Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №300/346/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/346/25 пров. № А/857/18039/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Микитюк Р.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.04.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

15.01.2025р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Запорізькій обл. № 926090173765 (975/03-16) від 18.12.2024р. про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці;

зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Запорізькій обл. здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

* з 01.01.2022р. відповідно до довідки Територіального управління /ТУ/ Державної судової адміністрації /ДСА/ України в Івано-Франківській обл. № 252 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум;

* з 01.01.2023р. відповідно до довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. № 253 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум;

* з 01.01.2024р. відповідно до довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. № 254 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум (а.с.1-4, 13).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23-24).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Запорізькій обл. № 975/03-16 від 18.12.2024р. № 926090173765 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано ГУ ПФ України в Запорізькій обл. здійснити з 12.09.2024р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок ТС ДСА України в Івано-Франківській обл. №№ 252, 253, 254 від 12.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.45-50).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили учасники справи.

У своїй апеляційних скаргах відповідач ГУ ПФ України в Запорізькій обл. і третя особа ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просять рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.54-58, 86-88).

Вимоги за апеляційними скаргами обґрунтовують тим, що спірні довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. не надають позивачу права на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а лише містять інформацію про відповідний розмір, визначений Законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Окрім цього, починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Нормами Законів про Державний бюджет на 2022-2024 роки передбачено, що протягом 2022-2024 років прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, складає 2102 грн., тобто, на рівні 2020 року.

Отже, зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021р. не відбувалася.

Відтак, у пенсійного органу є відсутніми правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, оскільки з 01.01.2021р. не відбулось зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити в повному обсязі (а.с.99-102).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд помилково визначив дату, з якої слід провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому покликання суду на приписи ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також на правові позиції, викладені у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023р. у справі № 300/3515/23 та від 13.12.2023р. у справі № 300/3765/23, є помилковими, оскільки предмет судового розгляду в цих справ був інший, а саме перерахунок пенсії осіб, які отримують пенсію за вислугу років згідно вказаного Закону.

Водночас, пенсійні органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді (в розглядуваному випадку - з 01.01.2022р., 01.01.2023р. та 01.01.2024р. відповідно до довідок ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл.).

Також ухвалюючи рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.09.2024р., тобто часу видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд не звернув увагу на те, що спірні довідки позивач отримала на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024р. по справі № 300/2075/24.

Учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на взаємні апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а інші апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 15.08.2019р. на підставі наказу в.о. голови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської обл. № 02-03/198 ОСОБА_1 відраховано зі складу суду в зв`язку із задоволенням заяви про відставку.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. у справі № 300/2075/24 ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. видало довідки №№ 252, №253, №254 від 12.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.7-9).

12.12.2024р. позивач звернулася до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. №№ 252, 253, 254 від 12.09.2024р.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено ГУ ПФ України Запорізькій обл.

Рішенням ГУ ПФ України в Запорізькій обл. № 975/03-16 від 18.12.2024р. № 92609017376 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. №№ 252, 253, 254 від 12.09.2024р. з тих підстав, що суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді, не збільшувалася з 01.01.2021р. (а.с.11).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання спірне питання врегульовано положеннями Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» (надалі – Закон № 1402-VIII).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Отже, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на такий перерахунок, може бути як відповідна заява судді у відставці та додані до неї документи, так і надіслана відповідним органом (після відповідної взаємодії відповідних суб`єктів владних повноважень між собою) до пенсійного органу довідка про суддівську винагороду.

Отже, довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. №№ 252, 253, 254 від 12.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, отримані відповідачем.

Після надходження оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2022р., 01.01.2023р. і 01.01.2024р., відповідач повинен був провести перерахунок пенсії позивача.

Відтак, оскаржуване рішення відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі згаданих довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправним та підлягає до скасування.

Водночас, оскільки із заявою та відповідними довідками позивач звернулася до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. 12.12.2024р., згадані довідки видані 12.09.2024р., тому до цього часу в пенсійного органу не було правових підстав для здійснення відповідного перерахунку, а тому перерахунок пенсії слід провести з 12.09.2024р.

Разом з тим, суд зауважив, що в силу приписів ч.2 ст.51 Закону № 2262-XII, якщо при перерахунку пенсії пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023р. у справі № 300/3515/23 та від 13.12.2023р. у справі № 300/3765/23.

Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.

Ключовим питанням для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням довідок ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. №№ 252, 253, 254 від 12.09.2024р., виданих з урахуванням поточного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Суть спору полягає у визначенні, який саме прожитковий мінімум, установлений цим Законом, підлягає застосуванню при обчисленні суддівської винагороди для цілей перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Окрім цього, у розглядуваній справі позивач ставить під сумнів застосування судом вимог ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що вплинуло на правильність дати, з якої слід проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

В преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з ч.5 ст.135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Постановою правління ПФ України № 3-1 від 25.01.2008р. затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (надалі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п.2 розділу І цього Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абз.3 п.6 розділу IV Порядку № 3-1).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.

Відповідно до п.8 розділу ІV Порядку № 3-1 орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відтак, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру грошового утримання або складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Як вбачається з положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене обумовлює необхідність визначення, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню - загальний чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України № 966-XIV від 15.07.1999р. «Про прожитковий мінімум» (надалі - Закон № 966-XIV)

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України № 1928-IX від 02.12.2021р. «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України № 2710-IX від 03.11.2022р. «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09.11.2023р. «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.

Отже, відповідно до Законів про Державний бюджет на 2022-2024 роки встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (Рішення від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 01.12.2004р. № 19-рп/2004, від 11.10.2005р. № 8-рп/2005, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, від 03.06.2013р. № 3-рп/2013, від 04.12.2018р. № 11-р/2018).

30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України № 1401-VIII від 02.06.2016р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст.135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні ч.2 ст.130 Конституції України), пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинні містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2481 грн), на 01 січня 2023 року (2864 грн) та 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі ст.7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024р. у справі № 580/2522/24, від 13.11.2024р. у справі № 200/1707/24, від 20.02.2025р. у справі № 420/3716/24.

Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026р. у справі № 200/2309/25 сформував такий висновок щодо спірних правовідносин:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати на неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025р. у справі № 240/9028/24, оскільки спірні правовідносини у справі № 240/9028/24 стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість, у справі, що розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги вищевказану зміну правової позиції Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про те, рішення ГУ ПФ України в Запорізькій обл. № 926090173765 (975/03-16) від 18.12.2024р. про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці на підставі згаданих довідок ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020р. визнано неконституційним положення п.3 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України № 193-ІХ від 16.10.2019р.

Положення п.3 ч. 3 ст.135 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України № 193-ІХ від 16.10.2019р. стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.

Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 2-р/2020 від 18.02.2020р. та №11-р/2020 від 11.03.2020р. Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відтак, з 12.03.2020р. у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Отже, видані ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує про право позивача перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 01.01.2022р., на підставі довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. № 252 від 12.09.2024р.; з 01.01.2023р. відповідно до довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. № 253 від 12.09.2024р.; з 01.01.2024р. відповідно до довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській обл. № 254 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум.

Водночас, суд першої інстанції помилково визначив дату, з якої слід провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому покликання суду на приписи ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також на правові позиції, викладені у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023р. у справі № 300/3515/23 та від 13.12.2023р. у справі № 300/3765/23, є помилковими, оскільки предмет судового розгляду в цих справ був інший, а саме перерахунок пенсії осіб, які отримують пенсію за вислугу років згідно вказаного Закону

Як вже було вказано, постановою правління ПФ України № 3-1 від 25.01.2008р. затверджено Порядок № 3-1.

Відповідно до п.9 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. № 2-р/2020 ПФ України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023р. у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023р. у справі № 640/16655/21. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2024р. у справі № 580/2522/24.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постановах від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.

Водночас, у позовній заяві викладена вимога позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений ст.371 КАС України.

Зокрема, за приписами п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що в межах розглядуваної справи суд не присудив до виплати конкретних сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а зобов`язав відповідача вчинити певні дії - провести перерахунки та виплату щомісячного довічного грошового утримання, рішення не підлягає зверненню до негайного виконання.

Стосовно покликань апелянта ГУ ПФ України в Запорізькій обл. на помилковий статус в справі ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу ПФ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. (у редакції постанови правління ПФ України № 13-1 від 07.07.2014р.).

При цьому, 30.03.2021р. набрала чинності постанова Правління ПФ України № 25-1 від 16.12.2020р. «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - постанова правління ПФ України № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови правління ПФ України № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021р.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п.1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п.4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто, без прив`язки до території;

після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу ПФ України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган ПФ України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Запорізькій обл. та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Відтак, з огляду на приписи п.п.4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці є саме ГУ ПФ України в Запорізькій обл., структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці.

Натомість, ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, а тому відсутні правові та фактичні обставини для висновку про неправильний статус третьої особи у справі - ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки в частині часткового задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Водночас, апеляційні скарги ГУ ПФ України в Запорізькій обл. та ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. належить залишити без задоволення.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України в Запорізькій обл. сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3633 грн. 60 коп. (а.с.20-21) та судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 80 коп. (а.с.98), всього: 5450 грн. 40 коп.

Також понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання інших апеляційних скарг належить покласти на апелянтів ГУ ПФ України в Запорізькій обл. та ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р. в адміністративній справі № 300/346/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. № 926090173765 (975/03-16) від 18.12.2024р. про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

з 01.01.2022р. відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській обл. № 252 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум;

з 01.01.2023р. відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській обл. № 253 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум;

з 01.01.2024р. відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській обл. № 254 від 12.09.2024р., з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. (69005, Запорізька обл., м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158Б; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3633 грн. 60 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 80 коп., всього: 5450 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 40 коп.

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. залишити без задоволення.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання зазначених апеляційних скарг покласти на апелянтів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл. та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 27.04.2026р.