Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №638/8689/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/8689/26

Провадження №1-кп/638/1659/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12026221200000264 від 06 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно працюючої інструктором дитячої кімнати фітнес центра «Sport Life»,перебуває у цивільному шлюбі, має двох неповнолітніх дітей доньку ОСОБА_5 14.07.2018 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідності, хронічні захворювання спростовує, раніше до кримінальної відповідальності притягалась, не судима, зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій і бажаючи діяти таким чином, 17.02.2026, точний час судом не встановлено, але не пізніше 14 год. 48 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, безкоштовно надала приміщення квартири, у якій проживає за вищевказаною адресою, своїм знайомим, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для незаконного вживання наркотичного засобу та рослини, обіг якої обмежено - канабіс, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для незаконного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежений - метадону та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений - PVP, які останні вжили в присутності ОСОБА_4 , за допомогою саморобних приладів шляхом куріння.

Незаконні дії ОСОБА_4 , 17.02.2026 у період часу з 14 год. 48 хв. по 16 год. 41 хв. припинені під час виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова про проведення обшуку житла особи за адресою: АДРЕСА_1 , де також виявлені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яких у подальшому направлено на медичний огляд до КНП ХОР «ОКНЛ» відділення цілодобової експертизи алкогольного та наркотичного сп`яніння, за результатами проведення яких отримано наступні висновки, а саме: виписку із медичної картки амбулаторного хворого N?174 від 22.02.2026, згідно якої ОСОБА_7 перебуває у стані наркотичного сп`яніння канабіноїдами; виписку із медичної картки амбулаторного хворого N?173 від 22.02.2026, згідно якої ОСОБА_8 перебуває у стані наркотичного сп`яніння метадоном та катинонами.

Крім цього, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за місцем мешкання ОСОБА_4 , слідчим виявлено штучно виготовлені саморобні засоби для куріння, на яких згідно висновків експерта СЕ-19/121-26/5121-НЗПРАП, СЕ-19/121-26/5117-НПРАП, наявні нашарування наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежений - екстракт канабісу, а також нашарування особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, за допомогою яких, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживали наркотичні засоби та психотропні речовини.

Крім цього слідчим виявлено білий паперовий згорток з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта N? CE-19/121-26/5121-НЗПРАП від 26.02.2026 є наркотичним засобом та рослиною, обіг якої обмежено - канабіс, маса канабісу 0,0654 г, яку ОСОБА_7 вживав за допомогою саморобних приладів шляхом куріння.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила умисне кримінальне правопорушення - злочин передбачений ч. 1 ст. 317 КК України, а саме надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

Допитана, під час судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, щиро розкаялася та розповіла про обставини вчинення злочину за обставин, викладених вище. Повідомила, що 17 лютого 2026 року близько 12 години до неї в гості за адресою АДРЕСА_1 прийшла її подруга ОСОБА_9 , потім близько 14.00 години в цей же день прийшов її товариш ОСОБА_7 . Вдома була вона та її цивільний чоловік ОСОБА_8 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили покурити трави та ще там щось. Вони курили через бульбулятор. Обвинувачена запевняла суд, що вона не вживала, пройшла курс детоксикації і з 04 березня 2026 року жодного разу не вживала наркотичні чи психотропні засоби. Щодо подій 17 лютого 2026 року повідомила, що так сталося, вона не змогла точно вказати чому вона надала приміщення. Все що вживали хлопці вони принесли з собою, у квартирі не було наркотичних чи психотропних засобів чи речовин. Просила призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі. Зазначила, що зробила певні висновки та у подальшому буде працювати та жодним чином не повернеться до протиправної діяльності.

Позови не заявлені.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачена та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченої.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ст. 317 ч. 1 КК України кваліфіковані вірно, так як вона, своїми умисними діями вчинила злочин передбачений ч. 1 ст. 317 КК України, а саме надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття обвинуваченої, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій, повідомлення про проходження курсу детоксикації, та активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено органом досудового розслідування.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, суд не виявив.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, хоча притягувалась до кримінальної відповідальності та ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 жовтня 2024 року була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, має вищу освіту, офіційно працює інструктором дитячої кімнати фітнес центра «Sport Life», має двох неповнолітніх дітей, перебуває у цивільному шлюбі, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження. Дотримані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженого, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції її від суспільства, з призначенням їй міри покарання, у межах санкцій інкримінованої їй статті з застосуванням ст. 75 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65, 68 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, дані про особу обвинуваченої, що вказані вище, відсутність обтяжуючої та наявність пом`якшуючої покарання обставин, вважає, що для виправлення та перевиховання їй слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованої статті.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом`якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».

Обране судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечать дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливими, адекватними і співмірними.

При визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення.

Підстав для призначення покарання обвинуваченій із застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 за вказаним кримінальним провадженням запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати необхідно стягнути з ОСОБА_4 .

Цивільні позови в даному кримінальному провадженні відсутні.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити їй покарання у виді трьох (3) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_4 , якщо вона протягом іспитового строку тривалістю два (2)роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк іспитового строку обраховувати з 27 квітня 2026 року.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 23.02.2026, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.02.2026, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.02.2026, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.02.2026, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.02.2026, визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.02.2026 (квитанції № 1593 від 05.03.2026, 4115 від 05.03.2026), які перебувають у спеціалізованій кімнаті схову Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків вул. Володимира Пасічника 103 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави суму судових витрат за проведення судових експертиз у сумі: за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5115-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5116-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5117-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5118-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5119-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5120-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2674 гривень 20 копійок, за проведення експертного дослідження N?CE-19/121-26/5121-НЗПРАП від 26.06.2026 - 2228 гривень 50 копійок. Загальна сума витрат - 18 273( вісімнадцять тисяч двісті сімдесят три гривни) 70 копійок.

Скасувати арешт покладений відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2026 року ( справа 638/2848/26, 1-кс/638/512/26) на зазначене в ухвалі майно.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Вирок виготовлено 27 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_10