Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №380/19190/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Гавдик З.В.

27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19190/25 пров. № А/857/7805/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/19190/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025р. позивач, Головне управління ДПС у Львівській області звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) , у якому просив суд:

-стягнути податковий борг до бюджету розмірі 60 957,43 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2025р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має податкову заборгованість перед бюджетом, яка становить - 60957,43 грн.

-податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 46 265,86 грн.-військовому збору, що сплачується за результатами річного декларування - 3 318,82 грн.- єдиному податку з фізичних осіб - 9332,02 грн.- військовому зборі, що підлягає сплаті фізичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування – 2040,73 грн.

24.06.2025р. з метою погашення податкового боргу податковий орган надіслав на адресу боржника ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу № 0012884-1303-1301 за податковою адресою відповідача : АДРЕСА_1 .

Однак, дана податкова вимога повернута за закінченням терміну зберігання. Тому, відповідно до вимог ПК України вважається вручені ФОП ОСОБА_1 .

В п.59.1 ст.59 ПК України визначено, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу, яка надіслана на адресу відповідача, однак повернута з відміткою «за закінчення терміну зберігання».

У разі, якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).

Таким чином, податкова вимога вважається врученою платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку.

Відомості про заборгованість підтверджуються довідкою Головного управління ДПС у Львівській області № 9186/5/13-01-13-03 від 28.08.2025р., згідно якої станом на 27.08.2025р., за відповідачем рахується заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами вічного декларування в сумі 46265,86 грн., та по військовому збору, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування в сумі 3318,82 грн., єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9332,02 грн., по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами – підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування в сумі 2040,73 грн., всього на загальну суму - 60957,43 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.16 ПК України, видно, що платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.15.1. ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

пп.14.1.54. п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Відповідно до ст.163 ПК України об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.16.1.4. ст.16 ПК України).

В п.14.1.175 ст.14 ПК України видно, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

п.54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.54.3.1 – п.54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3. ст.57 ПК України).

Згідно п.59.1, 59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

пп.14.1.137 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

В п.41.2 ст.41 ПК України видно, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п.87.11. ст.87 ПК України).

Відповідно до пп.95.1-95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як станом на день розгляду в суді першої інстанції, та в суді апеляційної інстанції доказів оскарження податкової вимоги в судовому чи в адміністративному порядку відповідач не надав суду.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу податковий орган зазначив, що як видно з інтегрованою картки ФОП ОСОБА_1 від 10.03.2026р. у останнього рахується заборгованість перед бюджетом: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 46 265,86 грн. та військовому збору, що сплачується за результатами річного декларування - 3 318,82 грн.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що на підтвердження оплати спірної заборгованості надав апеляційному суду квитанцію АТ «Універсал банк» від 11.12.2025р. на суму – 2069,30 грн. та квитанцію від АТ «Універсал банк» на суму – 10476,67 грн.

Тобто, відповідач частково сплатив заборгованість, що визнається сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржене Рішення Львівського окружного адміністративного суду прийняте 30.12.2025р., а апелянт зазначає в апеляційній скарзі, що перебував на лікуванні в період з 04.11.2025р. -10.11.2025р., 05.12.2025р.-18.12.2025р.

Таким чином, з 19.12.2025р. - 30.12.2025р. (протягом 12 днів) відповідач не був обмежений станом здоров`я і мав об`єктивну можливість повідомити суд першої інстанції про часткову оплату та надати відповідні квитанції.

При цьому, апелянт не довів, що існують інші непереборні обставини, які перешкоджали йому реалізувати свої процесуальні права в цей період.

Оскільки нові докази подані з порушенням вимог ст.308 КАС України, вони не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

Якщо докази часткової оплати (квитанції) існували до винесення рішення судом першої інстанції, а відповідач не подав їх не через хворобу, а через необережність, суд апеляційної інстанції відмовляє у їх прийнятті.

Разом з тим, доводи апелянта про стан здоров`я як на причину неподання доказів оплати боргу колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач не був позбавлений можливості також реалізувати свої процесуальні права через засоби поштового зв`язку, систему «Електронний суд» або через представника.

Таким чином, обов`язок щодо доказування обставин сплати боргу відповідачем виконаний не був, а суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі належних та допустимих доказів, що були наявні в матеріалах справи на час його прийняття.

Суд першої інстанції на момент ухвалення рішення діяв законно, оскільки доказів оплати в матеріалах справи не було.

Факт часткового добровільного погашення боргу відповідач також не спростовує правильність висновків суду про наявність боргу на момент звернення податкового органу до суду.

Разом з тим, факт оплати боргу, здійснений до винесення рішення, може бути врахований на стадії виконавчого провадження шляхом звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково (ст. 374 КАС України).

При цьому, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що питання про врахування сплачених сум підлягає вирішенню на стадії виконавчого провадження шляхом надання доказів оплати виконавцю або через процедуру визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково.

Щодо доводів апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 246 КАС України, 26.09.2025р. суд першої інстанції відкрив спрощене провадження у даній справі.

03.11.2025р. на адресу суду повернувся направлений відповідачу за адресою яка вказана у позовній заяві поштовий конверт з причин за закінченням терміну зберігання.

ч.11 ст.126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресу з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/19190/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель