Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №754/232/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/370/26

Справа №754/232/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Афганістану, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відносно ОСОБА_1 20.12.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 956057, згідно якого 20.12.2025 о 16 год. 30 хв. перебуваючи в магазині ТРЦ «Епіцентр», що знаходиться за адресоюм. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 65/1 він таємно викрав з полиць магазину книгу "Фактор Черчілля. Як одна людина змінила історію" Боріс Джонс, кількістю 1 шт., вартістю 336 грн без ПДВ, напій Джин JJ Whitley Pink, кількістю 1 шт., вартістю 351 грн без ПДВ, кабаноси зі свинини варено-копчені ТМ GUSTO al top, кількістю 1 шт., вартістю 47 грн без ПДВ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 51 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При надходженні справи до суду явка особи не була забезпечена службовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення.

Мохаммаді ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся судовими повістками, які надсилались за місцем його проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи, за телефоном останнього надсилались повідомлення, які програмним забезпеченням мессенджерів визначенні, як «доставлені» до абонента. Також ОСОБА_1 викликався повідомленням про розгляд справи відносно нього на сайті «Судова влада».

Крім того, постановами суду від 11.03.2026 та 31.03.2026 Мохаммаді ОСОБА_2 піддано приводу у судове засідання, виконання якого покладено на Управління патрульної поліції в м. Києві працівники якого складали протокол про адміністративне правопорушення. Однак вказані постанови не виконано та ОСОБА_1 не доставлено в судове засідання.

Окрім цього, у призначене судове засідання не з`явився представник потерпілого (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином поінформований про дату та час розгляду справи.

При цьому рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року визначено, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду, суддя вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілого та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи що, судом вжито всіх заходів, щодо забезпечення представнику потерпілого та ОСОБА_1 можливості приймати участь у судовому засіданні, однак вони не скористалися зазначеним правом та суд про причини своєї неявки не повідомили.

При вирішенні справи, суддя виходить з достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого і законного рішення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, до протоколу долучено такі матеріали: заяву заступника начальника СБ ТОВ «Епіцентр К» № 11 м. Києва Стрілецького М. від 20.12.2025 про вчинення правопорушення, довідку про вартість товару та зберігальну розписку щодо вилученого майна. Крім того, матеріали справи містять відомості з інформаційної системи «АРМОР» та відеозапис із нагрудних камер (бодікамер) працівників поліції.

Переглядом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що особу, стосовно якої складено протокол, належним чином не ідентифікувано. На відео зафіксовано, що у правопорушника відсутні документи, що посвідчують особу (зі слів останнього - втрачені). При цьому сам протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про документи, на підставі яких встановлено анкетні дані особи.

На відеозаписі зафіксовано, що особа, стосовно якої складено протокол, є громадянином Афганістану, проте її право на захист та допомогу перекладача забезпечено не було. Крім того, ані відеозапис, ані матеріали справи не містять підтвердження того, що особі роз`яснювалися права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. На відео також зафіксовано, що чоловік категорично та неодноразово заперечує свою вину у вчиненні крадіжки, а з оголошеним протоколом не погоджується.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення, то на нагрудних камерах поліцейських зафіксовано лише зображення з моніторів внутрішньої системи відеоспостереження магазину «Епіцентр». Попри те, що присутні особи вказують на екран і стверджують про факт крадіжки, низька якість відеозапису унеможливлює ідентифікацію зафіксованої на моніторі особи та її ототожнення з особою, стосовно якої складено протокол.

Крім того, відеозапис не містить моменту вилучення у особи товару, викрадення якого їй інкримінується. Таким чином, зафіксований на бодікамерах матеріал відображає лише процес спілкування поліцейських із невідомим чоловіком та не може слугувати беззаперечним доказом вчинення правопорушення саме цією особою.

Окрім цього, незважаючи на неодноразові виклики суду, уповноважена особа ТОВ «Епіцентр К» у судове засідання не з`явилася та жодних додаткових доказів, зокрема відеозаписів із камер внутрішнього спостереження магазину, суду не подала. Також представник потерпілої сторони не забезпечив явку свідків, які могли б надати пояснення щодо обставин вчинення правопорушення, що в сукупності з іншими фактами свідчить про відсутність належного підтвердження винуватості особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Таким чином, зазначені матеріали справи не містять жодних даних, які б прямо чи опосередковано підтверджували причетність ОСОБА_1 до інкримінованого діяння.

Крім того суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 , який зазначено є громадянином Афганістану.

Згідно зі ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи до неї, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі. Крім того, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з цим відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

На думку суду, зазначені вимоги закону працівниками поліції не були дотримані повною мірою.

Так, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери встановлено, що ОСОБА_1 українською мовою володіє не в достатній мірі. Водночас співробітниками поліції не було залучено перекладача у встановленому законом порядку.

Відтак, останній був позбавлений права користуватися послугами перекладача та допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги. У зв`язку з цим Мохаммаді ОСОБА_2 фактично було не зрозуміло суть вимог поліцейських.

Окрім цього, до матеріалів справи не долучено жодних пояснень ОСОБА_1 чи свідків, які б безпосередньо підтверджували факт вчинення крадіжки ОСОБА_1 , а також відеозаписів із камер спостереження магазину, що могли б об`єктивно зафіксувати подію правопорушення та особу правопорушника. Відсутні в матеріалах справи також і будь-які документи (паспорт, тощо), які б належним чином підтверджували особу ОСОБА_1 як особи, яка нібито вчинила інкриміновані дії.

Отже, у матеріалах справи відсутні об`єктивні та незалежні докази, які б підтверджували як сам факт вчинення правопорушення саме цією особою, так і її ідентифікацію.

Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.

Зазначені обставини, з урахуванням раніше наведених положень закону і оцінки доказів, вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК