Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №446/477/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/477/26

Провадження № 3/446/338/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м.Кам`янка-Бузька

Суддя Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Ляшко О. П., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

встановив:

23.02.2026 до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення складені 13.02.2026 уповноваженою особою військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а саме протокол серії ЛА №36 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-15 КУпАП, з додатками.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВ №36 від 13 лютого 2026 року, 23 січня 2026 року у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.12.2025 №4679/окп, будучи призначеним старшим в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , на якого згідно вказаного наказу покладались обов`язки з організації служби в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , а саме щодо: забезпечення суворого дотримання вимог статуту Збройних Сил України, виконання правил внутрішнього порядку та дисципліни; організації та контролю несення служби добовим порядком, виконання розпорядку дня та загального контролю за підлеглими, маючи для їх виконання реальну можливість вказані обов`язки перебуваючи у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , у повному обсязі не виконував, чим недбало поставився до військової служби. Так. 23.01.2026, під час здійснення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та представником ІНФОРМАЦІЯ_3 у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 перевірки організації охорони, оборони , несення караульної та чергової служби особовим складом у пункті постійної дислокації військової частини було встановлено, що внутрішній порядок та пропускний режим у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 не організований, у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність організації внутрішнього порядку та пропускного режиму, а саме наказ про організацію служби військ і бойового навчання, наказ про затвердження Інструкції з організації пропускного режиму, Інструкція з організації пропускного режиму, погоджена з Службою Безпеки України, щодобовий накахз про призначення особового складу на чергування (в добовий наряд), схема розміщення постів, табель постів, функціональні обов`язки посадових осіб відсутні, контроль за несенням служби посадовими особами добового наряду у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 не здійснюється. Цього ж дня, під час з`ясування кількості особового складу, що виконує завдання за призначенням у пункті постійної дислокації на предмет доцільності його залучення, встановлення поіменно особового складу, який залучений до виконання завдань у пункті постійної дислокації на предмет його залучення в районі виконання завдань за призначенням протягом 2022-2026 року за принципом ротацій у старшого в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 були запитані відомість про чисельність особового складу, поіменні списки особового складу, який перебуває в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , документи, які б підтверджували підстави для перебування такого особового складу, однак вони надані не були у зв`язку їх відсутністю у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 . Старший в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 під час перевірки не зміг надати точні дані щодо кількості особового складу, який перебуває у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , його руху (перебування на лікуванні, у відпустці, тощо) і підтвердити яким саме чином останній безпосередньо здійснює контроль за особовим складом, який він повинен був здійснювати згідно покладених на нього обов`язків. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не визнав. Пояснив, що з 19.12.2025 призначений старшим в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , про що йому стало відомо зі слів військовослужбовця, що попередньо був старшим у ППД, з наказом про призначення його у встановленому порядку не ознайомлювали, які конкретно поклдено на нього обов`язки не був повідомлений, про обов`язки старшого у ППД усно дізнався від попередника. Вказав, що підримує викладене ним у письмових поясненнях, наданих до суду, де він зазначив, що складений на нього протокол про військове адміністративне правопорушення не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він був зобов`язаний вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину. Тому просив закрити провадження в адміністративній справі відносно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що при проведні перевіки стану організації охорони, оборони, несення караульної та чергової служби особовим складом у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 були встановлені порушення, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Вважає, що порушення є наслідком недбалого ставлення до виконання своїх посадових обов`язків старшим у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення учасників засідання, дослідивши додані до протоколу письмові докази, суддя приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 ..

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

За ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно з ч.2 цієї норми Закону обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивна сторона недбалості, тобто недбале ставлення до служби, передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21 травня 2021 року у справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому продовжений.

Відповідно до ст. ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення.

Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема відсутні відомості про нормативний акт, яким визначається компетенція військової службової особи, коло службових обов`язків, покладених на нього цим актом у встановленому законом порядку, які конкретні обов`язки й у якому порядку він повинен був виконати, які наслідки спричинили ці порушення та чи перебувають вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали, не зазначено, що правопорушення вчинено в умовах особливого періоду.

Всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Також суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 254 КУпАП передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Натомість всупереч вимогам зазначеної норми КУпАП протокол про адміністративне правопорушення серія ЛВ №36 відносно ОСОБА_1 складено пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в уповноваженої особи були складнощі з виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а так само не зазначена інша причина вказаної різниці в часі між часом вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, і часом складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (наприклад, справа «Лучанінов проти України» (рішення від 09 червня 2011 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Ця вимога закону звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, який у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За таких обставин суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172- 15 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами у справі.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 255, 280, 283, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

Повний текст постанови проголошено 27.04.2026.

Суддя О.П.Ляшко