Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №759/1185/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1185/26

пр. № 2/759/6246/26

21 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в квартирі та стягнення компенсації її вартості,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у грудні 2025 р. позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, просить судїї право на на 1/4 частку у спільному майні слід припинити, а з відповідача стягнути вартість належної їй частки квартири у розмірі 394750 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоїй на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 15.04.2008 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв.м. у тому числі житловою площею - 18,2 кв.м. У зв`язку з технічними особливостями переобладнання вказаної квартири на два окремих об`єкта нерухомості з окремими входами та допоміжними приміщеннями пропорційно частці кожного з співвласників неможливо.

Квартиру неможливо ні поділити між співвласниками в натурі, ні виділити позивачу її частку у спільному майні, ні встановити порядок користування квартирою між співвласниками, оскільки частка позивача є незначною, а відтак квартира як річ за наявності такого розміру часток співвласників є річчю неподільною.

Вказувала на те, що особисті неприязні стосунки між нею та відповідачем унеможливлюють досягнути згоди щодо спільного та безперешкодного володіння зазначеної квартирою, у зв`язку з чим вона не проживає за вказаною адресою та належною їй часткою не користується. Натомість, відповідачка ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у спірній квартирі та користується зазначеним об`єктом нерухомості в цілому.

Позивач зверталась до відповідача з вимогою в позасудовому порядку врегулювати даний спір, проте остання належним чином на таку пропозицію не відреагувала, що зумовило звернення до суду з даним позовом. Просить позовні вимоги задовольнити, враховуючи наданий ОСОБА_3 висновок про вартість нерухомого майна, здійснений ТОВ «КА «Святозаров та партнери», згідно якого загальна вартість квартири становить 1579000 грн 00 коп., а вартість 1/4 частки - 394750 грн 00 коп.

Відповідачем ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, не заперечуючи проти позовних вимог у частині припинення права власності на частку позивачки, стягнення з відповідачки компенсації її вартості та визнання за відповідачкою права власності на 1/4 частку однокімнатної квартири, однак не погодилася із вимогами позивачки у визначенні розміру грошової компенсації вартості частки у сумі 394750 грн 00 коп. Отже, визнала частково позовні вимоги та заперечувала проти стягнення з неї грошової компенсації вартості частки позивача у зазначеному позивачем розмірі. До відзиву надала звіт про оцінку вартості майна, виконаний 28.01.2026 ФОП СОД ОСОБА_5 , згідно якого ринкова вартість спірної квартири становить 1317600 грн 00 коп., а вартість 1/4 частки - 329400 грн 00 коп.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.01.2026 справу розподіллено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с 27-28).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 22.01.2026 відкрито провадження по справі, у порядку загального позовного провадження (а.с. 30-31).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 73).

Представник позивача усудовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача усудовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, посилаючись на позицію викладену у відзиві.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися, що є у справі.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами, а саме, на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 15.04.2008 на праві спільної часткової власності сторонам належить 1/4 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв.м. у тому числі житловою площею - 18,2 кв.м. (а.с. 7).

Позивач ОСОБА_3 надала висновок про вартість нерухомого майна, наданий ТОВ «КА «Святозаров та партнери», згідно якого загальна вартість квартири становить 1 579 000 грн., а вартість 1/4 частки - 394 750 грн 00 коп. (а.с. 9).

Відповідачем ОСОБА_4 надано звіт про оцінку вартості майна, виконаний 28.01.2026 року ФОП СОД ОСОБА_5 , згідно якого ринкова вартість спірної квартири становить 1 317 600 грн 00 коп., а вартість 1/4 частки - 329 400 грн 00 коп. (а.с. 43-65).

Домовленості між сторонами щодо визначення вартості частини квартири не досягнуто. Під час розгляду справи позивачу та відповідачу було роз?яснено судом права і обов?язки, зокрема, право заявити клопотання про проведення судової експертизи, однак ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 із відповідним клопотанням про проведення судової експертизи, для усунення протиріч щодо вартості майна, не зверталися.

Позивач ОСОБА_3 у квартирі по АДРЕСА_2 не проживає, зареєстрована за іншою адресою у АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, іншого власного житла не має.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Як зазначено у ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. На підставі ст. 364 ЦК України співвласник має право на грошову компенсацію через неможливість виділу частки в натурі.

При цьому суд враховує зазначене у постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 766/18974/18, де, виходячи з аналізу вищезазначених норм, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне:

- чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом;

- чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі;

- чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України;

- чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Позивач та відповідач не є членами однієї сім?ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства, сторони є далекими родичами, які між собою не підтримують зв?язків.

При вирішенні даного спору по суті суд враховує також ті обставини, що позивач ОСОБА_3 у зазначеній квартирі не проживає, зареєстрована за іншою адресою у АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, не заперечує проти припинення права власності позивача на 1/4 частку у спільному майні, іншого власного житла не має.

Ще однією умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що спільне володіння та користування майном є неможливе. Зазначене у судовому засіданні підтвердили представники сторін.

При цьому при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, суд має враховувати роз?яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. (абз. 4 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»).

Ринкову вартість квартири та відповідне визначення вартості 1/4 її частки, яку позивач зазначила на підставі висновку про вартість нерухомого майна суд не приймає до уваги, позаяк документ складений у 2025 р. без зазначення конкретної дати, оцінювач не оглядав об`єкт нерухомості, пославшись на неможливість здійснення візуального огляду, що унеможливило проведеня оцінки повною мірою, а наданий висновок є незалежним судженням виконавця та сам по собі не спричиняє ніяких правових наслідків відносно об?єкта оцінки.

Наданий відповідачем звіт про оцінку майна від 28.01.20206, складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , є належним, допустимим та достовірним доказом у справі. Оцінювач надав висновок про здійснення оцінки саме квартири АДРЕСА_1 , самостійно проводив огляд цієї квартири, про що зазначено на сторінках 5, 19, 28 Звіту), звіт складений з метою вирішення майнових спорів у судовому порядку (а.с. 47, 49, 58).

Натомість позивач, заперечуючи проти оцінки, наданої відповідачем, не надала інших доказів на доведення своїх заперечень, наполягала на наданому нею висновку, та не просила призначити товарознавчу експертизу для визначення такої вартості в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про спроможність відповідача виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно у розмірі 1/4 частки однокімнатної квартири, і це не становитиме для неї надмірний тягар, а позивач не користується спільним майном, виділ належної позивачу частки в натурі є неможливим, а тому позов слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 51 Конституції України; ЦК 15, 16, 183, 319, 358, 364, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в квартирі та стягнення компенсації її вартості задовольнити частково.

Припинити право ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/4 частку у квартирі АДРЕСА_1 додатково до її частки у розмірі 3/4 цієї квартири.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 329400 (триста двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026.