Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №619/195/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/195/26

провадження № 2/619/588/26

РІШЕННЯ

іменем України

6 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

представника відповідача-адвоката Головко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018 у розмірі 83 362,53 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.10.2018 між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 604/5454852-СК, відповідно до умов якого сума кредиту становить 49 600,00 грн. 08.02.2021 було укладено договір № б/н за умовами якого АТ "Таскомбанк" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №604/5454852-СК від 17.10.2018, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 83 362,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 49 600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 25 068,63 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами – 1300,00 грн, інфляційні збитки – 5840,68 грн, нараховані 3% річних – 1553,22 коп.

Аргументи учасників справи.

У відзиві на позовну заяву адвокат Головко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності, адже придбання новим кредитором боргу із уже пропущеним строком позовної давності, є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо передачі портфелю заборгованості та реєстру боржників, в порушення вимог договору факторингу, відступлення прав вимог на адресу відповідача не направлялися повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором, чого не містить позовна заява з додатками. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. В свою чергу позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, щодо розрахунку заборгованості, руху коштів по особовому рахунку, починаючи з первісного кредитора. Крім того, з наданих суду копій документів, не можна ідентифікувати печатки кредитно-фінансових установ, крім того вони незадовільної якості. Також надано позивачем розрахунок заборгованості з 2021 року, в той час, як позивач повинен був надати розрахунок заборгованості з моменту укладання первісного договору, з прив`язкою до дат, розрахункових рахунків. Окрім того, позивачем не було надано належного та допустимого доказу у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який би засвідчив, що кредитором були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримав. Також сторона відповідача не згодна із розрахунком витрат на правничу допомогу, вважає, що послуги є завищеними та не відповідають цінам за надання аналогічних послуг, а головне відсутні докази щодо перерахування коштів за послуги на рахунок надавача послуг. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник ТОВ "Коллект Центр" Ткаченко М.М. зазначила щодо строків позовної давності - відповідно до умов Заяви -Договору про приєднання до Публічної пропозицї АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №604/5454852 від 17.10.2018, строк кредитування 24 місяці до 16.10.2020. Отже, з дня, коли АТ «Таскомбанк» довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося, мав би початись перебіг строку позовної давності. Разом з тим, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і відновився 04.09.2025 року. З огляду на викладене, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду не минув і навіть тільки розпочався, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому вимога відповідача про застосування у даній справі строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Щодо умов договору та нарахування відсотків відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, зокрема доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Щодо банківської виписки - виписка формується в електронній системі банку, це офіційний електронний документ який фіксує кожну операцію по рахунку, достовірність якого забезпечується самим механізмом банківського обліку. У свою чергу матеріали надані позивачем повністю доводять, що кредитний договір укладено, рахунок відкрито, рух коштів відображено, нарахування і погашення відбувалися, заборгованість існує. Щодо правомірності нарахування відсотків та стягнення заборгованості розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Відсотки нараховані в межах строку користування кредитним лімітом. Отже, відсотки є обов`язковою умовою кредитного договору та платою за користування кредитними коштами, до повного повернення останніх. Щодо відступлення права вимоги факт відступлення прав вимоги від АТ «Таскомбанк», до ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено належними та достатніми доказами. Отже, з моменту відступлення на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до ОСОБА_1 за Договором №604/5454852 від 17.102018, позивач набув усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Виходячи з чого, вбачається, що Кредитодавцями у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, та інших документах, було правомірно нараховано заборгованість в межах строку користування кредитним лімітом, погодженого сторонами Договору. Щодо стягнення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат - Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Щодо витрат на правничу допомогу. заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено. Спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору.

У запереченнях ( на відповідь на відзив) представник відповідача- адвокат Головко В.В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд повинен застосувати наслідки спливу строків позовної давності, адже придбання новим кредитором боргу із уже пропущеним строком позовної давності, є однією з підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, бо відповідно до ст. 514 ЦК України, новий кредитор отримує права первісного кредитора у тому ж обсязі, що існували на момент переходу. Також не згодна з позицією позивача щодо передачі портфелю заборгованості та реєстру боржників : позивач не надає до суду докази, що відповідач отримав повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення його персональних даних до бази персональних даних. Відсутні дані щоб здійснювалося повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті. Надані позивачем копій документів, на яких не можливо ідентифікувати печатки кредитно-фінансових установ /має розмиті відбитки/, також не зрозумілого походження якоїсь графіки ніби то схожа на підписи, так надано копію паспорту споживчого кредиту за картою “Велика п`ятірка” – копію незадовільної якості, печатки не можливо ідентифікувати, дати відсутні, такі ж неналежні і допустимі докази має і кредитний договір, тобто кожен може виготовити такі документи та надати до суду щодо задоволення позовних вимог. Також надано в якості доказу розрахунок заборгованості з 2021 року, навмисно, не з дати укладання договору, це робиться навмисно позивачем, аби ввести суд в оману, щоб неможливо було відслідкувати строки позовної давності, в той час, як позивач повинен був надано розрахунок заборгованості з моменту укладення первісного договору, з прив`язкою до дат, розрахункових рахунків, чого не було зроблено позивачем у даному випадку. Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано сумнівного походження й копії інших документів: реєстри права вимоги без дат, як додатки №1 до договору факторингу від 08.02.2021, акти прийому-передачі без дат, підписів до договору факторингу від 08.02.2021, також відсутні відповідні договори, реєстри які підтверджують перехід від первісного кредитору до всіх інших по колу, отже за таких обставин говорити про стягнення суми заборгованості згідно позовних вимог є неможливим. Разом із тим, позивачем не було надано належного та допустимого доказу у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який би засвідчив, що кредитором були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримав. Зі змісту наданого до суду договору неможливо встановити, на який саме рахунок позичальника та яким чином були перераховані кредитні кошти. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Вважаємо не доведеним позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів відповідачу на рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості. Також сторона відповідача незгодна із розрахунком витрат на правничу допомогу, вважаємо, що послуги є завищеними та не відповідає цінам за надання аналогічних послуг, а головне відсутні докази щодо перерахування коштів за послуги на рахунок надавача послуг.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Головко В.В. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі із урахуванням відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.10.2018 між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 погоджено анкету-заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 604/5454852-СК, відповідно до умов якого сума бажаного кредиту становить 49 600,00 грн. Анкета-заява підписана ОСОБА_1 особисто (а.с. 17).

Згідно з анкетою-заявою ОСОБА_1 підтвердила достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві –договорі, та в офіційних документах, наданих банку, надані до банку документи є чинними (дійсними). ОСОБА_1 погодилася з тим, що публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombanc.com.ua). Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та тарифи банку разом із цією заявою-договором становлять договір банківського обслуговування, та є його невід`ємною частиною.

Крім того, 17.10.2018 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, за умовами якого тип кредиту – кредитна лінія, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту від 0 до 100 000 грн ( в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит; пільгова процентна ставка 0,00001%, базова процентна ставка 39,6%, процентна ставка фіксована (а.с. 29).

08.02.2021 між АТ "Таскомбанк" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № б/н за умовами якого АТ " Таскомбанк " відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК (а.с. 45-48, 6,7).

Відповідно до платіжного доручення № 181560001 від 08.02.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало АТ «Таскомбанк» 1 377 417, 29 грн за договором факторингу № б/н від 08.02.2021 (а.с. 5).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № б/н під порядковим номером 573 зазначено, що ОСОБА_1 , є боржником: за кредитним договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018, заборгованості за тілом кредиту-49 600,00 грн, заборгованість за відсотками –25068, 63 грн , заборгованість за пенею -1300,00 грн, загальна сума заборгованості – 74 668,63 грн ( а.с.8-10, 11).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК (а.с.12-15, 18).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 10-01/2023 під порядковим номером 8215 зазначено, що ОСОБА_1 , є боржником: за кредитним договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018, заборгованості за тілом кредиту -49 600,00 грн, заборгованість за відсотками –25068, 63 грн, заборгованість за пенею -1300,00 грн, нараховані 3% річних – 1553,22 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 7393,90 грн, загальна сума заборгованості – 83362, 53 грн ( а.с. 19-21, 22).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018 за період з 08.02.2021 по 19.12.2025 станом на 19.12.2025 становить: 83 362,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 49 600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 25 068,63 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами – 1300,00 грн, інфляційні збитки – 5840,68 грн, нараховані 3% річних – 1553,22 коп (а.с. 46).

На обґрунтування позовних вимог позивач також надав виписку по особовому рахунку відповідача, надану АТ «Таскомбанк», з якої вбачається 17.10.2018 зарахування на рахунок ОСОБА_1 49 600 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Заявляючи позовні вимоги, ТОВ “Коллект центр” посилалося на те, що 17.10.2018 між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 604/5454852-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження умов договору АТ «Таскомбанк» надало до суду, зокрема, заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 604/5454852-СК, виписку за рахунком.

Відповідно до змісту заяви-договору, підписавши даний договір відповідач підтвердила достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві-договорі, та в офіційних документах, наданих позичальником банку; повідомила про відсутність наміру здійснювати угоди за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб, засвідчила відсутність можливості вирішального впливу збоку інших осіб на проведення позичальником фінансових операцій; погодилася з тим, що Тарифи банку разом з цією заявою-договором становлять договір банківського обслуговування, та є його невід`ємними частинами; під час укладання договорів і додаткових угод до них банк і клієнт допускає використання факсимільного відтворення печатки банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені банку, як зроблені за допомогою засобів копіювання; підтвердила, що ознайомлена зі змістом договору банківського обслуговування, зокрема з термінами публічні особи їх пов`язані та близькі особи, кінцевий бенефіціарний власник (контролер), та зобов`язалася їх виконувати.

Разом з тим, вищевказані документи не підтверджують наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.

Так, у заяві-договорі зазначено, що відповідач акцептує публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 604/5454852-СК, і беззастережно приєднується до умов договору. Позичальник згодна з тим, що дана заява-договір, а також Тарифи банку є невід`ємними частинами договору.

Заява-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 604/5454852-СК містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Зазначено, що сума бажаного кредиту становить 49 600,00 грн.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018 за період з 08.02.2021 по 19.12.2025 станом на 19.12.2025 становить: 83 362,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 49 600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 25 068,63 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами – 1300,00 грн, інфляційні збитки – 5840,68 грн, нараховані 3% річних – 1553,22 коп (а.с. 46).

Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ«Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

08.02.2021 між АТ "Таскомбанк" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № б/н за умовами якого АТ " Таскомбанк " відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК (а.с. 45-48, 6,7).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 604/5454852-СК (а.с.12-15, 18).

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає, що вимоги до відповідача позивач отримав у визначений законодавством спосіб, оскільки міг придбавати вказані вимоги як фінансова установа з відповідною ліцензією на час їх придбання. Усі необхідні документи для підтвердження факту набуття права вимоги до відповідача, передбачені діючим законодавством, позивач суду надав.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

17.10.2018 між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 погоджено анкету-заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 604/5454852-СК, відповідно до умов якого сума бажаного кредиту становить 49 600,00 грн. Анкета-заява підписана ОСОБА_1 особисто (а.с. 17).

Матеріали справи містять виписку по особовому рахунку відповідача, надану АТ «Таскомбанк», з якої вбачається 17.10.2018 зарахування на рахунок ОСОБА_1 49 600 грн.

Доказів погашення даної заборгованості матеріали справи не містять. Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження своїх заперечень відповідач не була позбавлена можливості надати суду належні та допустимі докази, зокрема, виписку за своїм рахунком або докази неналежності їй поточного рахунку, зазначеного у виписці АТ “Таскомбанк” або доказів невикористання кредитних коштів, наданих первісним кредитором або інших доказів, що спростовують факт зарахування коштів та користування ними.

Однак відповідач не скористалась наданими їй процесуальними правами та не вчинила відповідних дій, спрямованих на належне доказування викладених нею обставин, що свідчить про недоведеність її доводів у цій частині.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

У зв`язку з чим, саме з цієї дати (02.04.2020) строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно до 30.06.2023.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє по даний час.

Відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, ураховуючи, що з 02.04.2020 набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, що тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме звернення позивача з цим позовом 07.01.2026, трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення кредитної заборгованості позивачем не пропущено.

Враховуючи викладене, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності за договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018 відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, окрім тіла кредиту, стягнути також складову його повної вартості, а саме: заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Заява-договір № 604/5454852-СК від 17.10.2018 не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами або будь-які інші умови договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.10.2018 року, посилався на Умови публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, як на невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали даної справи не містять підтверджень, які саме умови публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу, як позичальнику, Тарифи та умови обслуговування, відсутність у заяві-договорі домовленості сторін про розмір та сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані позивачем докази не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин, не можна вважати, що зазначені умови кредитування у наданому банком Паспорті споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», сторонами узгоджені як конкретні умови кредитування.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Отже, оскільки сторони у кредитному договорі не передбачили нарахування з позичальника відсотків у розрахованому позивачем розмірі, позовні вимоги про їх стягнення у розмірі 25 068,63 грн не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 5840,68 грн та нараховані 3% річних 1553,22 грн, суд зазначає про таке.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, чинного у періоди з 20.03.2019 по 23.02.2022 та з 25.11.2020 по 23.02.2022, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно дост.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12.03.2020 року і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Крім того, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на день розгляду справи.

Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи те, що на момент розгляду цієї справи згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану» на території України діє воєнний стан, на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позивач не мав права нараховувати відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 24.02.2022, отже вимога про їх стягнення необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги, в частині нараховування інфляційних витрат і 3% річних, задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами також не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження таких умов між кредитодавцем та позичальником.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві ТОВ “Коллект Центр” просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, між ТОВ “Коллект Центр” та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» укладено договір №01-07/2024 про надання правничої допомоги від 01.07.2024, заявка на надання юридичної допомоги № 3461 від 03.11.2025, витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.

Відповідно до витягу з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано ТОВ “Коллект Центр” правничу допомогу: надання усної консультації з вивченням документів 2 год – 4 000, 00 грн, підготовка пропозиції 3 год – 6 000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 5 год – 9 000,00 грн, всього 15 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 25 000,00 грн до 3 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 429,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509,512, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за договором № 604/5454852-СК від 17.10.2018 в розмірі 49 600 (сорок девять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев`ять) гривень 22 копійки та витрати на професійну правничу допомогу 3 000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова