Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №243/7437/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/15/26 Справа № 243/7437/24 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника адвоката Жмуцького М.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір

в с т а н о в и л а :

постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 03 вересня 2024 року о 08 год. 25 хв. керував транспортним засобом «Mazda B2200», номерний знак НОМЕР_1 , біля буд. № 10 по вул. Шевченка у смт. Черкаське Краматорського району Донецької області з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук).

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Жмуцького М.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції як на доведеність вини послався на протокол про адміністративне правопорушення, який не є доказом, а лише фіксує подію. Відомості щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не підтверджені відеозаписом поліцейських. Поліцейські не провели відповідну процедуру перевірки на встановлення ознак сп`яніння.

Зауважує, що огляд проведено за відсутності свідків, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис поліцейських у порушення вимог закону не є безперервним, а тому є недопустимим доказом. Крім того, електронний доказ, у порушення вимог закону, не засвідчений електронним цифровим підписом.

Наголошує, що відеозапис не містить категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Матеріали справи не містять акта огляду, в якому було б зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, що вказує на те, що огляд не проводився взагалі.

Вказує, що рапорт поліцейського є внутрішнім документом та не може бути доказом у цій справі.

Зауважує, що письмові пояснення ОСОБА_1 не містять підтвердження факту керування ним транспортним засобом.

Стверджує, що направлення на огляд взагалі не виписувалося та ОСОБА_1 не вручалося. Крім того, поліцейські не забезпечили доставку до найближчого закладу охорони здоров`я.

Зауважує, що в матеріалах справи не міститься даних про законну підставу зупинки транспортного засобу.

Наголошує, що наявна провокація з боку працівників поліції щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, оскільки між ними відбулася бесіда поза межами відеофіксації, де працівниками поліції зазначено, що буде викликано керівництво військової частини, а тому у зв`язку з реальним сприйняттям погроз ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вказує, що попередньо працівниками поліції не роз`яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність; манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 без роз`яснення наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій є неприпустимою, оскільки породжує сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися.

06 грудня 2024 року в результаті ракетної атаки держави-агресора російської федерації знищено будівлю Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг, яка була розташована за адресою: пр-т Героїв-підпільників, 31, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідно до акта про втрату матеріалів провадження встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (ЄУН 243/7437/24, провадження № 33/803/2734/24) за апеляційною скаргою захисника адвоката Жмуцького М.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, втрачено внаслідок ракетного удару.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року матеріали втраченого провадження стосовно ОСОБА_1 відновлено частково, у межах наявних у сторін та суду першої інстанції документів, а також матеріалів, що збереглися в автоматизованій системі документообігу суду.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Жмуцький М.В. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника адвоката Жмуцького М.В. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, п. 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним тільки тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню у даному випадку підлягають факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 981995 від 03.09.2024;

- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції від 03.09.2024, згідно з яким 03.09.2024 близько 08 год. 25 хв. у смт. Черкаське Краматорського району Донецької області біля будинку № 10 по вул. Шевченка було зупинено автомобіль «Mazda B2200», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та у медичному закладі, від чого він відмовився;

- відеозаписом, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 981995 від 03.09.2024, з якого вбачається, що працівник поліції підійшов до транспортного засобу «Mazda B2200», номерний знак НОМЕР_1 , представився, повідомив про здійснення відеофіксації та звернувся до водія, який представився як ОСОБА_1 . Під час спілкування працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння та повідомив про це, назвавши конкретні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, після чого запропонував пройти огляд за допомогою газоаналізатора та у медичному закладі (наркології), на що ОСОБА_1 категорично відмовився, пояснивши, що поспішає у власних справах. Під час спілкування поліцейський попередив його про відповідальність за відмову від проходження огляду та роз`яснив права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, після чого склав протокол про адміністративне правопорушення, роз`яснив суть правопорушення, повідомив про дату, час та місце розгляду справи в суді та вручив копію протоколу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.09.2024, згідно з якими він зазначив, що 03.09.2024 близько 08 год. 00 хв. був зупинений працівниками поліції в н.п. Черкаське Краматорського району Донецької області для перевірки документів. Керував транспортним засобом «Mazda B2200», номерний знак НОМЕР_1 . Йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я, однак він відмовився у зв`язку з тим, що поспішав у власних справах.

Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції та є належними і допустимими, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, дослідженими матеріалами встановлено факт зупинки транспортного засобу «Mazda B2200».

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, що стосується саме адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підстав для сумніву щодо його достовірності у апеляційного суду не виникає.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі не оспорює події, які на ньому зафіксовані. Порушень безперервності відеозапису апеляційним судом не встановлено. З відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу та спілкування із водієм ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, про що повідомлено водія, після чого йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Drager». На це ОСОБА_1 зазначив, що поспішає, у зв`язку з чим працівником поліції, відповідно до вимог Інструкції, запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого він категорично відмовився.

Отже, на відеозаписі зафіксовано весь перебіг подій без ознак переривання. Доводи про провокацію з боку працівників поліції апеляційний суд розцінює як спосіб захисту, оскільки відсутні будь-які ознаки в поведінці ОСОБА_1 , які б свідчили про спонукання з боку працівників поліції до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Волевиявлення останнього щодо небажання проходити огляд було чітким та усвідомленим. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про оскарження неправомірних дій працівників поліції.

Твердження про відсутність категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не знайшли свого підтвердження, оскільки останній зазначив, що поспішає, а з його поведінки поліцейськими обґрунтовано зроблено висновок, що така відповідь є відмовою від проходження огляду. Крім того, на вимогу поліцейського пройти огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 прямо висловив відмову та знову зазначив, що поспішає. Після роз`яснення працівником поліції, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та буде складено протокол, він не змінив своєї позиції, зауважень не висловлював та очікував складання адміністративних матеріалів. З цих підстав не заслуговують на увагу і доводи щодо несвоєчасного роз`яснення відповідальності.

Отже, дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду.

Апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації факту керування транспортним засобом, оскільки такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів. Більше того, безпосереднє фіксування моменту руху транспортного засобу не завжди є технічно можливим, а тому суд оцінює всі наявні докази у їх сукупності.

У даному випадку, як вбачається з відеозапису, працівники поліції зупинили транспортний засіб «Mazda B2200», за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Інших осіб у транспортному засобі не було. Протягом усього часу спілкування ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував транспортним засобом, як під час спілкування з поліцейськими, так і під час складання протоколу.

Отже, факт керування транспортним засобом «Mazda B2200» саме ОСОБА_1 є доведеним поза розумним сумнівом.

Позицію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mazda B2200» апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування з водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є достатньою підставою для висунення вимоги про проходження відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про перебування водія у стані сп`яніння, а лише вказує на необхідність проходження огляду з метою підтвердження або спростування такого стану. З огляду на викладене доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Заперечення наявності ознак сп`яніння не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв чи вимог щодо виявлення таких ознак, а тому їх спростування можливе виключно шляхом проходження огляду. Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодних зауважень чи заперечень з цього приводу не висловлював, у зв`язку з чим апеляційний суд розцінює наведені доводи як позицію захисту.

У апеляційного суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованих фактичних обставин. Відеозапис поліцейських є належним та допустимим доказом, оскільки є додатком до протоколу та відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП підлягає обов`язковому долученню до матеріалів справи. Отже, такий відеозапис не є окремим доказом та не потребує засвідчення електронним цифровим підписом, у зв`язку з чим доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи не містить суттєвих порушень, які б давали підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує, що у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та користуватися ними, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву, тоді як наявність такого сумніву є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Не можуть бути задоволені й доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година — це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та діяла на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть запроваджувати та здійснювати, зокрема, перевірку документів у осіб, а в разі потреби — огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, правовою основою таких заходів є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також відповідні закони та указ Президента України про введення воєнного стану.

Отже, перевірка документів у осіб здійснюється під час дії воєнного стану в межах території та у строки, визначені відповідним указом Президента України.

З урахуванням викладеного апеляційний суд доходить висновку, що інспектор поліції діяв у межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану, а підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд також зауважує, що відповідно до позиції Верховного Суду рапорт поліцейського є внутрішнім службовим документом і не є самостійним, достатнім доказом винуватості особи. Разом із тим у даній справі рапорт узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а тому доводи захисника про його недопустимість не спростовують висновків суду, оскільки вина ОСОБА_1 доведена сукупністю доказів.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, на думку апеляційного суду, не впливають на доведеність його вини. З поведінки ОСОБА_1 та його чітких і однозначних відповідей вбачається, що він не мав наміру проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу чи їхати до медичного закладу. Отже, вручення йому направлення не могло вплинути на його волевиявлення.

Крім того, огляд у закладі охорони здоров`я та складення відповідного висновку здійснюється у присутності поліцейського, а тому невручення направлення безпосередньо в руки ОСОБА_1 не свідчить про порушення порядку проведення огляду та не виключає факту його відмови від проходження такого огляду. У разі згоди ОСОБА_1 був би доставлений до медичного закладу працівниками поліції. З цих же підстав не заслуговують на увагу доводи захисника щодо недоставлення його до медичного закладу.

Твердження захисника про порушення порядку проведення огляду у зв`язку з відсутністю свідків не узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків.

У даному випадку поліцейськими здійснювалася відеофіксація, у зв`язку з чим залучення свідків не вимагалося.

Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, які б тягнули за собою визнання доказів недопустимими або свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Отже, переконливих доводів, які б свідчили про істотні порушення, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення і є безумовною підставою для його скасування, а також спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Жмуцького М.В., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанову винесено з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника адвоката Жмуцького М.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА