1685 тво командира військової частини НОМЕР_1 було надіслано старшому оперативному черговому в/ч НОМЕР_2 та черговому ІНФОРМАЦІЯ_5 довідку-доповідь про самовільне залишення частини 28.02.2025 солдатом ОСОБА_5 .

Витягом з Журналу обліку військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 , в якому під №273 міститься запис про курсанта 2НВ 8НР 2НБ ОСОБА_5 , дата залишення в/ч 28.02.2025 20.15.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21 серпня 2025 року ОСОБА_5 було затримано 21.08.2025 року о 16 год 05 хв.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленомупорядкуна періодмобілізації,незалежно відмісця їхперебування навійськовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.5 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 15 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу» ( в редакції на час вчинення кримінального правопорушення) для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку

Отже,з аналізузазначених нормативних актів вбачається,що під час воєнного стану призов за мобілізацією військовозобов`язаних осіб здійснюється у разі їх придатності за станом здоровя.

Згідно з довідки військово-лікарської комісії №693 від 01.11.2024 року ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби та був призваний на військову службу по мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_5 на час вчинення злочину в даному кримінальному провадженні відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2024 року №317 був зарахований з 03.11.2024 року на посаду "Курсант" навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з присвоєнням звання солдат. Відтак на день вчинення злочину ОСОБА_5 був військовослужбовцем, а відтак і суб`єктом злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК. Дотримання чи недотримання порядку проведення медичного огляду обвинуваченого з метою встановлення його придатності до військової служби в даному випадку не має вирішального значення і на кваліфікацію його дій не впливає. Крім того, суд зазначає, що придатність чи непридатність особи до військової служби визначається медичною (військово-лікарською) комісією у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року № 402. В матеріалах справи наявна довідка ВЛК №693 від 01.11.2024 року відповідно до якої ОСОБА_5 придатний до військової служби . По направлення на ВЛК до керівництва військової частини під час проходження служби для подального визнання непридатним придатним військової служби не звертався . Відомості щодо оскарження рішення ВЛК відповідно до якого його його призвано на військову службу під час мобілізації та звернення обвинуваченого із заявою про проведення повторного огляду військово-лікарською комісією через погіршення стану здоров`я відсутні. Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що довідка військово-лікарської комісії № 693 де зазначено, що ОСОБА_5 придатний до військової служби, є нечинною .Враховуючи вищевикладене, суд вважає непереконливими посилання сторони захисту на порушення порядку проведення мобілізації ОСОБА_5 в частині що стосується неналежного проведення ВЛК.

Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував, що самовільно залишав військову частину два рази в період часу з 25.12.2024 по 21.02.2025, про що було внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25 лютого 2025 року за №62025100150000702та в період часу з 28.02.2025 по 20.08.2025, про що було внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 червня 2025 року за №62025100150002003, у ці періоди обов`язки військової служби не виконував, в судовому засіданні встановлено, що правомірної підстави на залишення військової частини обвинувачений не мав.

Судом не встановлено порушень КПК України під час досудового розслідування, які були б підставами для визнання досліджених доказів недопустимими, а також визнання незаконним затримання обвинуваченого

Таким чином зібрані та долучені до матеріалів кримінального провадження, а також досліджені в судовому засіданні письмові докази, є такими, що відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України, та такими, що підтверджують обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом, а отже є належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні, показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 та з дослідженими судом письмовими доказами, які в сукупності та системному взаємозв`язку доводять вину ОСОБА_5 у самовільному залишенні місця служби у період з 25.12.2024 по 21.02.2025 та з 28.02.2025 до 20.08.2025, що було визначене в селищі Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області, в умовах воєнного стану. та такими, що доводять в сукупності вину ОСОБА_5 у вчиненні коримінального правопорушення за ч.5 ст 407 КК України .

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із положень ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, в силу ст.89 КК України, за місцем несення служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, визнання обвинуваченим вини , що мало місце під час розгляду справи. Суд враховує також ставлення обвинуваченим до скоєного та бажання залагодити провину, що підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, що в даному випадку виражається в нбажанні повернутися на військову службу, що в сукупності з визнанням вини є проявом щирого каяття.

Відповідно до ст. 66 КК України суд обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положеньст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину повторно.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченеому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.407 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

При цьому, суд враховує, що положеннями статей 69, 75 КК України визначено, що до винної особи, яка засуджується за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану не можна призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а також звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно залишити у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21.08.2025 року, з моменту затримання до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і за це кримінальне правопорушення призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту затримання 21 серпня 2025 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 залишити у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1