Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №759/5747/22 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5747/22

пр. № 2/759/95/26

28 січня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенько М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пушкарстького О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі -продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко Світлана Юріївна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 96 років в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

04.06.2021 року до майна померлої приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виноградова Н.О. завела спадкову справу №02/2021.

За спадщиною, як це видно з матеріалів спадкової справи, звернувся лише син спадкодавиці.

24.09.2021 року нотаріус видала ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на садовий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на садовий будинок, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної м. Києва від 17.09.2002 року на підставі наказу цього ж органу від 10.09.2002 року №1292-С/ГК.

Між тим відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю (бланк серії ІІІ-КВ №124964, виданий 22.10.1999 року), виданий Київським міським управлінням земельних ресурсів, ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,0676 га, кадастровий номер 8000000000:75:759:0055, за цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто земельна ділянка на якій разом з іншим розташовано вказаний вище садовий будинок.

Проте під час оформлення спадщини було виявлено, що право власності на зазначену ділянку у травні 2009 року переоформлено у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, що 26.05.2009 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є за реєстровим №2672.

В наступному ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 , про що між ними було укладено договір купівлі-продажу, який 19.08.2019 року посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко С.Ю., за реєстровим №2012.

Не погодившись з відчуженням належної спадкодавиці земельної ділянки ОСОБА_1 заявив позов, за яким просив визнати вказані договори купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, визнати за ним право власності на земельну ділянку, в порядку спадкування, та витребувати земельну ділянку від ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула із власності ОСОБА_4 поза її волею, на підставі підробленого договору купівлі-продажу.

Провадження за заявою відкрите відповідно до ухвали судді від 03.06.2022 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від цього ж числа постановлено відстрочити позивачу сплату частини судового збору в сумі 4988,3 грн., до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 24.06.2022 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, якою накладено арешт на спірну земельну ділянку.

19.08.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 , у якому вона заперечує проти позову. Зазначає, що позивачем на її думку, обрано неефективний спосіб захисту своїх прав. Крім того зазначає, що відповідачем земельна ділянка придбана на платній основі за договором купівлі-продажу. На момент укладення договору, у державних реєстрах не було будь-яких зареєстрованих обтяжень на земельну ділянку. Відповідач не був обізнаний про можливі незаконні дії ОСОБА_2 і є добросовісним набувачем. Тому вважає, що земельна ділянка відповідно до ст. 388 ЦК України не може бути в нього витребувана.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинене.

Після проведення експертизи, ухвалою суду від 25.11.2025 року провадження було відновлене, справу призначено до розгляду.

Більше заяв клопотань по суті спору не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до висновку експерта КНДСЕ Годзя В.С. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 4036/25-32 від 10.11.2025 року, підпис та рукописний запис «( ОСОБА_4 )» у рядку «Продавець» у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстрованому в реєстрі за №2672 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Висновок заснований на виявлених експертом розбіжних ознак між підписом та рукописним текстом в спірному договорі та підписами і рукописними текстами ОСОБА_7 в наданих судом документах, для порівняння. Ці розбіжні ознаки визнані експертом стійкими, суттєвими, та такими що виходять за межі варіативності почерку ОСОБА_7 . Будь-яких суттєвих збіжних почеркових ознак експертом не виявлено.

Висновок експерта відповідачами не поставлено під сумнів.

Тому суд кладе цей висновок в основу рішення.

Крім того, голова правління с/т "Нивки" на адвокатський запит адвоката Лелікової В.М. повідомив, що ОСОБА_4 до своєї смерті була членом с/т "Нивки" та регулярно сплачувала членські внески, користувалася земельною ділянкою та садовим будинком. Відповідач ОСОБА_2 членом с/т "Нивки" не був, земельною ділянкою не користувався, членські внески до товариства не сплачував.

Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів на те, що він користувався земельною ділянкою, сплачував внески в кооператив, сплачував податки.

З наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не відчужувала належну їй земельну ділянку, а вибула ця земельна ділянка поза її волею на підставі підробленого договору.

Положення статті 312 ЦК України регламентує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 316 ЦК України, передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, отже юридичного наслідку у вигляді обов`язку сплачувати грошові кошти за договором у відповідачів немає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого Німченко О.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 26.05.2009 року зареєстрованим у реєстрі №2672 недійсним.

Крім того, на підставі свідоцтва про спадщину позивачу належить право власності на содовий будинок, розташований на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1222 ЦК визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК. спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємця права спадщину.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно частини другої ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс 19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом відносно майна померлої ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, та є власником садового будинку, розташованого на земельній ділянці, за ним має бути визнанно право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на земельну ділянку площею 0,0676 га за адресою АДРЕСА_2

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України)

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також статтею 388 даного Кодексу передбачено, що Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За змістом ст. 388 ЦК України можливості витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, потрібно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи вибуло це майно з володіння власника з його волі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлено, спірне майно вибуло з володіння власника неправомірно та поза його волею.

Суд не досліджував питання добросовісності чи недобросовісності дій відповідача ОСОБА_3 при набутті спірного майна, оскільки відсутність рішення власника, спрямованого на відчуження майна, означає, що вказана особа володіє ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_8 не має прав на земельну ділянку, суд розцінює критично.

Так, відповідач мав бути обізнаним, що на земельній ділянці знаходиться садовий будинок, а відтак купівля лише земельної ділянки є принаймі необачною.

Крім того, як вказувалось вище ОСОБА_3 з часу придбання земельної ділянки не опікувався нею.

Відтак на підставі аналізу наведених правових норм та установлених фактів суд дійшов висновку про задоволення вимог про витребування спірного майна з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

За таких рішень, судові витрати, що складаються із судового збору, мають бути покладені на відповідачів в рівних частках, відповідно і на підставі ст. 142 ЦПК України.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову не надходило.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі -продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що посвідчений 26.05.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. за реєстровим №2672 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0676 га, кадастровий номер 8000000000:75:759:0055, за цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , без зміни цільового призначення, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,0676 га, кадастровий номер 8000000000:75:759:0055, за цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) по 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. судового збору, з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 2494 (дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 15 коп. судового збору, з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Сенько М.Ф.