Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №754/15205/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6736/26

Справа №754/15205/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретарів с/з Шклярської К.Ю., Юхименко А.Є., Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Позивачем на виконання ухвали суду у встановлені суддею строки було усунуто зазначені судом недоліки, ухвалою суду від 07.11.2024 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Сапсая В.Г. про витребування доказів.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.01.2025 року здійснено перехід з порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

15.01.2025 року на адресу суду надішли витребувані судом документи - завірена копія договору дарування земельної ділянки від Метелеці О.О., приватного нотаріуса Київського нотаріального округу.

Позивач, звертаючись до суду, обгрунтовує свої вимоги тим, що є людиною похилого віку, не працює, є інвалідом війни ІІ групи, потребує коштів на лікування та реабілітацію, і за певних обставин, що пов`язані з військовою агресією російських окупантів, більше трьох років не отримує пенсію. Його син ОСОБА_2 не одружений, аліменти не сплачує, має свій бізнес, нерухоме майно, матеріальне підтримку батьку не надає. Тому позивач звертається до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частин з усіх заробітків (доходу) відповідача.

18.02.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що з позовними вимогами не погоджується з огляду на те, що він та його дружина протягом тривалого часу піклувались про позивача. Водночас, в позовній заяві не відображено, що у позивача, крім відповідача є ще один син - ОСОБА_3 . Але ОСОБА_3 не несе витрати на утримання батьків, а використовує кошти для власних потреб, зокрема для участі в азартних іграх та онлай-казино. В серпні 2024 року позивач склав заповіт на користь обох синів. Після складення заповіту брат відповідача - ОСОБА_3 почав стверджувати, що вказаний заповіт було складено позивачем під тиском відповідача та його дружини та разом зі своєю дружиною - ОСОБА_5 подавав з приводу цього заяви про вчинення відповідачем кримінального правопорушення. З огляду на вказані обставини, відносини в родині погіршились. Однак, твердження позивача про те, що відповідач припинив спілкування, не відповідає дійсності, оскільки він неодноразово телефонував матері і батьку, натомість йому ніхто не відповідав. Пізніше ОСОБА_3 замінив батькам номери телефонів, щоб не дати братові спілкуватись з батьками. При цьому, позовна заява містить і іншу недостовірну інформацію. Зокрема, у позивача наявне у власності нерухоме майно, а саме 4-кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, в позовній заяві позивач стверджує про відсутність нерухомого майна та нужденний стан, при цьому зазначає, що проживає у вищевказаній квартирі. Однак, позивач не обмежений у можливості здавати кімнати в квартирі в оренду та отримувати орендну плату у розмірі, достатньому для проживання. Окрім того, стверджуючи про те, що він не отримує пенсію протягом трьох років, позивач не зазначає про причини, які є наступними. Так, до 2017 року позивач отримував пенсію на території України. В 2017 році позивач, маючи громадянство російської федерації, відмовився від пенсії в Україні та отримує пенсійне забезпечення на території країни-агресора. Разом з тим, позивач не обмежений у можливості відмовитися від громадянства країни - агресора та звернутися за отриманням пенсійного забезпечення на території України. Позивач отримав статус інваліда війни ІІ групи в 2012 році. При цьому, до позову долучено копію довідки до акту огляду МСЕК від 02.11.2012 року; копію виписного епікризу від 05.03.2020 року, відповідно до якого пацієнт виписується із клініки в задовільному стані; копію виписки з історії хвороби стаціонарного хворого від 06.01.2012 року; копію консультативного висновку від 05.2012 року. Лікування позивач проходив в 2012 році, останній раз лікувався в лютому - березні 2020 року, що свідчить про задовільний стан здоров`я на момент звернення до суду. Також, щодо долучених копій квитанцій з аптеки, відповідач зазначає, що неможливо довести, що саме позивач купував ліки, також, немає доказів, що позивач вживав ліки на систематичній основі. Щодо доказу у вигляді скріншота смс-повідомлення, відповідач зазначає, що з даного скріншота не можливо встановити відправника смс-повідомлення, оскільки скріншот містить лише дані одержувача повідомлення. Але у даному доказі найбільш показовим є те, що він містить підпис особи, яка його відправила. І як слідує з тексту смс-повідомлення, його автором є не позивач ОСОБА_1 , а брат відповідача - ОСОБА_3 , що свідчить про фактичну фальсифікацію доказу з метою подання його до суду. Більш того, з огляду на похилий вік позивача, зазначення в позовній заяві чужої адреси для отримання кореспонденції та електронної пошти, виникає обґрунтована підозра в тому, чи взагалі позивачу відомо про розгляд даної справи в суді. Також, відповідач зазначає, що за станом здоров`я наразі не працює, доходів не має та перебуває на утриманні дружини. При цьому відповідач має неповнолітню доньку, яка проживає з ним і також перебуває на утриманні дружини відповідача. Просив позов залишити без розгляду, а у разі подальшого розгляду справи судом у задоволені позову відмовити.

03.03.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому, зазначає, що відзив відповідачем подано з порушеннями вимог ст.ст. 12, 77, 78, 81, 82, 83 та 178 ЦПК України, просив суд повернути відзив відповідачу, призначити почеркознавчу експертизу за рахунок адвоката відповідча Михайлик С.І., винести рішення про стягнення аліментів, винести окрему ухвалу за наявних порушень адвокатом Михайлик С.І. та відповідачем ОСОБА_2 . Закону України.

06.03.2025 року від представника відповідча - адвоката Михайлик С.І. надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що відповідь на відзив не містить підпису позивача та неможливо встановити «автора» документу, також відповідь на відзив була направлена з порушенням строку подачі відповіді на відзив. Також, що позивачем подано докази з порушенням вимог ЦПК України.

10.03.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення про припинення повноважень представника відповідача - адвоката Михайлик С.І. у зв`язку із здійсненням систематичного тиску на неї з боку позивача та його представника Сапсая В.Г., між відповідачем та АО «Курчин і партнери» було підписано Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 03.02.2025 року. Відповідно, з 08.03.2025 року адвокат Михайлик С.І. не здійснює повноваження представника по справі № 754/15205/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утриманні батька.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.04.2025 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , сина позивача.

30.04.2025 року від позивача надійшли докази та заява про приєднання доказів.

07.05.2025 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів, долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про витребування доказів та клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

01.10.2025 року від позивача надійшла заява до суду про розгляд справи без його участі.

06.10.2025 року від представника відповідача - адвоката Красулі Н.В. до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

27.02.2026 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про винесення рішення по справі, позовні вимоги підтримує, просить поновити строк для подання доказів та долучити їх до справи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року було відмовлено представнику позивача адвокату Сапсай В.Г. у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали суду.

В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи судом повідомлені, надсилали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим Наримановським ЗАГС міста Баку 09.08.1968 року, актовий запис №2176 та даними договору дарування земельної ділянки, посвідченого Метелецею О.О., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу від 16.11.2020 року за реєстром №534, а саме пунктом договору 4.3., відповідно до якого зазначено: "Батько дарує своєму сину. Сторони знаходяться у першому ступені споріднення. Ступень споріднення підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Наримановським ЗАГС міста Баку 09 серпня 1968 року, актовий запис №2176" (а.с.81-83).

Крім того, відповідач у своєму відзиві підтвердив факт, що позивач є його батьком.

Позивач є пенсіонером та має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Деснянським управлінням праці та соціального захисту населення від 05.11.2012 року.

Відповідно до копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №784969, виданої м. Київ, Подольська МСЕК від 02.11.2012 року група інвалідності позивачу надана з 30.10.2012 року безстроково, рекомендовано облік невропатолога та кардіолога (а.с. 23-25).

Згідно зі ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Отже, зобов`язання повнолітніх дітей утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Позивач є непрацездатною особою, оскільки 1946 року народження та на момент розгляду справи досяг встановленого законом пенсійного віку, крім того, як вже зазначалось, має статус інваліда ІІ групи.

Право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Судом за клопотанням сторони відповідача отримано відповіді №2484465, №2484480, №2484504 від 19.03.2026 року та №2658353 від 27.04.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи щодо сторін по справі.

Відповідно до вказної відповіді №2484465 позивач ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, оскільки має низький рівень сум доходів, а саме - в розмірі 1 200 грн. за липень 2023 року, 1 200 грн. за грудень 2024 року, 4 000 грн. за жовтень 2025 року.

Водночас відповідач ОСОБА_2 відповідно до отриманої судом інформації в Державному реєстрі не значиться зареєстрованим.

Слід зазначити, що обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків не залежить від їхнього матеріального стану, не пов`язується з їхньою працездатністю та можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Майновий стан дітей не впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

Отже, обов`язок відповідача ОСОБА_2 утримувати свого батька не залежить від наявності чи відсутності у нього доходів.

У відповідності до ч. 1 ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає (ч. 2 ст. 202 СК України).

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.

У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК).

З матеріалів справи не встановлено підстав, передбачених ст. 204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивача. Стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження ухилення батька від виконання своїх обов`язків щодо нього.

Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Згідно ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує, що відповідач має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, що у позивача є ще один син ОСОБА_3 , який залучений до розгляду справи в якості третьої особи.

З урахуванням вказаного та оскільки позивач є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина, відповідача по справі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Відповідно до ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позовної заяви.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 гривні 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 205 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька- задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 жовтня 2024 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя Н.Д. Буша