Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №300/1915/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №300/1915/25

Суддя: Глушко Ігор Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1915/25 пров. № А/857/23980/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, ухвалене суддею Микитюком Р.В. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/1915/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2025 №092750009601 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 29.06.1982 по 27.07.1986 та всі періоди роботи згідно трудової серії книжки колгоспника серії НОМЕР_2 ;

- зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Скаржником період роботи позивача з 29.06.1982 по 27.07.1986 не зарахований до страхового стажу, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, дані про реорганізацію відсутні, одночасно довідка №Ю01/04-01 від 11.01.2021 не містить підстави звільнення; згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , оскільки наявна дописана дата народження власника не завірена належним чином, що є порушенням вимог Інструкції №58. Також апеляційна скарга містить доводи про втручання суду в дискрецію суб`єкта владних повноважень.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням пенсійного віку з метою призначення пенсії за віком 10.02.2025 звернувся до до територіального органу Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення йому пенсії за віком. До заяви від 10.02.2025 подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2025 №092750009601 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з покликанням на відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії у віці 63 роки. Відповідно до змісту рішення страховий стаж позивача становить 19 років 4 місяці 9 днів при необхідному на час звернення 27 років. Період роботи з 29.06.1982 по 27.07.1986 не зарахований до страхового стажу, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, дані щодо реорганізації відсутні, також довідка №Ю01/04-01 від 11.01.2021 не містить підстави звільнення. У даному рішенні про відмову у призначенні пенсії вказано що при заповненні трудової книжки допущені порушення вимог "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 №58 та "Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях" від 20.06.1974 №162 (а.с.26 та зворотна сторона).

Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Отже, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Аналізуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

20 червня 1974 року постановою Держпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції передбачено (мовою оригіналу) « 2.17. В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы в составе Вооружонных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии».

Колегія суддів встановила, що на момент вчинення записів у трудовій книжці колгоспника за спірні періоди також діяла чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.11-2.13 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_1 від 18.02.1983 (а.с.13-15) як основний документ про трудову діяльність містить записи, зокрема:

- запис №1 "Горохолинське заводоуправління будматеріалів" - 29.06.1982 прийнятий на посаду чергового (наказ №33 від 30.06.1986);

- запис №2 - переведений на пресовий відділ пресовщиком (наказ №80 від 25.11.1985);

- запис №3 - 27.07.1986 звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України по власному бажанню (підпис печатка ЗАТ "Керамік") (наказ №64 від 27.07.1986, підпис печатка ЗАТ "Керамік");

- запис №4 - 16.05.2001 - прийнятий на роботу мірником (наказ №12 від 16.05.2001, печатка Малого підприємства "Поступ");

- запис №5 - 31.07.2002 - звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №14 від 31.07.2002, печатка Малого підприємства "Поступ");

- запис №6 - 01.08.2002 - прийняти на роботу різноробочим (наказ №20 від 01.08.2002);

- запис №7 - 30.09.2002 - звільнений з роботи після закінчення трудової угоди (наказ №26 від 30.09.2002, печатка Малого підприємства "Поступ");

- запис №8 - 14.11.2002 - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (наказ №372 від 14.11.2002);

- запис №9 - 08.11.2003 закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (наказ №031126 від 26.11.2003);

- запис №10 - 12.12.2005 прийняти на роботу оператором котельні у ПАТ "Олія Прикарпаття" (наказ № 20 від 12.12.2005);

- запис №11 - 03.03.2008 звільнений з роботи відповідно до ст. 36 п.1 КЗпП України (за згодою сторін) (наказ №7 від 03.03.2008);

- запис №12 - 11.03.2008 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- запис №13 - 05.03.2009 закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (наказ №090312 від 12.03.2009).

Також трудова книжка серії НОМЕР_2 від 20.09.1986 (а.с.16-17) містить такі дані:

-запис № 1 - 28.07.1986 прийнятий на роботу в колгосп "Дружба" трактористом;

-запис №2 - 01.07.1996 - звільнено з роботи згідно поданої заяви;

-запис №3 - 27.07.1997 - призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.1б ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ №1821, від 28.07.1997);

-запис №4 - 27.07.1997 відкладено виплату допомоги по безробіттю на три місяці відповідно до п.2 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ №1821 від 28.07.1997);

-запис №5 - 27.10.1997 - поновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно п.1б ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ №281 від 27.10.1997);

-запис №6 - 08.05.1998 - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ №164 від 08.05.1998);

-запис №7 - 09.05.1998 - прийнятий на роботу в спідку "Дружба" трактористом (протокол №5 від 10.05.1998);

-запис №8 - 29.02.2000 - спілку селян "Дружба" перейменовано на с/г виробничий кооператив "Дружба" згідно рішення загальних зборів (протокол №1 від 29.02.2000);

-запис №9 - 30.06.2001 - звільнено з роботи згідно поданої заяви (протокол №7 від 10.07.2001).

Записи трудової книжки позивача містять всі необхідні відомості про роботу позивача та зроблені чітко та без виправлень.

Відсутність назви підприємства при зарахуванні на роботу, а також допис іншими чорнилами наказу на прийняття на роботу у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу для призначення пенсії.

Так, відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців», відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено недостовірності записів про роботу позивача в цілому, а тому такі записи трудової книжки потрібно розглядати як належні та допустимі докази у справі.

Самі лише сумніви уповноважених осіб відповідача в достовірності записів про роботу позивача не можуть бути підставою неврахування відповідного періоду роботи позивача для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, яка враховується під час розгляду цієї справи.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідним врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17, відповідно до якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Неврахування відомостей трудової книжки під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком вплинуло на визначення тривалості стажу роботи.

Крім того, як вбачається зі спірного рішення від 17.02.2025 №092750009601 період роботи з 29.06.1982 по 27.07.1986 не зарахований позивачу до страхового стажу, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, дані про реорганізацію відсутні, також довідка №Ю01/04-01 від 11.01.2021 не містить підстави звільнення. При цьому варто зазначити, що діяльність як Горохолинського цегляного заводу так як і колгоспу "Дружба" - припинена, що унеможливлює виправлення порушень, які були допущені при заповнені трудових книжок.

Водночас на підтвердження наявного стажу роботи, ОСОБА_1 надавав до пенсійного органу копії наступних документів:

-копія листа архівного відділу № 1 від 08.03.2024 № Ю 309/04-01, в якому зазначено, що відомості про перейменування або реорганізацію Горохолинського цегельного заводу не значаться (а.с.19);

-копія листа архівного відділу № 1 від 02.01.2024 № Ю 1036/04-01 де вказано, що в документах фонду Горохолинського цегляного заводу с. Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області є відомості, що ОСОБА_1 (1960 року народження) на даному заводі та за періоди його роботи в довідці зазначено про суми заробітної плати (а.с. 20);

-копія архівної довідки, від 11.01.2021 № Ю 02/04-01 якою підтверджується, що ОСОБА_1 працював у колгоспі «Дружба» село Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області в 1986-2001 роках (а.с.23);

-копія архівного витягу від 07.01,2025 № Ю -13 з протоколу № 9 від 13 серпня 1986 року засідання правління колгоспу "Дружба" з якого вбачається, що рекомендовано зборам уповноважених прийняти в члени колгоспу ОСОБА_1 (а.с.21);

-копія архівного витягу від 07.01.2025 № Ю - 12 з протоколу № 7 засідання правління с/с "Дружба" від 10 липня 1997 року, з якого вбачається, що: "Вирішили звільнити з роботи з 09.07.1997 ОСОБА_1 , а також вивести з членів спілки" (а.с.22).

Судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у цих довідках.

Відтак, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 29.06.1982 по 27.07.1986 та всіх періодів роботи згідно трудової серії книжки колгоспника, що зазначені в трудовій книжці, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що пенсійним органом не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Слід зазначити, що за належного зарахування спірних періодів, страховий стаж позивача становитиме понад визначений законом 27 років.

Також, матеріалами справи встановлено, що станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 досягнув віку 64 років.

Таким чином, беручи до уваги правові висновки суду в цьому рішенні щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи, судом вбачається наявність у позивача необхідного страхового стажу у обсязі 27 років для призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 63-річного віку.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та щодо наявності правових підстав для його скасування.

Щодо визначення органу, який слід зобов`язати вчинити дії щодо призначення пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи.

З матеріалів справи видно, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії на заявлених умовах.

Отже, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи для призначення пенсії.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 в частині розглядуваного питання.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Суд апеляційної інстанції погоджується, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення є визначення пенсійному органу зобов`язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме визначення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 29.06.1982 по 27.07.1986 та всі періоди роботи згідно трудової серії книжки колгоспника серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням періодів роботи.

Варто зазначити, що обраний судом першої інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірних періодів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309,311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 300/1915/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua