Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №638/8582/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/8582/26

Провадження № 1-кп/638/1655/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026226240000208 від 07.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, не одружений, дітей на утриманні немає, непрацевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026, близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ) зайшов до магазину №33 що знаходиться на ринку за адресою: м. Харків, вул. 23-го серпня 30, де знаходився продавець (потерпілий) - ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт під час якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин, у ОСОБА_6 виник умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправність своїх дій, підійшов до ОСОБА_4 та діючи умисно, переслідуючи умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень останній, зайшов за прилавок, став навпроти ОСОБА_4 схопив правою рукою за ліве плече останнього, сильно стискаючи штовхнув на стілець, та стоячи над ним, схопив лівою рукою за шию, стискаючи нею, а правою рукою наніс 5 ударів у ділянки: носа, лівого ока та лівого вуха, чим спричинив останньому тілесне ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 09.04.2026 №12-14/299-А/26, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця на спинці носу, синця в завушній ділянці злів, синця на лівому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, відповідно до підпункту «б» пункту 2.3.2., пункту. 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я №6 від 17.01.1995.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до положень частини другої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена у присутності його захисника ОСОБА_7 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1086, видане 19.05.2003), у якій обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за його відсутності. У цій заяві обвинувачений зазначає про добровільність беззаперечного визнання винуватості у вчиненні зазначеного кримінального проступку, у призначенні покарання покладається на рішення суду в повному обсязі, просить призначити йому покарання у вигляді штрафу.

Потерпілий ОСОБА_4 подав заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, згоди із встановленими обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до частини третьої статті 382 КПК України, суд не вбачає, тому розглянув обвинувальний акт щодо вчинення зазначеного кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до положень частини другої статті 382 КПК України.

Суд вважає що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

При призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно пункту першого частини першої статті 66 КК України, судом не встановлено. Щодо зазначеного у обвинувальному акті щирого каяття обвинуваченого, суд керується таким.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка містяться у постанові від 27.11.2019 (кримінальне провадження № 629/847/15-к), щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження не містять відомості на підтвердження того, що ОСОБА_3 , окрім того що визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та готовність нести покарання, висловлював щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).

Згідно з вимогами статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкцією частини першої статті 125 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу у розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Враховуючи вимоги частини першої статті 53, частини першої статті 57 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_3 не працює, призначення покарання у виді виправних робіт є неможливим, а штрафу недоцільним.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також те, що обвинувачений непрацевлаштований, на обліку у у обласній клінічній наркологічній лікарні не перебуває, до обласного психоневрологічного диспансера №3 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою не звертався, враховуючи, що за приписами статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт в межах санкції частини першої статті 125 КК України на строк 150 годин, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Претензій морального та матеріального характеру не заявлено. Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 50, 65-67, частиною першою статті 125 КК України, статтями 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1