Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №336/2900/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2900/26

Провадження №: 3/336/1568/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 20 березня 2026 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме штовхав, хапав за руки та одяг, наносив ляпаси, кричав, ображав, принижував та погрожував, чим завдав шкоду її фізичному та психологічному здоров`ю, порушив п.п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повісток, в судове засідання не з`явились двічі, про причини неявки не сповістили.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідальність за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з положенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Судом були досліджені долучені до матеріалів справи письмові докази.

20.03.2026 року ОСОБА_2 звернулась в поліцію з вимогою притягти до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 20.03.2026 року о 21.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав, хапав за руки та одяг, накосив ляпаси, кричав, ображав, принижував, погрожував, чим завдав шкоду фізичному та психологічному здоров`ю. Медична допомога непотрібна, тілесних ушкоджень не завдано, від СМЕ відмовляється.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_2 , вона мешкає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , який ніде не працює. Вона вже неодноразово зверталась до поліції з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. 20.03.2026 року о 21.00 годині вона прийшла додому і її чоловік відразу почав ображати її принизливими словами, хватав за руки, давав їй ляпасів. Після чого ОСОБА_2 викликала наряд поліції. Коли приїхав наряд поліції, її чоловіка забрали до відділку. Так як їй чоловіка шкода, вона все одно йому все прощає.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 ,20.03.2026 року він цілий день перебував вдома, його дружина також. На протязі дня дружина вживала спиртні напої. ОСОБА_1 спиртні напої не вживає оскільки хворіє на астму. Ввечері, о 21.00 годині, дружина попросила його сходити за добавкою, купити горілки, але ОСОБА_1 сказав, що нікуди не піде. Після чого ОСОБА_2 сама пішла до магазину, а коли прийшла, зайшла у двір з нарядом поліції та сказала, що він знущався над нею та погрожував фізичною розправою. Під час сварки ОСОБА_1 тільки ображав її непристойними словами, фізичну силу не застосовував.

20.03.2026 року було складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 та поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як середній.

Відносно ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис, яким зобов`язано кривдника залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 23.00 години 20.03.2026 року до 23.00 години 23.03.2026 року.

Також ОСОБА_3 під підпис був ознайомлений з вимогами та заборонами термінового заборонного припису, з відповідальністю за невиконання термінового заборонного припису.

При цьому працівником поліції не здійснено опитування інших осіб, які б були очевидцями подій (сусідів), а в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали саме під ознаки домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла в судове засідання не з`явились та не надали своїх показів для підтвердження або спростування наведених обставин.

З досліджених доказів можна встановити, що конфлікт, який стався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник на побутовому підґрунті через небажання ОСОБА_1 йти в магазин у подальшому письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої між собою не узгоджуються та суперечать один одному.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, оскільки зібрані докази унеможливлюють кваліфікацію дій ОСОБА_1 саме як вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру та потерпіла під час розгляду справи в суді не підтримала обставин конфліктної ситуації, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року