Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №460/17839/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Борискін С.А.

27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/17839/25 пров. № А/857/3512/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 460/17839/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

30.09.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив суд:

-визнати протиправними дії (бездіяльність) щодо неналежного розгляду рапорту від 24.09.2025р. про звільнення з військової служби за п.п. "г" п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

-зобов`язати розглянути рапорт від 24.09.2025р. про звільнення з військової служби за п.п."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд (абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"), та прийняти рішення щодо звільнення з військової служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2022р. позивач ОСОБА_1 , як офіцер запасу призваний на військову службу під час мобілізації через введення воєнного стану в Україні.

На даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді командира 1 танкового зводу 2 танкової роти танкового батальйону, має звання старшого лейтенанта.

21.08.2025р. позивач через додаток армія+ подав електронний рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п.«г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю з інвалідністю ІІ групи. Інші члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за матір`ю, відсутні. До рапорту в додатку Армія+ додані свідоцтво про народження позивача, довідка до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.07.2025р.

26.08.2025р. позивач отримав в додаток Армія+ повідомлення про відхилення рапорту про звільнення.

ОСОБА_1 16.09.2025р. подав повторно електронний рапорт на звільнення з військової служби в додаток Армія+.

22.09.2025р. позивач отримав в додаток Армія+ повідомлення про відхилення рапорту про звільнення.

В подальшому 24.09.2025р. ОСОБА_1 знову подав електронний рапорт через додаток Армія + та прикріпив необхідні документи, а саме: свідоцтво про народження НОМЕР_2 , довідку до акту огляду МСЕК серія 12ААВ №969792, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 15.09.2025р., що підтверджується скріншотом, який наявний в матеріалах справи.

Військова частина НОМЕР_1 відхилив рапорт позивача про звільнення від 24 вересня 2025 року, що підтверджується скріншотом, який наявний в матеріалах справи.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»№ 2232-XII.

ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що ОСОБА_1 виявив небажання продовжувати військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи своєю матір`ю.

Згідно п.п."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

-у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

-у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

-у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

-у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

-у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

-у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

-військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

-військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

-військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

-якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Системний аналіз абз.8 пп «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд:

1) за особою з інвалідністю II групи АБО;

2) за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Підстави відмови відповідача у задоволенні рапорту про звільнення та обґрунтування причин повернення рапорту без реалізації, позивач вважає помилковим і необґрунтованим.

Позивач у рапорті чітко зазначив підставу для звільнення з військової служби, а саме:

- необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз.8 пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII).

Тобто, суб`єкт владних повноважень в особі військової частини НОМЕР_1 не розглянув рапорт позивача по суті поставлених у ньому питань, не перевірив достатності документів і дотримання умов, що підтверджують наявність підстав для звільнення згідно абз.8 пп. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ.

Міністерство оборони затвердив Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України. Відповідний наказ від 6 серпня №531 зареєстровано в Мінюсті 7 серпня за №1214/42559.

Рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказ Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року №531, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року № 1214/42559 (далі - Порядок № 531).

Згідно розділу ІІ Порядку № 531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.

Відповідно до положень розділу IV «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України» затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 надалі (Положення), рапорт в електронній формі, що містить службову інформацію або інформацію, що становить державну таємницю, подається виключно через інформаційно-комунікаційні системи Міноборони України або Збройних Сил, які призначені для обміну службовою інформацією та в установленому законодавством порядку допущені до обробки інформації з відповідним ступенем обмеження доступу (ступенем секретності).

п.5, п.9 розділу IV Положення вказує, що військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.

Безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Відповідно до п.9-п.13 даного розділу Порядку, безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Якщо безпосереднім командиром (начальником) військовослужбовця є командир (начальник) підрозділу, військовослужбовець вводить ID-номер СЕДО підрозділу, який можна отримати в службі діловодства.

Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.

У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

п.19 розділом IV Порядку № 531 встановлено, що розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені п.9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

В п.9 розділу IІІ Порядку №531 видно, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

- невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

- у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених п.п.1 цього пункту.

Дисциплінарний статут Збройних сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999р. № № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг врегульовано розділом V Дисциплінарного статуту ЗСУ.

ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. 548-XIV (далі - Статут ЗСУ), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, тобто «по команді».

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказ Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024року №1214/42559 (далі - Порядок № 531).

Суд зазначає, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №969792 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійно стороннього догляду.

Батько військовослужбовця - ОСОБА_3 розлучився з ОСОБА_2 11.07.2025р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

Доказів наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач подав електронний рапорт у якому просив про звільнення з військової служби на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. До рапорту позивач додав усі документи, які підтверджують вказані обставини.

Норма п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у відповідній редакції) містить імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, через такі сімейні обставини або поважні причини, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, - звільняються з військової служби під час воєнного стану, тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення.

Таким чином, відхиливши рапорт позивача про звільнення від 24 вересня 2025 року суб`єкт владних повноважень в особі військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб, визначений законом, чим допустив протиправну бездіяльність.

Покликання апелянта на те, що рапорт від 24.09.2025р. на погодження та прийняття рішення не надходив до військової частини, апеляційний суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи містяться скріншот з Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+», що вказаний рапорт відхилений.

Стосовно покликань апелянта, що додані через додаток Армія+ до рапорту фото чи сканкопії документів не можуть вважатись документами чи копіями засвідченими належним чином, апеляційний суд зауважує, що право позивача подати рапорт на звільнення через Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» передбачено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024р.

Відповідно до ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

При цьому, електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (постанова ВС від 03.08.2022р. №910/5408/21).

У постанові Верховного Суду від 15.07.2022р. у справі №914/1003/21 вказано, що електронний доказ — це будь-яка інформація в цифровій формі, яка має значення для справи. Це включає не лише документи, а й скріншоти, відео, голосові повідомлення, метадані тощо, що зберігаються в месенджерах, поштових скриньках або хмарних сховищах.

Отже, суд зазначає, що скріншоти з додатку Армія+ додані до позовної заяви містять обставини предмету доказування та мають значення для вирішення даної справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України – залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 460/17839/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель