Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №500/4043/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4043/25 пров. № А/857/53661/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (головуючий суддя Дерех Н.В., м.Тернопіль) у справі №500/4043/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07.07.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 25 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 року із зарахуванням наявного трудового стажу періоду підприємницької діяльності 07.07.2005 року по червень 2006 року, з липня 2006 по вересень 2007 року та з жовтня 2007 по 15 липня 2014 року що складає 9 років та 9 місяців, а також період проходження військової служби 08.02.2015 по 21.04.2016 року що складає 1 рік 2 місяці та 14 днів а також період з 2.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 2.03.2018 по 25.04.2018; з 8.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020, відповідно до постанови 393 що складатиме ще додатково 4 роки 8 місяців та 14 днів.

Позов обґрунтовує тим, що 08.04.2025 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 25 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи. В рішенні відповідач зазначив, що трудовий стаж позивача становить 20 років 9 місяців та 9 днів, в стаж не зараховано усі періоди згідно трудової книжки, так як дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності. Позивачем було надано довідки, що підтверджують трудовий стаж позивача, та відповідачі зарахували його трудову діяльність, нарахувавши йому стаж 20 років 9 місяців 09 днів. Позивач, просить врахувати, що відповідачами не зараховано до трудового стажу здійснення підприємницької діяльності з 07.07.2005 року по червень 2006 року, з липня 2006 по вересень 2007 року та з жовтня 2007 по 15 липня 2014 року; про даний період відповідачі навіть не зазначають у рішенні, що у сукупності становить 09 років 09 місяців, що, на думку позивача підлягає до зарахування до страхового стажу позивача. Також, позивач вважає, що відповідачами не враховано той факт що позивач 08.02.2015 року був призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період. Крім цього, позивач зазначає, що ОСОБА_1 надано відповідачам довідку №64 від 01.04.2025 року відповідно до якої, він брав безпосередню участь у бойових діях забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримувані збройної агресії російської федерації. У періоди 02.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 2.03.2018 по 25.04.2018; з 8.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020. На думку позивача, даний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», який діяв на час проходження служби період зараховувався як 01 рік за 3 роки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком. Серед іншого, апелянт вказав, що позивачем не було надано уточнюючих документів, відтак право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

16.02.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

08.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсі за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного страхового стажу 25 років. До страхового стажу не зараховано: - всі періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 06.07.2005 НОМЕР_1 , який не дійсний без трудової книжки , дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності; - період роботи з 05.08.1982 по 22.11.1982 згідно довідки від 03.07.2005 № 161, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення з роботи; - період роботи з 18.12.2000 по 30.06.2001, згідно довідки без номеру та дати видачі, оскільки документ не містить кутового штампу, номеру та дати видачі, період зараховано згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся в суд першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 4 частини першої ст.115 Закону №1058-ІV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу. Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.

Колегія суддів вказує, що позивач, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (08.04.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 55 років. Разом з тим, спірним є наявність в позивача 25 років страхового стажу.

Так, зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано всі періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 06.07.2005 НОМЕР_1 , який не дійсний без трудової книжки, дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності; - період роботи з 05.08.1982 по 22.11.1982 згідно довідки від 03.07.2005 № 161, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення з роботи; - період роботи з 18.12.2000 по 30.06.2001, згідно довідки без номеру та дати видачі, оскільки документ не містить кутового штампу, номеру та дати видачі, період зараховано згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, у спірному випадку предмет правовідносин складають періоди, які не охоплені змістом спірного рішення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" подавалися довідка Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, довідка №64 від 01.04.2025, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідка №267 від 20.10.2015, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, у відповідності до довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як фізична особа підприємець з 07.07.2005 по 15.07.2014: загальна система оподаткування з липня 2005 року по червень 2006 року, з жовтня 2007 року по липень 2014 року; спрощена система оподаткування: з липня 2006 року по вересень 2007 року.

Згідно із довідкою №64 від 01.04.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач брав безпосередню участь у бойових діях забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримувані збройної агресії російської федерації. У періоди 02.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 02.03.2018 по 25.04.2018; з 09.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020. Крім цього, з даної довідки слідує, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах, серед іншого, по мобілізації з 08.02.2015 по 21.04.2016.

У відповідності до довідки №267 від 20.10.2015, позивач з 08.02.2015 призваний в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період згідно Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" та наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 №20 від 08.02.2015.

Разом з тим, як слідує зі змісту спірного Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідачем не проаналізовано періоди здійснення підприємницької діяльності, а також проходження військової служби, у відповідності до довідок Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, довідки №64 від 01.04.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки №267 від 20.10.2015, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слід також зазначити, що у відповідності до Протоколу розрахунку стажу форми РС-право, відповідачами не в повному обсязі зараховані до загального страхового стажу періоди, які є спірними в даній адміністративній справі.

Разом з тим, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, що і не було зроблено відповідачем у спірному випадку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач формально та без детального з`ясування усіх обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 500/4043/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар