Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №282/1529/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/1529/25 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Номер провадження №33/4805/896/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Зав`язун С.М., за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д., адвоката Лопохи В.Є., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі, апеляційну скаргу адвоката Лопохи В.Є., на постанову судді Любарського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року (судова справа №282/1529/25), якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Любарського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 , о 23 год 40 хв в с. Липне по вул. Зарудня Житомирського району керував автомобілем ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності, від проходження огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 або в найближчому медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор номер 857568, 857552, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Лопоха В.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначивши, що в справі відображається явний факт порушення поліцейськими процедури зупинки транспортного засобу, якої фактично не було, оскільки автомобіль ОСОБА_1 перебував на узбіччі, огляд автомобіля в салоні, багажнику та двигуна, упередженого висновку про стан нібито вживання алкоголю водієм, та притягнення водія до адміністративної відповідальності. Оскільки в процесі розмови з поліцейським, ОСОБА_1 відповів, що не заперечує, щодо огляду на стан сп`яніння, але за умови консультації з адвокатом та правом на захист в матеріалах справи та на відео чітко прослідковується факт позбавлення права водія на захист, заборону скористатися телефоном на поставити до відому адвоката, примушення силою та погрозами застосування кайданок сісти в службове авто поліцейських. В матеріалах справи відсутній факт направлення водія в заклад охорони здоров`я, для проходження огляду на стан сп`яніння, відсторонення від керування транспортним засобом. Таким чином, водій ОСОБА_1 був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526788 від 29.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 28.11.2025 о 23:40 год у с.Липне, вул.Зарудня, Житомирського району, керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності). Від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2)

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.256 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладі охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526788 від 29.11.2025 (а.с.2); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №313989 від 29.11.2025 (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП від 29.11.2025 (а.с.5); заявою на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень (а.с.6); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.7); відеозаписом обставин події (а.с.8).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.

Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Таким чином, на спростування тверджень сторони захисту, апеляційний суд зазначає, що вказане положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов`язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов`язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов`язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події).

Тому доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, були предметом дослідження суду першої інстанції, яким суд надав правильну та неупереджену оцінку, обґрунтовано викладену у мотивувальній частині судового рішення.

Факт керування транспортним засобом, згідно відеозапису, підтверджується тим, що ОСОБА_1 знаходився в автомобілі на водійському сидінні з ввімкнутим двигуном, також при розмові з поліцейськими не заперечував про керування транспортним засобом. Тому, посилання захисника на ту обставину, що не було підстав для перевірки документів чи огляду автомобіля не можна вважати законними, як і наступні дії працівників поліції, не спростовують вини останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Як свідчить наявний у справі відеозапис фіксації обставин події, у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобі або в медичному закладі. З відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово намагався уникнути проходження такого огляду. Після того, як працівники поліції наголосили на обов`язку ОСОБА_1 щодо проходження даного огляду, останній погодився, але спочатку бажав поспілкуватись з адвокатом. Після того, як працівники поліції роз`яснили ОСОБА_2 , що він має право на захист саме під час розгляду справи, останній зазначив, що відмовляється від проходження огляду на місці зупинки та бажає його пройти в медичному закладі. Натомість, коли було запропоновано працівниками поліції проїхати до найближчого медичного закладу, ОСОБА_1 почав бігти у невідомому напрямку, тобто втік. Таким чином, можна свідчити, що своїми діями ОСОБА_1 свідомо ухилився від огляду, у зв`язку з чим така поведінка правильно розцінена поліцейськими, як відмова від проходження огляду.

Невручення ОСОБА_1 акту огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, з урахуванням вище наведених обставин, не виключають наявності в його діях складу інкримінованого йому правопорушення, оскільки визначальним для кваліфікації є факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання такого огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.

Апеляційний суд не враховує посилання захисника Лопохи В.Є. про те, що поліцейськими порушено право на захист ОСОБА_1 , так як будь-які факти не допуску працівниками поліції адвоката на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, а ОСОБА_1 реалізує своє право на отримання правової допомоги під час розгляду адміністративної справи в суді.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено більше як через дві години після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є безпідставними. Оскільки протокол складений в строки передбачені ч.2 ст.254 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Лопохи В.Є. залишити без задоволення, а постанову судді Любарського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: