Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №455/736/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/736/26

Провадження № 1-кп/455/175/2026

ВИРОК

Іменем України

27 квітня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, одруженого, пенсіонера, судимості не має

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України ,

за участю: сторони обвинувачення – прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту – обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 на початку вересня 2024 року (точна дата та точний час досудовим розслідуванням не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою керуванням транспортним засобом, виступив пособником у вчиненні підробки «Посвідчення водія», а саме: в застосунку обміну повідомленнями «Мессенджер» мережі «Фейсбук», надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, персональні дані про себе та власне фотозображення, які були використані для підробки у невстановленому місці та невстановлений час «Посвідчення водія» серії КАІ 123343 від 14.10.2024 року, виданого Територіальним сервісним центром № 8042, про надання йому права керування транспортним засобом категорії «В» в якому були використані реквізити «Територіальний сервісний центр 8042», а фактично останній у ТСЦ №8042 не звертався, та вищевказаний документ йому не видавався, яке останній отримав в кінці вересня 2024 року (точна дата та точний час досудовим розслідуванням не встановлено) в обумовленому місці, а саме за адресою: Львівська область с. Стрілки, вул. Шевченка, №3 "а", у відділенні НОВА ПОШТА №1.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України.

В подальшому, 22.03.2026 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи на узбіччі дороги в м. Старий Самбір по вул. Лева Галицького, №17, Самбірського району Львівської області, діючи з метою реалізації свого злочинного умислу на використання завідомо підроблених документів, достеменно знаючи, що «Посвідчення водія», серії КАІ 123343 від 14.10.2024 року, видане Територіальним сервісним центром № 8042, про надання йому права керування транспортним засобом категорії «В», є підробленим, що підтверджується Висновком експерта №СЕ-19/114-26/7351-ДД від 03.04.2026, а саме виготовлене не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення бланків типових документів та за своїми характеристиками не відповідає аналогічним документам даного типу, що перебувають в офіційному обігу на території України, використав вищевказаний, завідомо підроблений документ шляхом його пред`явлення та надання працівникам поліції ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України

Допитаний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому кримінальних проступках, а саме: у пособництві у підробленні посвідчення та іншого офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання та у використанні завідомо підробленого документа, визнав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам в обвинувальному акті, та пояснив, що у вересні 2024 року в інтернеті прочитав, що можна отримати водійське посвідчення. Він надав свої дані і в кінці вересня 2024 року отримав їх через Нову Пошту. У березні 2026 року його зупинили в м.Старий Самбір працівники поліції і виявили в посвідченні водія ознаки підроблення. Свої дії оцінює негативно та у вчиненому щиро кається. На запитання прокурора чи матиме реальну можливість сплатити штраф, у випадку призначення такого покарання, відповів ствердно.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи та обмежити обсяг дослідження доказів.

З врахуванням наведених показань, наданих у судовому засіданні обвинуваченим, та відсутності заперечень учасників судового провадження, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин події кримінального правопорушення (часу, місця, способу), вчиненого обвинуваченим, винуватості в цьому обвинуваченого, форми вини, мотиву, мети вчинення кримінального правопорушення, обмежив дослідження обставин справи допитом обвинуваченого, оглядом матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого, як особу та стосуються речових доказів по справі, та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження немає. При цьому судом роз`яснено, що у такому разі учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, як пособництво у підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання та ч.4 ст.358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Приймаючи таке рішення, суд керується критеріями доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1988 року). Так, у цих рішеннях зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, вказані кримінальні правопорушення, згідно ст.12 КК України є проступками, особу винного, який з місця проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд не знаходить.

Аналізуючи вимоги ст.ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально - правові, відносно - визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.

А тому, при таких обставинах, суд вважає, що до обвинуваченого слід обрати міру покарання, передбачену санкціями ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України з врахуванням вимог ст.69-1 КК України, у виді штрафу та призначити покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Витрат на залучення експерта немає. Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 376, 468-470, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч.4 ст. 358 КК України і призначити йому міру покарання:

- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави;

- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

З урахування вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави.

Речовий доказ, а саме: посвідчення водія серії та номер КАІ 123343, видане 14.10.2024 року Територіальним сервісним центром №8042 на ім`я ОСОБА_3 , яке зберігається в матеріалах кримінального провадження №12026141320000093 від 22.03.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження №12026141320000093 від 22.03.2026 року.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1