Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №759/16375/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/16375/23

пр. № 1-кп/759/318/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за№42022010000000114 від 27.09.2022, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Магнітогорськ Челябінської обл. РФ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисник - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2010 року обіймав посаду генерального директора республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» (м. Ялта, АР Крим).

Незважаючи на це, у громадянина України ОСОБА_5 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах виник та сформувався стійкий злочинний намір, спрямований на зайняття посад, пов?язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території півострова Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Так, у березні 2014 році під час окупації російською федерацією частини території України, громадянин України ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів анексії АР Крим з боку РФ, з власної ініціативи, добровільно погодився на пропозицію окупаційних органів влади РФ здійснювати на ТОТ АР Крим функцію управління майном і фінансами захоплених санаторіїв і курортно-оздоровчих комплексів України.

Так, рішенням т.зв. «Президиума Государственного Совета Республики Крым» від 21.03.2014 №1767-6/14 ОСОБА_5 призначений на посаду т.зв. «Генерального директора Крымского республиканского объединения санаториев и курортно-оздоровительных комплексов».

У вересні 2014 року ОСОБА_5 був обраний депутатом т.зв. «Государственного Совета Республики Крым» І скликання. У подальшому, з вересня 2019 року ОСОБА_5 був обраний депутатом, що здійснює депутатську діяльність на постійній основі, т.зв. «Государственного Совета Республики Крым» ІІ скликання, де й на даний час продовжує здійснювати незаконну діяльність з вироблення та реалізації державної політики РФ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на добровільне зайняття посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, ОСОБА_5 у 2022 році, але не пізніше 23.05.2022 (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, на підставі поданої особисто ним заяви, постановою т.зв. «председателя Государственного Совета Республики Крым» від 23.05.2022 був призначений з 24.05.2022 на посаду т.зв. «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу», чим виконав всі необхідні дії, спрямовані на доведення свого злочинного умислу до кінця та де й на даний час здійснює свою протиправну діяльність, шляхом виконання організаційно-розпорядчих функцій та ведення пропагандистської політики серед населення окупованої території.

Серед іншого встановлено, що ОСОБА_5 , сприяє зміцненню окупаційної влади РФ на ТОТ АР Крим, здійснюючи організаційно-розпорядчі функції у т.зв. «Комитете Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу».

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_5 впроваджує державну політику країни-агресора на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та як т.зв. «Председатель комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу» організовує діяльність з розробки актів нормативного правового регулювання у галузі будівництва, архітектури та містобудування на ТОТ АР Крим, бере учать у заходах, метою яких є проведення активної російської пропагандистської діяльності, здійснення впливу на формування інформаційного проросійського простору серед населення АР Крим, шляхом просування проросійських наративів, що є складовою внутрішньополітичної стратегії РФ на окупованих територіях.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_5 сприяв та сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території АР Крим та м.Севастополя.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 17.08.2023 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування. (т. 1 а.с. 135-138).

Встановлено, що повідомлення про підозру від 12.06.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_5 .

Постановою слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_9 від 22.06.2023 підозрюваного ОСОБА_5 було оголошено у розшук (т. 1 а.с. 146-147).

Обвинувачений ОСОБА_5 у судові засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Судова влада про розгляд справи. Жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв`язку з чим, на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 24.04.2025 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , у порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного/обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ (ч. 2 ст. 1).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII окупаційна адміністрація РФ становить сукупність державний органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованих територіях. При цьому, ч. 2 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані, призначені у порядку, не передбаченому Законом.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, дійшов таких висновків.

Як вбачається з даних інформаційної бази Державної міграційної служби України, які супроводжуються фотографією гр-на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його особової справи (т. 2 а. 41-44) та відповіді на запит, наданої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області та доданого повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відповідно до актового запису №442 від 18.03.1989 укладений шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актових записів про розірвання шлюбу, зміну імені та смерть відносно ОСОБА_5 за відомостями Реєстру не виявлено (т.2 а. 144-147).

Статус ОСОБА_5 станом на 2022 рік як «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу», тобто посадової особи, яка займає посаду, пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а саме правове, організаційне забезпечення діяльності незаконного органу влади - «Комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу», створеного на тимчасово окупованій території - АР Крим, безспірно підтверджено дослідженим судом протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 09 березня 2023 року з додатками, за яким на офіційній сторінці «Государственного Совета Республики Крым» міститься інформація про комітети «Государственного Совета Республики Крым», «положення» про комітети, посилання на постанови про обрання ОСОБА_12 , які супроводжуються його фотозображенням, постанови про обрання ОСОБА_13 на державну посаду Республіки Крим депутата "Государственного Совета Республики Крым" та саме «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу», який на цю посаду обраний 24.05.2022 (т. 2 а. 45-80).

Крім того, за цими даними, відповідно до Розділу 1 "Положения о комитетах Государственного Совета Республики Крым второго созыва", комітети - це постійно діючі органи "Государственного Совета Республики Крым",є законотворчими органами для попереднього розгляду та підготовки питань з основних напрямків діяльності "Государственного Совета Республики Крым", визначені повноваження вказаних комітетів щодо законотворчої та законопроектної діяльності, в тому числі щодо республіканського бюджету на черговий фінансовий рік, призначення на посади та звільнення з посад, що відносяться до повноважень "Государственного Совета Республики Крым" відповідно до Конституції Республіки Крим.

Згідно з п. 41-41.1 Положення визначені повноваження «Председателя комитета Государственного Совета Республики Крым», який здійснює керівництво правовим, організаційним забезпеченням діяльності комітета, організовує роботу із зверненнями громадян та з ведення діловодства, організує та контролює роботу працівників секретаріату та членів комітету, організує діяльність з розробки актів нормативного правового регулювання у відповідній галузі, представляє комітет у взаємовідносинах із органами державної влади РФ, Республіки Крим та інших суб`єктів РФ, органами місцевого самоврядування, іншими органами та організаціями, що охоплюється поняттям здійснення організаційно-розпорядчих обов?язків.

Відповідно до даних протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 09 березня 2023 року з додатками, за яким на офіційній сторінці «Государственного Совета Республики Крым» виявлено низку публікації новин, серед яких: публікація від ІНФОРМАЦІЯ_3 у якій йдеться про виступ «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу»ОСОБА_14 та розташоване фотозображення чоловіка з табличкою на столі " ОСОБА_13 "; публікація від 31.01.2023 під назвою " ОСОБА_15 рассказал о работе Комитета по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу в минувшем году" та розташоване фотозображення чоловіка з табличкою на столі " ОСОБА_5 "; публікація від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою " ОСОБА_15 : Органами власти проведен беспрецендентный объем работ для ликвидации очередности по перевозке грузов через Керченскую переправу", публікацію від 25.05.2022 з виступом та фотозображенням «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу»ОСОБА_14 (т.2 а. 81-98).

Згідно даних протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 12.06.2023 з додатками у пошуковому полі "Гугл" за параметром " ОСОБА_5 " виявлено низку посилань, серед яких http://crimea.gov.ru/, офіційний сайт «Государственного Совета Республики Крым», де міститься фотозображення та біографічна довідка депутата вказаного органу ОСОБА_5 , в якій зазначено про зайняття останнім зокрема посади «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу » з 24.05.2022. Добровільність зайняття обвинуваченим посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному окупаційному органі влади, створеному на вказаній тимчасово окупованій території, а саме, посади «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу», підтверджується численними узгодженими між собою даними про проходження ним державної служби перед цим і на інших посадах органів влади РФ. Крім того, наявні посилання на періоди скликання депутатів, де наявні анкетні дані депутатів «Государственного Совета Республики Крым», І скликання - у підрозділі "одномандатные избирательные округа" під номером 72 значиться " ОСОБА_5 " як депутат, обраний по Ялтинському одномандатному округу №14, ІІ скликання - у підрозділі "одномандатные избирательные округа" під номером 68 значиться " ОСОБА_5 " як депутат, обраний по Ялтинському одномандатному округу №14. Крім того, при переході на сторінку депутата ОСОБА_5 за посиланням "нормотворча діяльність" міститься перелік нормативних актів, підготовлених за авторства депутата «Государственного Совета Республики Крым» ОСОБА_5 (т.2. а. 99- 131).

Відповідно до даних протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 23.06.2023 з додатками, за яким на офіційній сторінці «Государственного Совета Республики Крым» виявлено публікацію від 21.06.2023 щодо проведення «председателем комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу» ОСОБА_16 засідання комітету (т.2 а. 132-139).

Суд звертає увагу, що вказані слідчі діі - огляд відомостей загальнодоступної мережі Інтернет у здійснені старшим слідчим із дотриманням вимог ст. 40 КПК України, із залученням фахового спеціаліста (т. 2 а. 35-40), що усуває сумніви у достовірності отриманих даних.

Згідно висновку судової портретної експертизи № СЕ-19/102-23/10268-ФП від 21.07.2023 в графічних файлах "23_09_2022_16.jpg", "26_04_22_8(5).jpg", "26_04_22_9(3).jpg" та в графічному файлі під назвою "Анкета Коваленко_ДМС.jpеg" зображена одна й таж сама особа. (т.2 а. 159-173)

Окремої уваги з огляду на особливості даного кримінального провадження потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України», який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється його втрата, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов?язки громадянина України (ст. 20).

Згідно із Законом № 1207-VII (ч. 4 ст. 5) примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається і не є підставою для втрати громадянства України.

Суд при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.

Таким чином, з урахуванням раніше встановлених фактичних обставин, суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення і по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України.

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_5 як «председателя комитета Государственного Совета Республики Крым по строительству, транспорту и топливо-энергетическому комплексу»достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. Відтак зауваження захисту в цій частині є безпідставними.

Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_5 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 , якими є впровадження державної політики країни-агресора на ТОТ АР Крим, проведення активної російської пропагандистської діяльності, здійснення впливу на формування інформаційного проросійського простору серед населення АР Крим шляхом просування проросійських наративів, що є складовою внутрішньополітичної стратегії російської федерації на окупованих територіях, сприяють зміцненню окупаційної влади РФ на ТОТ АР Крим.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 та 67 КК України обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий, наслідки вчиненого.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України із додатковим обов`язковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій у органах місцевого самоврядування, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що вчинення ОСОБА_5 злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, cуд вважає необхідним застосувати конфіскацію всього належного йому на праві власності майна.

Цивільний позов не пред`являвся. Речові докази свідсутні.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323 ч.3, 369-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій у органах місцевого самоврядування на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/102-23/10268-ФП від 21.07.2023, у розмірі 2868 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження - залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1