Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №460/11390/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11390/24 пров. № А/857/8493/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Пліша М.А.,

суддів: Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (головуючий суддя Нор У.М., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також зобов`язати Головне управління пенсійного фонду у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2024.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було належним чином досліджено всі обставини справи та докази, а саме наказ від 26.04.2024 №191О/С відповідно до якого вислуга років позивачки становить 4 роки та 05 місяців.

Також не враховано, що саме Територіальним управлінням Служби судової охорони у Рівненській області обраховується вислуга років, що дає право на призначення пенсії. Позивачка не оскаржувала наказ від 26.04.2024 №191О/С Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, яким їй встановлено вислугу років, тож цей наказ є чинним.

Оскільки у позивачки відсутня достатня вислуга років для призначення пенсії, то головним управлінням було повернено до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області оригінали пакету документів на призначення пенсії ОСОБА_1 . Судом при винесенні рішення не враховано норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка проходила службу у Службі судової охорони на посаді начальника юридичної служби територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області з 25.11.2019 (наказ Служби судової охорони від 25.11.2019 № 327о/с; територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 25.11.2019 №92 о/с).

Як співробітник Служби судової охорони була звільнена зі служби наказом територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 26.04.2024 №191 о/с на підставі пп. 7 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (за власним бажанням).

З метою реалізації права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нею було подано заяву про призначення пенсії у спосіб, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1) (далі Порядок).

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. б ст. 12 цього ж Закону пенсія за вислугу років призначається в тому числі особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить служба в тому числі в Службі судової охорони.

Діяльність Служби судової охорони регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з ст. 161 цього Закону Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 1621 цього ж Закону до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затверджено Положення, яким було визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення).

За приписами пункту 5 розділу І Положення (зі змінами, внесеними рішенням Вищої Ради Правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21), час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Отже, пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до положень вищезгаданого Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).

Пунктом «и» частини першої статті 17 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Абзацом 12 пункту 1 Постанови № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

До таких умов для призначення пенсії в порядку, визначеному Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в тому числі для осіб, звільнених зі служби у Службі судової охорони відноситься досягнення особою, яка претендує на отримання пенсії, 45 річного віку, наявність у неї страхового стажу 25 років і більше, а також наявність відповідного стажу служби у Службі судової охорони, що зараховується до вислуги років для призначення пенсії відповідно до норм цього Закону.

За загальними правилами статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього ж Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності такої застосовуються норми Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

З копії трудової книжки щодо періоду роботи з 15.09.1994 року по 30.04.2024 року (день звільнення з Служби), можна стверджувати про наявність у позивачки трудового стажу, який за кількістю років в сукупності перевищує визначену Законом мінімальну кількість років - 25. На підтвердження такого періоду (сплати страхових внесків) позивачем за допомогою платформи Дія також було сформовано і додано до заяви відомості про застраховану особу із зазначенням періодів, сум заробітку для нарахування пенсії, а також відмітки про сплату страхових внесків.

Зарахування часу роботи в державних органах до стажу Служби у службі судової охорони, і, як наслідок, питання вислуги років, підтверджується рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/14743/23. Зазначене рішення було залишене в силі Восьмим апеляційним адміністративним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області. Постанова набрала законної сили 04.12.2023 року.

Наявність рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про те, що питання зарахування часу роботи в державних органах до стажу Служби у службі судової охорони та питання вислуги років, не може бути предметом аналізу будь-якого органу, в тому числі і органами пенсійного фонду, оскільки воно було розглянуте судом з урахуванням вищезазначених норм права.

У цьому випадку має місце преюдиційний факт, тобто факт, установлений у прийнятому раніше судовому рішенні.

Відповідно до частини 4 ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, або адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Зазначене твердження суду відповідає позиції яка відображення у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.10.2019 у справі №813/8801/14.

З огляду на вказане, вірним є твердження, що одна з умов призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( п. Б ст. 12 ), а саме наявність відповідного стажу служби у Службі судової охорони, що зараховується до вислуги років для призначення пенсії (не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців), є обставиною, яка не потребує доведення, оскільки ґрунтується на прийнятому раніше адміністративним судом рішенні.

Надані позивачем документи територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, сформовані на виконання вищезазначеного рішення суду, зокрема, копія витягу з наказу територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 05.01.2024 № 9 о/с «По особовому складу», яким позивачу станом на 01.01.2024 оголошено стаж служби у Службі судової охорони в кількості 19 років 02 місяці 26 днів та копія розрахункових відомостей щодо нарахованих та виплачених сум основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за період з 01.05.2022 по 30.04.2024 ОСОБА_1 , підтверджують застосування окремих норм законодавства щодо проходження служби у Службі судової охорони та виплати грошового забезпечення, з урахуванням стажу, обов`язковість зарахування якого була передбачена судовим рішенням.

При цьому питання стажу служби і питання вислуги років не можуть трактуватись як самостійні поняття, які мають окремий юридичний зміст, оскільки за змістом Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуга років для осіб, які перебували на військовій службі та службі в органах, визначених цим Законом, складається зі стажу служби, часу роботи, періодів навчання та інших періодів, що зазначені у Законі, які зараховуються до вислуги.

Таким чином, вірним є висновок, що зарахований на підставі рішенням суду у справі №460/14743/23 до стажу служби у Службі судової охорони стаж роботи в державних органах, власне і є тією вислугою років, яка дає право на призначення пенсії на умовах цього Закону.

Питання досягнення позивачем на день звільнення 45-річного віку не є спірним, оскільки підтверджується належним чином засвідченою копією паспорта громадянина України, доданого до позовної заяви.

Крім того суд вірно зауважив, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку його документів про стаж роботи чи навчання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах про стаж роботи.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) (далі Порядок), працівник органу, що призначає пенсію: ідентифікує заявника (його представника); повідомляє інформацію щодо умов та порядку призначення пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Фіксує й засвідчує виявлені розбіжності; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє заявника або посадову особу уповноваженого органу (структурного підрозділу) про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем, баз даних згідно з пунктом 15 розділу II цього Порядку; видає заявнику або посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу) розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 9 до цього Порядку) та/або надсилає уповноваженому органу (структурному підрозділу) повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Відповідно до п. 6 розділу IV цього ж Порядку рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Крім того з відповіді відповідача в адресу територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 24.06.2024 вбачається, що орган Пенсійного фонду України вказує на одночасне посилання і на норми п. «б» ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», (яка власне і визначає підставність нарахування пенсії) і на відсутність вислуги в календарному обчисленні (для звільнених з 1 жовтня 2020 по цей час - 25 календарних років), що суперечить змісту наданих позивачем документів, які перебували в розпорядженні відповідача.

Зазначена позиція відповідача не узгоджується з існуючою судовою практикою, про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та їх ведення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» а тому його порушені права підлягають відновленню.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №460/11390/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Н. М. Судова-Хомюк

І. М. Обрізко