Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №140/10680/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10680/25 пров. № А/857/5638/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – Розкошнова Д.А., Головата І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2025р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» про примусове стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: Плахтій Н.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 28 хв. 18.12.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: 29.12.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

19.09.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) Головне управління ДПС у Волинській обл. (надалі – позивач, податковий орган, ГУ ДПС у Волинській обл.) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» (надалі – відповідач, платник податків, ТзОВ «Фудлайф Плюс») в дохід бюджету суму податкового боргу в розмірі 2536624 грн. 61 коп. (а.с.1-2).

Згідно ухвали суду від 22.09.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами (а.с.19 і на звороті).

24.09.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» відповідач ТзОВ «Фудлайф Плюс» подав до суду зустрічний позов, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській обл. № 0222640707 від 24.07.2025р., яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/ в розмірі 2536642 грн. 61 коп. (а.с.24-28).

Ухвалою суду від 06.10.2025р. прийнято зустрічний позов ТзОВ «Фудлайф Плюс» до спільного розгляду із первісним позовом, об`єднавши заявлені вимоги в одне провадження (а.с.39 і на звороті).

Відповідно до ухвали від 06.10.2025р. суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.44).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2025р. первісний позов ГУ ДПС у Волинській обл. задоволено; стягнуто з відповідача ТзОВ «Фудлайф Плюс» в дохід бюджету податковий борг в розмірі 2536624 грн. 61 коп.; в задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Фудлайф Плюс» відмовлено (а.с.137-143).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ТзОВ «Фудлайф Плюс», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Волинській обл. та задовольнити зустрічний позов ТзОВ «Фудлайф Плюс» (а.с.148-152).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що податковий орган допустив порушення процедури призначення, проведення перевірки та оформлення її результатів, при цьому апелянт був позбавлений можливості подачі заперечень та адміністративної скарги на спірне податкове повідомлення-рішення через ненаправлення акту перевірки і самого податкового повідомлення-рішення.

Пеня за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України, на яку розповсюджуються положення абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Звідси, у разі встановлення факту порушення резидентом вимог Закону України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту і валютні операції» (надалі - Закон № 2473-VIII) в частині несвоєчасних розрахунків по експортно-імпортним операціям, застосуванню підлягають приписи абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що є спеціальною нормою, якою запроваджено певну пільгу (як преференцію), спрямованою на захист прав платників податків на період дії особливих умов.

Відтак, у податкового органу були відсутніми правові підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/.

Позивач ГУ ДПС у Волинській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.171-179).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ТзОВ «Фудлайф Плюс» зареєстровано як юридична особа 28.08.2021р., що підтверджується витягом з ІКС «Податковий БЛОК» (а.с.9-10).

До ГУ ДПС України надійшли листи ДПС України № 1728/7/99-00-07-05-02-07 від 22.01.2025р., № 4953/7/99-00-07-05-02-07 від 24.02.2025р., якими доведено інформацію, отриману від НБУ, про виявлені факти ненадходження/повернення в установлені НБУ граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів за операціями з експорту та імпорту товарів та про незавершені розрахунки, у тому числі за операціями резидентів, які не є клієнтами банку станом на 01.01.2025р., 01.02.2025р., яка надана банками до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків, затв. постановою Правління НБУ № 7 від 02.01.2019р., на виконання ст.ст.12 і 13 Закону № 2473-VIII (а.с.63-64).

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 ПК України у зв`язку із надходженням інформації ПАТ «Південний» щодо порушення встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті та у зв`язку із ненаданням ТзОВ «Фудлайф плюс» пояснень та документальних підтверджень на запити № 1728/7/99-00-07-05-02-07 від 22.01.2025р., № 4953/7/99-00-07-05-02-07 від 24.02.2025р. ГУ ДПС у Волинській обл. на підставі наказу № 1705-п від 13.05.2025р., повідомлення № 569 від 13.05.2025р. (а.с.66, 67) провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Фудлайф Плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 18208/07-07/44359373 від 27.06.2025р. (а.с.75-77).

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Фудлайф плюс» та нерезидентом VIKONSO SIA (Riga, Purvciema iela 18, LV-1035, Latvia) укладено імпортний контракт №28082023 від 28.08.2023р.

На виконання умов контракту № 28082023 від 28.08.2023р. ТзОВ «Фудлайф плюс» здійснено 02.07.2024р. авансовий платіж на рахунок нерезидента VIKONSO SIA в сумі 16830 євро; граничний термін надходження товару - 28.12.2024р.

Станом на 04.04.2025р. наявна прострочена дебіторська заборгованість по попередній оплаті від 02.07.2024р. в сумі 16830 євро (771707 грн. 67 коп.), що підтверджується відповіддю банку, наданою листом ПАТ АТ «Південний» № 17/001/10170/2025-БТ від 04.04.2025р. (а.с.78) на додатковий запит ГУ ДПС у Волинській обл. № 5087/6/03-20-07-01-06 від 18.03.2025р. (а.с.84), про суму незавершених розрахунків, встановлених НБУ граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності станом на 01.01.2025р., згідно листа ДПС України № 1728/7/99-00-07-04-02-07 від 22.01.2025р. (вхідний номер 236/8 від 22.01.2025р.).

Між ТзОВ «Фудлайф плюс» та нерезидентом Congelados Corbela S.L. (POLIGONO INDUSTRIAL A GRANXA, CALLE C-PARCELA 202 36400 PORRINO (PONTEVEDRA) Spain) укладено імпортний контракт № PD29042024 від 29.04.2024р.

На виконання умов контракту № PD29042024 від 29.04.2024р. ТзОВ «Фудлайф плюс» здійснено авансові платежі на рахунок нерезидента Congelados Corbela S.L.:

03.07.2024р. в сумі 36786,41 євро; граничний термін надходження товару - 29.12.2024р.;

05.07.2024р. в сумі 44300,50 євро; граничний термін надходження товару - 31.12.2024р.

Станом на 04.04.2025р. наявна прострочена дебіторська заборгованість по попередній оплаті від 03.07.2024р. в сумі 36786,41 євро (1686770 грн. 94 коп.) та від 05.07.2024р. в сумі 44300,50 євро (2031315 грн. 26 коп.), що підтверджується відповіддю банку, наданою листом ПАТ АТ «Південний» № 17/001/10170/2025-БТ від 04.04.2025р. на додатковий запит ГУ ДПС у Волинській обл. № 5087/6/03-20-07-01-06 від 18.03.2025р., про суму незавершених розрахунків, встановлених НБУ граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності станом на 01.01.2025р. та 01.02.2025р., згідно листа ДПС України № 1728/7/99-00-07-04-02-07 від 22.01.2025р. (вхідний номер 236/8 від 22.01.2025р.) та листа ДПС України № 4953/7/99-00-07-04-02-07 від 24.02.2025р. (вхідний номер 657/8 від 24.02.2025р.).

Між ТОВ «Фудлайф плюс» та нерезидентом SEGEA LTD (KENNEDY 63, XENIA COURT, OFFICE 7/ 4 FLLOR, 1076 NICOSIA, CYPRUS) укладено імпортний контракт № PD2203062024 від 03.06.2024р.

На виконання умов контракту № PD2203062024 від 03.06.2024р. ТзОВ «Фудлайф плюс» здійснено авансові платежі на рахунок нерезидента SEGEA LTD:

05.06.2024р. в сумі 12911,15 євро; граничний термін надходження товару - 01.12.2024р.,

01.08.2024р. в сумі 14899,85 євро; граничний термін надходження товару - 27.01.2025р.

Станом на 04.04.2025р. наявна прострочена дебіторська заборгованість по попередній оплаті від 05.06.2024р. в сумі 12911,15 євро (592016 грн. 25 коп.) та від 01.08.2024р. в сумі 14899,85 євро (683204 грн. 31 коп.), що підтверджується відповіддю банку, наданою листом ПАТ АТ «Південний» № 17/001/10170/2025-БТ від 04.04.2025р. на додатковий запит ГУ ДПС у Волинській обл. № 5087/6/03-20-07-01-06 від 18.03.2025р., про суму незавершених розрахунків, встановлених НБУ граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності станом на 01.01.2025р. та 01.02.2025р., згідно листа ДПС України № 1728/7/99-00-07-04-02-07 від 22.01.2025р. (вхідний номер 236/8 від 22.01.2025р.) та листа ДПС України № 4953/7/99-00-07-04-02-07 від 24.02.2025р. (вхідний номер 657/8 від 24.02.2025р.).

Між ТзОВ «Фудлайф плюс» та нерезидентом FISH AND MEAT Spolka z o.o. (ul. Pulawska 77/U.5, 02-595 Warszawa, Poland) укладено імпортний контракт № PD9921082023 від 21.08.2023р.

На виконання умов контракту № PD9921082023 від 21.08.2023р. ТзОВ «Фудлайф плюс» було здійснено авансові платежі на рахунок нерезидента FISH AND MEAT Spolka z o.o.:

26.07.2024р. в сумі 86000 доларів США; граничний термін надходження товару - 21.01.2025р.;

01.08.2024р. в сумі 21000 доларів США; граничний термін надходження товару - 27.01.2025р.

Станом на 04.04.2025р. наявна прострочена дебіторська заборгованість по попередній оплаті від 26.07.2024р. в сумі 86000 доларів США (3555463 грн. 60 коп.) та від 01.08.2024р. в сумі 21000 доларів США (868194 грн. 60 коп.), що підтверджується відповіддю банку, наданою листом ПАТ АТ «Південний» № 17/001/10170/2025-БТ від 04.04.2025р. на додатковий запит ГУ ДПС у Волинській обл. № 5087/6/03-20-07-01-06 від 18.03.2025р., про суму незавершених розрахунків, встановлених НБУ граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності станом на 01.02.2025р., згідно листа ДПС України № 4953/7/99-00-07-04-02-07 від 24.02.2025р. (вхідний номер 657/8 від 24.02.2025р.) (а.с.78-82).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Фудлайф Плюс», зокрема:

п.3 ст.13 Закону України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту і валютні операції»;

п.142 постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами і доповненнями), в частині ненадходження товару: в сумі 16830 євро по контракту № 28082023 від 28.08.2023р., укладеному ТзОВ «Фудлайф Плюс» із нерезидентом VIKONSO SIA; в сумі 36786,41 євро та 44300,50 євро по контракту № PD29042024 від 29.04.2024р., укладеному ТзОВ «Фудлайф Плюс» із нерезидентом Congelados Corbela S.L., в сумі 1911,15 євро та 14899,85 євро по контракту № PD2203062024 від 03.06.2024р., укладеному ТзОВ «Фудлайф Плюс» із нерезидентом SEGEA LTD, в сумі 86000 доларів США та 21000 доларів США по контракту № PD9921082023 від 21.08.2023р., укладеному ТзОВ «Фудлайф Плюс» із нерезидентом FISH AND MEAT Spolka z o.o.

24.07.2025р. ГУ ДПС у Волинській обл. прийняло податкове повідомлення-рішення № 0222640707 про застосування до відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2536624 грн. 61 коп. (а.с.7, 85)

Вказане податкове повідомлення рішення надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку та отримано адресатом 05.08.2025р. (а.с.8).

Окрім цього, попередньо ГУ ДПС у Волинській обл. надіслало відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 0004811-1304-0320 від 05.05.2025р. із загальною сумою податкового боргу станом на 01.05.2025р. у розмірі 98429206 грн. 70 коп. (а.с.5); остання отримана адресатом 20.05.2025р. (а.с.6).

Згідно облікових даних ГУ ДПС у Волинській обл. станом на вересень 2024 року за відповідачем обліковується непогашений податковий борг, в тому числі 2536624 грн. 61 коп. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Розмір податкового боргу стверджується довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету (а.с.3, 4), даними інтегрованої картки платника податків по вказаному платежу (а.с.11).

Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг, до складу якого входить пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 2536624 грн. 61 коп. виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0222640707 від 24.07.2025р. Позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 0004811-1304-0320 від 05.05.2025р. Вказані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога у встановленому законом порядку платником податків не оскаржувалися.

На момент вирішення цієї справи доказів сплати відповідачем податкового боргу в сумі 2536624 грн. 61 коп. не представлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що первісний позов про стягнення податкового боргу є обґрунтованим, підтверджується наявними у справі доказами та підлягає до задоволення.

В частині зустрічного позову суд керувався тим, що нарахування пені ТзОВ «Фудлайф Плюс» у розмірі 2536624 грн. 61 коп. за порушення граничних строків надходження товарів за зовнішньоекономічними контрактами відповідає вимогам п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Окрім цього, відповідач не надав належних доказів про підтвердження форс-мажорних обставин; при цьому суд врахував останню судову практику Верховного Суду із вирішення аналогічної категорії справ.

Звідси, спірне повідомлення-рішення № 0222640707 від 24.07.2025р. сформовано позивачем правомірно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення первісного позову про стягнення податкового боргу та безпідставність зустрічного позову щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом слід вважати суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті).

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.1 Розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р., з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника /ІКП/ за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно облікових даних ГУ ДПС у Волинській обл. станом на вересень 2025 року за відповідачем обліковується непогашений податковий борг в розмірі 2536624 грн. 61 коп., який складається із нарахованої пені за порушення граничних строків надходження товарів за зовнішньоекономічними контрактами.

Нарахування грошових зобов`язань здійснено згідно податкового повідомлення-рішення № 0222640707 від 24.07.2025р., яке на момент звернення із первинним позовом набуло статусу узгодженого.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено доказів погашення (сплати) суми вищевказаного податкового боргу.

Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов`язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.

Стосовно вирішення зустрічного позову колегія суддів керується наступним.

Із змісту заявленого зустрічного позову слідує, що в основу заявлених позовних вимог TзOB «Фудлайф Плюс» покладено сукупність різних правових підстав: поширення на розглядувані правовідносини норм абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України; наявність форс-мажорних обставин.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування пені за порушення резидентом строків розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту та валютні операції» (надалі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до приписів ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша). Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Частиною 3 ст.13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII).

На виконання положень ст.13 Закону № 2473-VIII постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019р. затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Пунктом 21 розділу II цього Положення встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з п.22 розділу II вказаного Положення граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.23 розділу II згаданого Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

За приписами абз.1 ч.1 ст.20 Закону України № 361-IX від 06.12.2019р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинний з 28.04.2020р.) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

24.02.2022р. Правління НБУ прийняло постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Постановою Правління НБУ № 68 від 04.04.2022р. внесено зміни до постанови № 18 від 24.02.2022р. шляхом доповнення її пунктами 14-2, 14-4. Зокрема, згідно з пунктом 14-2 цієї постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022р.

Пунктом 14-3 цієї постанови визначено випадки, на які граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови, не поширюються, та умови застосування цих строків для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 вказаної постанови розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Надалі постановою Правління НБУ № 113 від 07.06.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» змінено з 08.06.2022р. граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з 90 до 120 днів, а постановою Правління НБУ № 142 від 07.07.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» - з 120 до 180 днів з 09.07.2022р.

Частиною 5 ст.13 Закону № 2473-VIII установлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, порушення резидентом встановлених НБУ строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями тягнуть за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором або ж вартості недопоставленого товару. При цьому, така пеня не нараховується в разі настання форс-мажору чи подання резидентом позовної заяви до суду про стягнення з нерезидента заборгованості.

Водночас, встановлений НБУ граничний строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів може бути продовжений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.

Матеріалами справи стверджується, що по укладених відповідачем зовнішньоекономічним контрактам виявлено факти порушення установленого строків проведення розрахунків в сфері ЗЕД.

Зазначені обставини сторонами не спростовано.

За таких умов проведеною перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи недотримання відповідачем вимог ст.13 Закону № 2473-VIII, що слугувало достатньою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно поширення на розглядувані правовідносини приписів ПК України колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу приписів пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до ч.1 ст.11 № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону № 2473-VIII).

Згідно з приписами ч.8 ст.13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому, положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.

Отже, Закон № 2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено ст.13 Закону № 2473-VIII), є відсутніми.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються лише вказаним Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до зазначеного Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Водночас, до Закону № 2473-VIII не вносились зміни, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 09.04.2022 № 426».

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

Отже, пеня, передбачена ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024р. у справі № 240/25642/22, а також постанові Верховного Суду від 29.08.2024р. у справі № 280/7416/23.

Щодо покликань апелянта на зупинення строку граничних розрахунків в сфері ЗЕД, зокрема, строків, встановлених ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», згідно норми пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів наголошує на такому.

Підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим, так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів).

Водночас, Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, а тому питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме Закону «Про валюту і валютні операції».

Тобто, про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», чого законодавцем зроблено не було.

Отже, норми пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України прийнятий пізніше у часі (03.03.2022р.), не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.

В частині тверджень апелянта про наявність форс-мажорних обставин колегія суддів керується наступним.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону № 2473-VII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для здійснення поставки придбаних товарів або повернення контрагентом на рахунки відповідача коштів за оплачений товар в межах зовнішньоекономічного контракту.

Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом нерезидентами, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст.14-1 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням викладеного, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка покликається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Обмежувальні/забороняючі заходи, військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану підпадають під визначення форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата /ТПП/ України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022р. загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024р. у справі № 817/139/18 дійшов висновку, що доказами форс-мажорних обставин є будь-які докази за умови їх належності та допустимості, проте у відносинах щодо дотримання валютного законодавства єдиним доказом настання форс-мажору (обставини непереборної сили) є сертифікат ТПП України.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, відповідач не отримував сертифікату про підтвердження форс-мажорних обставин.

Під час проведення перевірки позивач не встановив причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання відповідачем податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не надав позивачу відповідні документи, які б свідчили про неможливість виконання ним податкового обов`язку, а тому податковий орган обґрунтовано, у відповідності до вимог законодавства прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на позбавленні його права на подання заперечень та адміністративної скарги на спірне податкове повідомлення-рішення через ненаправлення акту перевірки та податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, податкове повідомлення-рішення № 0222640707 від 24.07.2025р. надіслано платнику податків 25.07.2025р. та було отримано адресатом, про що свідчить корінець із підписом отримувача, а також відбиток календарного штемпеля від 05.08.2025р. (а.с.85-87).

Наказ № 1705-п від 13.05.2025р. та повідомлення № 569 від 13.05.2025р. надіслано відповідачу 14.05.2025р. та отримано платником податків, про що свідчить корінець із підписом отримувача, а також відбиток календарного штемпеля від 20.05.2025р. (а.с.66, 67, 90).

Запит № 1360/6/03-20-07-01-06 від 27.01.2025р. надіслано на адресу платника податків 27.01.2025р., поштова кореспонденція повернулася за закінченням терміну зберігання 12.02.2025р. (а.с.91).

Запит № 3441/6/03-20-07-01-06 від 25.02.2025 надіслано на адресу платника податків 26.02.2025р., поштова кореспонденція повернулася за закінченням терміну зберігання 14.03.2025р. (а.с.65, 93).

Акт перевірки № 18208/07-07/44359373 від 27.06.2025р. скеровано на адресу ТзОВ «Фудлайф Плюс» 30.06.2025р. та отримано адресатом, про що свідчить корінець із підписом отримувача, а також відбиток календарного штемпеля від 03.07.2025р. (а.с.83, 88).

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Із урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов послідовного та логічного висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до відповідача пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, а тому спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам закону.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення відповідачем вимог діючого законодавства, а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зустрічний позов є безпідставним, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в первісній позовній заяві, доводи відповідача, визначені у зустрічній позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТзОВ «Фудлайф Плюс».

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2025р. в адміністративній справі № 140/10680/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 27.04.2026р.