Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №933/812/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/22/26 Справа № 933/812/24 Суддя у 1-й інстанції - Попович І. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника адвоката Скоробогатька В.Ю., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 11 листопада 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, зі звільненням від сплати судового збору

в с т а н о в и л а :

постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 06 листопада 2024 року о 19 годині 30 хвилин, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог пункту 14 розділу І та пункту 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 359 від 29.06.2005 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 20.10.2015 № 569), вибуваючи за межі району відповідальності підрозділу, не здав на відповідальне зберігання черговому штатні боєприпаси калібру 5,45 мм у кількості 60 штук, які в подальшому були виявлені представниками Військової служби правопорядку на блокпості « ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим порушив встановлені правила поводження з боєприпасами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, в умовах особливого періоду.

За даним фактом 06 листопада 2024 року уповноваженою службовою особою складено протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНК-2/5654 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, який разом з іншими матеріалами направлено до суду для розгляду по суті.

Суд першої інстанції, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, зокрема письмові пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка, акт добровільної видачі боєприпасів, фотоматеріали, а також інші документи, дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної статті.

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник адвокат Скоробогатько В.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги сторона захисту зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином враховано фактичні обставини справи та надані пояснення ОСОБА_1 , з яких, на переконання захисту, вбачається відсутність у його діях суспільно небезпечного характеру та умислу на порушення встановлених правил.

Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить службу за контрактом, виконує бойові завдання у районі проведення бойових дій, раніше до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності не притягувався та характеризується позитивно. За твердженням сторони захисту, обставини події свідчать про те, що виявлені боєприпаси не використовувалися з протиправною метою, не призначалися для незаконного обігу чи передачі третім особам, а їх наявність у транспортному засобі була зумовлена виключно неуважністю ОСОБА_1 , який, за його поясненнями, забув здати частину боєкомплекту перед виїздом.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_1 не приховував факт наявності боєприпасів, а навпаки добровільно повідомив про них під час перевірки на блокпості та одразу видав їх уповноваженим особам, що, на думку захисту, свідчить про відсутність у нього наміру порушити закон та будь-якої загрози для оточуючих.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доводів ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях умислу та реальної шкоди, не надав належної оцінки обставинам, пов`язаним із виконанням ним службових обов`язків у складних умовах воєнного стану, а також не врахував, що виявлені боєприпаси фактично були видані йому у встановленому порядку та перебували у його володінні як військовослужбовця.

Окрім цього, сторона захисту вказує, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всі обставини справи у їх сукупності, а також не враховано пояснення ОСОБА_1 щодо того, що переміщення відбувалося в межах виконання службового завдання, у зв`язку з чим, на переконання захисту, відсутні підстави вважати його дії такими, що порушують правила поводження з боєприпасами у розумінні ч. 2 ст. 172-19 КУпАП.

Таким чином, на думку апелянта, сукупність наведених обставин свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, а відтак постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Скоробогатько В.Ю. про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, однак у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право брати участь у розгляді справи, однак її неявка не є безумовною підставою для відкладення розгляду, якщо така особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду та від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги необхідність забезпечення розгляду справи у розумні строки, що узгоджується із завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбаченими ст. 245 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.

06 грудня 2024 року в результаті ракетної атаки держави-агресора російської федерації знищено будівлю Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг, яка була розташована за адресою: пр-т Героїв-підпільників, 31, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідно до акта про втрату матеріалів провадження встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (ЄУН № 933/812/24, провадження № 33/803/2951/24) за апеляційною скаргою захисника адвоката Скоробогатька В.Ю., поданою в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 11 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, втрачено внаслідок ракетного удару.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року матеріали втраченого провадження відносно ОСОБА_1 відновлено частково, у межах наявних у сторін та суду першої інстанції документів, а також матеріалів, що збереглися в автоматизованій системі документообігу суду.

Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вказані вимоги закону є обов`язковими як для суду першої інстанції, так і для суду апеляційної інстанції при перегляді відповідних рішень.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці фактичні дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що як на докази вини ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДНК-2/5654 від 06.11.2024 року, згідно з яким останній, будучи військовослужбовцем, у порушення вимог пункту 14 розділу І та пункту 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, вибуваючи за межі району відповідальності підрозділу, не здав на відповідальне зберігання боєприпаси, які в подальшому були виявлені під час перевірки на блокпості.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, провина ОСОБА_1 підтверджується й іншими матеріалами справи, а саме:

- його власними письмовими поясненнями, в яких він фактично не заперечував обставин виявлення боєприпасів;

- поясненнями свідка, який підтвердив факт їх виявлення;

- актом добровільної видачі боєприпасів;

- фотоматеріалами.

Наведені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності дають підстави для висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 встановленого порядку поводження з боєприпасами.

Апеляційний суд погоджується з тим, що ч. 2 ст. 172-19 КУпАП є бланкетною нормою, однак у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на конкретні положення Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України № 359 від 29.06.2005, а саме пункт 14 розділу І та пункт 2 розділу Х, що виключає доводи захисту щодо його невідповідності вимогам ст. 256 КУпАП.

Відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України № 359 від 29.06.2005, зокрема, військовослужбовцям забороняється залишати боєприпаси без нагляду або зберігати їх поза встановленим порядком, про що обов`язково роз`яснюється командиром, а пунктом 2 розділу Х передбачено обов`язок здачі боєприпасів при вибутті за межі району відповідальності підрозділу.

Таким чином, сам факт перебування у ОСОБА_1 боєприпасів поза встановленим порядком під час вибуття з розташування підрозділу свідчить про порушення зазначених вимог Інструкції.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у межах виконання службового завдання, суперечать поясненням самого ОСОБА_1 , який зазначив, що перед виїздом здав боєприпаси, однак не помітив, що частина патронів залишилася в автомобілі, про що він дізнався вже в дорозі.

Будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_1 перевозив боєприпаси під час виконання бойового завдання, матеріали справи не містять.

Посилання сторони захисту на відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, а також на відсутність будь-якої шкоди чи негативних наслідків, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 172-19 КУпАП не ставить наявність складу адміністративного правопорушення у залежність від настання шкідливих наслідків чи встановлення прямого умислу. Вказане правопорушення має формальний склад і вважається закінченим з моменту порушення встановлених правил поводження з боєприпасами.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності суспільної небезпеки діяння, оскільки сам факт неналежного поводження з боєприпасами в умовах особливого періоду об`єктивно створює підвищену небезпеку для оточення та підриває встановлений порядок військової дисципліни.

При цьому доводи захисту про те, що виявлені боєприпаси були забуті, а не навмисно вивезені, не спростовують факту порушення встановленого порядку їх обліку та зберігання, який є обов`язковим для військовослужбовців незалежно від мотивів їх поведінки.

Апеляційний суд доходить висновку, що фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, у частині наявності події адміністративного правопорушення та причетності до нього ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, а отже доводи апеляційної скарги про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, апеляційний суд зобов`язаний перевірити дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, положення ст. 38 КУпАП щодо закриття провадження у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності не підлягають застосуванню. Адміністративне стягнення судом першої інстанції накладено в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не вказують на істотні порушення, які могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та які є безумовною підставою для його скасування, а також не спростовують висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвокат Скоробогатька В.Ю., апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника адвоката Скоробогатька В.Ю., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 11 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА