Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №597/1767/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 597/1767/25 пров. № А/857/9371/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

суддя(і) у І інстанції Тренич А.Г.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Заліщики,

дата складення повного тексту рішення 21 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову ЕГА №1930166 по справі про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2025 року, винесену поліцейським офіцером громади Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Голоденом М.І., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року у справі №597/1767/25 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а також наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, матеріали справи не містять.

У апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – ГУ НП) просило зазначене судове рішення скасувати та винести нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки доказам вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що 21 листопада 2021 року позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши про факт, якого насправді не було, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Зазначає, що позивачем не надано жодних достатніх об`єктивних належних і допустимих доказів на підтвердження слів, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що такий виклик дійсно був правдивий.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як слідує із матеріалів справи, постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським офіцером громади Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Голоденом М.І., на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Як слідує із вказаної постанови, 21 листопада 2025 року о 08 год 34 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши про факт, якого насправді не було, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 183 КУпАП.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі 216/5226/16-а.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З долучених аудіо- та відеозаписів не встановлено в діях позивача прямого умислу, а саме того, що він, звертаючись до органів поліції, усвідомлював неправдивість повідомленої інформації, бажав даремного виїзду на місце виклику працівників поліції. Окрім того, не випливає також те, що позивач вчинив дії, спрямовані на зрив діяльності та функціонування органів поліції.

У той же час, будь-яких інших доказів на підтвердження вини позивача в розумінні статті 251 КУпАП відповідачем не надано, як і не спростовано доводи щодо недоведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, обставини, які викладені в оскаржуваній постанові, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року у справі №597/1767/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 27 квітня 2026 року.