Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №727/11561/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11561/25

Провадження № 2/727/167/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.

позивача ОСОБА_1 ,

представниці позивача - адвокатки Журавльової О.Л.,

представниці Служби у справах дітей Чернівецької міської ради - Дудки І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Чернівців цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Так, в позові ОСОБА_1 , з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції, просить суд: позбавити ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачці наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалою від 22 жовтня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 17 грудня 2025 року в межах розгляду даної цивільної справи була прийнята позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав призначена до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього та відповідачки народився син - ОСОБА_3 . Він із відповідачкою в зареєстрованому шлюбі не перебував. Вказує, що з моменту народження син проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_4 за адресою її реєстрації. Однак, наприкінці 2023 року ОСОБА_5 залишила сина йому, оскільки вирішила влаштовувати своє життя. Відповідачка виїхала за межі території України та весь цей час з дитиною не спілкувалася, не доглядала та не цікавилася життям сина. З вказаного часу малолітній ОСОБА_6 проживає разом з позивачем та повністю перебуває на його утриманні та вихованні.

Вказує, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки та приділяє достатньо часу для розвитку сина, сприяючи його інтелектуальному та духовному зростанню. При цьому, ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина, так як взагалі не цікавиться його життям, жодного разу не провідала, не спілкувалася з ним по телефону, не бере участі у його вихованні та жодної матеріальної допомоги на його утримання не надає. Вказані обставини призвели до втрати психоемоційного зв`язку між матір`ю і дитиною.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 та його представниця адвокатка Журавльова О.Л. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з мотивів, наведених в позовній заяві.

Відповідачка до суду не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями статей 130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази. Про причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, не підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила долучити до справи висновок органу опіки та піклування відповідно до якого прийнято рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина.

Від позивача та його представниці надійшла заява про те, що вони не заперечують проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе, на підставі статті 280 ЦПК України, розглянути вказану справу у відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 04.11.2022 № 414249 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7, 8).

Відповідно до довідки № 674343 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03.03.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані: батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2 (а.с. 13).

Відповідно до характеристики водія автотранспортних засобів від 06 березня 2025 року № 3, виданої ТОВ «ВР БУС» ОСОБА_1 характеризується позитивно. Працює на високому рівні, толерантно і відповідально ставиться до пасажирів та замовників. Виважений, наполегливий, ініціативний, відповідальний, самокритичний. У спілкуванні проявляє об`єктивність, доброзичливість (а.с. 10).

Відповідно до довідки про місце роботи № 01/05, виданої ТОВ «ВР БУС», ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи та умовах повної зайнятості та займає посаду водія автотранспортних засобів, посадовий оклад становить 9000,00 грн на місяць (а.с. 11).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 20.01.2025 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що дитина була вихованцем середньої групи «А», ЗДО №35 «Веснянка», відвідувала садок з 01.09.2023 по 31.08.2024. ОСОБА_6 фізично розвинений, активний, вступає в контакт з дорослими та однолітками добре. В цілому інтелектуальний рівень хлопчика відповідає віковій нормі. Адекватний у відносинах до рідних, дітей. Виявляє почуття прихильності і любові до свого батька.

На час відвідування дошкільного заходу, виховувався в повній сім`ї, батьки приділяли достатньо уваги дитині, з часом мама перестала займатися вихованням дитини не приходила в садок і не цікавилася навчально-виховним процесом групи. Вся турбота про сина лягла на плечі батька. Батько щоденно приводив та забирав сина із закладу, цікавився навчально- виховним процесом, вчив вірші, брав участь в організації святкових ранків. Хлопчик завжди був доглянутим, охайно одягненим (а.с. 15).

Відповідно до довідки-характеристки від 03.02.2025 № 10 на вихованця ЗДО № 11 «Горобинка» ОСОБА_3 , встановлено, що дитина з 10.06.2024 відвідує даний дошкільний заклад по даний час. Дитина завжди чиста, охайна, доглянута, одягнута відповідно до сезону. Хлопчик комунікабельний, легко йде на контакт з дорослими та дітьми, проявляє ініціативу у спілкуванні. Навички самообслуговування сформовані на високому рівні. Активний та пасивний словник на достатньому рівні. Зі слів вихователів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 батько хлопчика ОСОБА_1 постійно приводить та забирає свого сина із ЗДО, спілкується з вихователями та відвідує батьківські збори. Мати хлопчика контакт з вихователями не підтримує (а.с. 16).

Відповідно до довідки від 04.02.2025, наданої лікарем ОСОБА_9 , ОСОБА_3 спостерігається в КНП «Міська дитяча поліклініка». З дитиною за медичною допомогою звертається батько ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2025, складеного працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , в помешканні чисто, речі знаходяться на своїх місцях, для дитини відведена окрема кімната зі всім необхідним, спальним місцем, іграшками, одягом, меблями для зберігання особистих речей. Хлопчик регулярно відвідує дошкільний навчальний заклад. За адресою проживають: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18).

Згідно з наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 26.11.2025, сформованої станом на 04.12.025 вбачається, що ОСОБА_10 , починаючи з січня 2024 року час від часу перебуває за межами України (а.с. 58).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що знайома із ОСОБА_12 з дитинства. Її дитина та син позивача відвідують один садочок. Маму ОСОБА_6 не бачила більше трьох років. ОСОБА_6 маму з півторарічного віку не бачив. Вихованням дитини займається виключно батько - ОСОБА_13 . Хлопчик перший час згадував маму, але наразі, про маму вже не згадує, говорить тільки про тата.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_15 . Її дитина разом із ОСОБА_6 граються у дворі, відвідують дитячі дні народження. Вказала, що маму ОСОБА_6 ніколи не бачила. ОСОБА_6 згадував про маму, коли йому було близько двох років, пізніше вже вона не чула, щоб хлопчик говорив про маму.

З урахуванням наданих сторонами пояснень, досліджених доказів та встановлених обставин судом встановлено, що предметом даного позову є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27 лютого 1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до статті 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого малолітнього сина, не цікавиться його розвитком, не забезпечує базових потреб дитини та не бере фізичної участі в житті дитини. Відповідачка фактично самоусунулася від виховання та піклування про сина, яке виражається у тому, що вона не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування його особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отримання нею освіти, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання тощо.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За наведеного вище, суд доходить висновку що мати ОСОБА_3 свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, що є підставою для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо сина. Відповідачка не спростувала факту свідомого нехтування протягом тривалого часу своїми обов`язками щодо дитини.

На переконання суду позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_6 , та за наявності встановлених обставин справи, не становитиме загрози фізичному та духовному розвитку дитини, оскільки, як встановлено судом, повноцінний догляд та виховання дитини відбувається тільки її батьком - ОСОБА_1 .

Крім того, суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 жодного разу не з`явилася ні в судові засідання, ні на розгляд справи органом опіки та піклування та не надала суду своїх пояснень та заперечень щодо пред`явленого позову, що суд розцінює, як її небажання захистити свої інтереси щодо її батьківських прав.

Так, як було зазначено у висновку органу опіки та піклування, 12.01.2026 працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради був здійснений виїзд за вказаною у позовній заяві адресою проживання ОСОБА_2 . Однак, обстеження провести не вдалося, оскільки у квартирі ОСОБА_10 фактично не проживає, а натомість проживають орендарі.

Вирішуючи справу без позитивного висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав, суд зазначає таке.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Суд вважає, що у даній справі наявні виняткові обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, та, з урахуванням наведеного в мотивувальній частині рішення, не погоджується із висновком органу опіки та піклування стосовно відсутності фактів свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 впродовж тривалого часу.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою, оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Суд доходить висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.

Таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров`я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак, таке втручання за обставинами цієї справи є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, мати якої не виявляє про неї піклування. Поведінка матері щодо своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські (материнські) обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.

Разом з тим суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15-ц виснував, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною та побачення з нею, а також на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 при зверненні із позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн за дві вимоги немайнового характеру. Разом з тим, після подання позовної заяви в новій редакції, позивач змінив позовні вимоги та заявив одну вимогу немайнового характеру, за розгляд якої сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції, стягненню з відповідачки та користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280-289, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, юридична адреса: площа Центральна буд. 9, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 45265077.

Дата складання повного судового рішення 23 квітня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.