Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №161/15225/23 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/15225/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/435/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Карпук А. К., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, Трикуш О. В.,

представника третьої особи Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" Масич І. В.,

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" Крук О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в вересні 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про зобов`язання вчинити дії. Позов мотивовано тим, що він працював на Гнідавському цукровому комбінаті, який в подальшому був реорганізований у ПрАТ «Гнідавський цукровий завод». У 1980 році вказаний комбінат видав йому ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 , що складалася з однієї кімнати, площею 13,5 кв.м, загальної кухні, а також господарських будівель. У грудні 2002 року за наказом голови правління товариства йому було надано додаткову житлову площу 24,8 кв.м та внаслідок перебудов і перепланувань змінено номер квартири з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 . У зв`язку з перейменуванням вулиці та включення с. Вересневе до складу м. Луцька, на даний час займана ним квартира має адресу: АДРЕСА_4 . Зазначає, що він бажає скористатися своїм правом на приватизацію житла, в якому проживає, оскільки квартира АДРЕСА_5 , відноситься до державного житлового фонду. Дані обставини встановлені рішенням у цивільній у справі №161/4168/20. Для здійснення приватизації ним були надані всі необхідні документи у відповідності до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затв. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.202009. Проте, у здійсненні приватизації йому було відмовлено 26.08.2023 з незрозумілих та незаконних підстав. Просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо неприйняття рішення про передачу квартири АДРЕСА_5 у його власність та зобов`язати відповідачів прийняти рішення про передачу (оформити приватизацію) вказаної квартири.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.02.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.02.2024 було змінено в частині мотивування відмови у задоволенні позову, в решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 04 червня 2025 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в частині відмови у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов`язання прийняти рішення про передачу йому квартири скасовано, в іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процессуального права. Вказує, що доводи відповідачів про те, що спірний будинок є нежитловим та належить на праві власності ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" не підтверджено належними та допустимими доказами. Рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням ст.ст. 1, 2, 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 16 ЦК України та ст. 5 ЦПК України. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймається не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Посилається на порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності, а також на те, що застосування способу захисту має приводити до відновлення порушенного права, суд не дослідив інші судові рішення за його позовами. Судом не взято до уваги той факт, що сусідом по квартирі вже було приватизовано надану йому у користування квартиру ще у 2002 році, а він таке право не може реалізувати з невідомих та незрозумілих причин. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити: визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо неприйняття рішення про передачу квартири АДРЕСА_5 у власність позивача ОСОБА_1 та зобов`язати відповідачів прийняти рішення про передачу (оформити приватизацію) квартири АДРЕСА_5 у власність позивача ОСОБА_1 .

Відповідач Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що апеляційну скаргу не визнає, вважає її такою, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що спірне приміщення не було передане до комунальної власності міста Луцька, а тому Луцька міська рада, як орган місцевого самоврядування, не може визнати приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_4 власністю територіальної громади м. Луцька та об`єктом приватизації, оскільки воно не відноситься до державного житлового фонду і не належить до комунальної власності. Доказів того, що будівля, в якій проживає ОСОБА_1 , або її частина, у встановленому порядку була передана в комунальну власність, або залишена в державній власності, до суду не було надано. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" подало відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що предметом спору у цій цивільній справі та спірним майном є квартира АДРЕСА_5 , а не житлова будівля пожежного посту за адресою: АДРЕСА_6 , який належав на праві приватної власності ПрАТ "Гнідавський цукровий завод", а зараз належить ТзОВ "Радехівський цукор" і встановлення цієї розбіжності має вирішальне значення. ТзОВ "Радехівський цукор" є учасником справи тому, що позивач, вважаючи, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 , насправді проживає в приватній нежитловій будівлі пожежного посту ТзОВ "Радехівський цукор" за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 3. Пожежний пост з моменту побудови завжди мав статус нежитлової будівлі та ніколи не переводився в житлову. Відповідачі у цій справі - Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчий комітет Луцької міської ради не є власниками спірного майна, не є його балансоутримувачами, не здійснюють щодо нього владних чи управлінських повноважень і не можуть вирішувати питання його приватизації. Верховний Суд у постановах від 18.10.2023 у справі № 300/808/19, від 07.12.2023 у справі № 363/2300/20, від 13.12.2023 у справі № 753/8710/21 сформулював правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови у позові. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі. Вказує, що погоджується з резолютивною частиною рішення, однак не погоджується з окремими твердженнями/висновками суду, викладеними в мотивувальній частині. Так, вул. Агрономічна не входила в селище Вересневе, доказів протилежного матеріали справи не містять. Займаному позивачем приміщенню ніколи не присвоювалась адреса: АДРЕСА_4 . Сам по собі запис про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 не доводить існування за цією адресою самостійного житлового об`єкта нерухомості. Твердження в рішенні суду, що “сторони по справі визнають та не заперечують обставину, що займаному позивачем приміщенню було присвоєно адресу: АДРЕСА_4 ”, спростовується матеріалами справи і з самого рішення убачається, що відповідачі та треті особи наполягали на протилежному. Помилковим є твердження суду, що “незалежно від того як сторони у справі іменують спірний об`єкт нерухомого майна, мова ведеться про одне і те саме приміщення”. Суд ототожнив та не розмежував у справі “спірне приміщення” за позовом позивача та нежитлову будівлю пожежного посту, яка належить на праві власності ТзОВ "Радехівський цукор". Просить взяти до уваги постанову Волинського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у справі № 161/20589/24 та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2025 року у справі № 161/21447/23 як такі, що містять преюдиціально встановлені факти для розгляду цієї справи. Просить змінити мотивувальну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року в цій справі, виклавши мотивувальну частину рішення та мотиви відмови у позові в редакції суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 подав заперечення-клопотання в якому просить відсторонити від судових засідань ТзОВ "Радехівський цукор", оскільки товариство не є власником буд. АДРЕСА_7 .

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" подало додаткові пояснення у справі, просить змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" подало відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що позивач, по-факту, проживає у приміщенні, яке знаходиться у двоповерховій нежитловій будівлі пожежного посту, яка до державного житлового фонду не відноситься і це приміщення не відповідає статусу житлового, то воно не може бути визнане об`єктом приватизації державного житлового фонду. Просить відмовити в задволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , задовольнити апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор". Залишити без змін резолютивну частину рішення суду першої інстанції у цій справі та змінити мотивувальну частину рішення, враховуючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор".

Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", залишити без задоволення.

Представник відповідачів Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, Трикуш О. В. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не визнала та просила залишити її без задоволення, апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" просила задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" Крук О. О. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не визнала та просила залишити її без задоволення, апеляційну скаргу товариства просила задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" Масич І. В. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не визнала та просила залишити її без задоволення, апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" просила задовольнити.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та про задоволення апеляційної скарги третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" з таких підстав.

Апеляційний суд розглядає справу лише в частині про зобов`язання вчинити дії – прийняти рішення про передачу (оформити приватизацію) квартири АДРЕСА_5 , оскільки відповідно до Постанови Верховного Суду від 04 червня 2025 року у цій справі саме в цій частині позовних вимог справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо визнання бездіяльності то рішенням суду першої інстанції від 06 лютого 2024 року залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року було відмовлено в цій частині позову. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції залишена без змін Верховним Судом, а лише змінено мотивувальну частину.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу директора Гнідавського цукрового комбінату № 140 від 13.10.1980 позивачу ОСОБА_1 , як працівнику комбінату, було видано ордер № 41 від 13.10.1980 на право зайняття ним квартири АДРЕСА_8 .

У грудні 2002 року наказами голови правління ВАТ «Гнідавський цукровий завод» Магденку В.В. надано додаткову житлову площу 24,8 кв.м, а для спрощення перебудови квартири по АДРЕСА_9 кімнату площею 12 кв.м було передано ОСОБА_2 , взамін кімнати площею 15 кв.м. Тому внаслідок перебудов і перепланувань загальна площа квартири ОСОБА_1 – 46,3 кв.м. та змінено номер квартири на АДРЕСА_3 .

Зі змісту Статуту ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" слідує, що на базі Орендного підприємства «Гнідавський цукровий завод» на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №57/93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та рішення засновників товариства від 28 листопада 1996 року в процесі приватизації було створене Відкрите акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (на даний час – Приватне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод»).

Процес приватизації майна колишнього орендного підприємства «Гнідавський цукровий завод» зі створенням на його базі ВАТ «Гнідавський цукровий завод» фактично відбувався на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області від 20 грудня 1994 року №209, наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області від 19 липня 1999 року №307.

В ході приватизації Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Волинській області був складений перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Гнідавський цукровий завод». До цього переліку пунктом 202 внесена будівля пожежного поста, інвентарний номер 750150, балансовою вартістю 3 372 753 тис. карбованців.

Відповідно до балансової довідки ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" приміщення, в якому проживає позивач, обліковується товариством як будівля пожежного посту та перебуває на балансі підприємства, починаючи з 1979 року. З моменту закінчення процедури приватизації 19.07.1999 будівля пожежного посту, в якому проживає позивач, набула статусу приватної власності ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», як юридичної особи приватного, а не публічного права. Спірна будівля не належить до державного житлового фонду та немає статусу житлового приміщення.

За ч. 3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. Частина 2 ст. 327 ЦК України встановлює, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі позивачем ОСОБА_1 стверджується, що даний будинок належить до державного житлового фонду, знаходиться на території міста Луцька. Доказів того, що вказану будівлю було передано «Гнідавським цукровим заводом» до комунальної власності міста Луцька, суду не надано.

В грудні 2023 року ПАТ «Гнідавський цукровий завод» продало, а ТОВ «Радехівський цукор» набуло право приватної власності на нежитлові будівлі та споруди цукрового заводу за адресою: АДРЕСА_6 (колишня адреса АДРЕСА_10 ) в тому числі і на нежитлову будівлю пожежного посту за адресою: АДРЕСА_6 , яка знаходиться на земельній ділянці площею 43,492 га з кадастровим номером: 0722880700:04:001:0831, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2023, зареєстрованого в Реєстрі за № 2181 та Витягом з Державного реєстру речових прав від 12.12.2023 №358143510.

ТОВ «Радехівський цукор» належить на праві приватної власності земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 43,492 га з кадастровим номером: 0722880700:04:001:0831 та категорією за цільовим призначенням: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11 грудня 2023 року, зареєстрованого в Реєстрі за №2166 та Витягом з Державного реєстру речових прав від 11.12.2023 №357954043.

Позивач звернувся до Луцької міської ради щодо приватизації займаного ним приміщення і виконавчим комітетом Луцької міської ради була надана відповідь, з якої вбачається, що будинок, як об`єкт “будівля пожежного поста” знаходиться у власності ВАТ “Гнідавський цукровий завод” і приватизація квартир у такому будинку можлива лише після передачі його у комунальну власність міста Луцька.

Використання позивачем спірного приміщення, як житлового, не робить його автоматично житловим приміщенням. Крім того, будівля пожежного посту знаходиться в межах території заводу. В апеляційному суді встановлено, що позивачу попередніми власниками заводу, третьою особою ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», пропонувалося житло або грошова компенсація, на що позивач не погодився.

За результатом дослідження поданих учасниками справи письмових доказів, судом встановлено, що матеріали справи не містять інформації та доказів існування багатоквартирного житлового будинку з поштовою адресою: АДРЕСА_7 , як і квартири АДРЕСА_3 , а саме, позивачем не надано доказів які підтверджують: місцезнаходження будинку; на якій земельній ділянці він знаходиться (кадастровий номер, форма власності); коли та ким його побудовано; власників, балансоутримувачів, управлінців; прийняття в експлуатацію; житловий статус будинку та квартири, тощо.

Судом встановлено, що квартири АДРЕСА_5 не існує ні в юридичній, ні в фізичній площині. Не існує об`єкта передачі для приватизації. Вказана адреса існує лише в реєстрації місця проживання позивача. Юридичного чи фізичного зв`язку між будівлею пожежного посту та вказаною адресою не існує. ОСОБА_1 не має юридичного відношення до будівлі пожежного посту. Об`єкт нерухомості – будівля пожежного посту не є житловим об`єктом, перебуває у приватній власності, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Апеляційний суд встановив, що ордер № 140 від 13.10.1980 виготовлений і виданий Гнідавським цукровим комбінатом на бланку виконавчого комітету міської Ради народних депутатів міста Луцька. Документ, який виданий позивачу ОСОБА_1 не є ордером в розумінні норм житлового законодавства, яке діяло на час його видачі. Так, відповідно до пункту 38 Положення про порядок надання жилої площі в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 20 грудня 1974 р. N 562, яке діяло станом на жовтень 1980 року, єдиним документом, що дає право на вселення в жиле приміщення, незалежно від належності будинку, є ордер, виданий виконкомом районної, міської Ради депутатів трудящих /додаток N 6/.

Ордер може бути виданий лише на фактично вільне жиле приміщення. Не видавався позивачу ОСОБА_1 ордер і у відповідності до норм Житлового кодексу України.

Частиною другою статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У позовній заяві позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини перша, десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з частиною першою статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У суду відсутні підстави для ухвалення рішення про зобов`язання відповідачів вчинити дії – прийняти рішення про передачу (оформити приватизацію) квартири АДРЕСА_5 у власність позивача, так як не встановлено, що спірний об`єкт відноситься до житлового фонду і на нього не поширюються норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності». Оскільки спірний об`єкт відповідно до документів є пожежним постом, ніколи не передавався в житловий фонд, належить третій особі на праві приватної власності, а власність є непорушною відповідно до норм Конституції України та чинного законодавства, суд не може примусово зобов`язати прийняти рішення про передачу об`єкта.

Судом першої інстанції правильно відмовлено у позові, проте зроблено помилкові висновки щодо підстав відмови, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів, які викладені у цій постанові.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" задовольнити та змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року в цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді