Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №240/7518/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №240/7518/25

Суддя: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7518/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

27 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивачка звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 107800,00 грн та зобов`язати відповідача повернути утримані кошти.

Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням від 10.09.2025 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 240/8759/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 05.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено нарахування та виплату пенсії позивачці з урахуванням підвищення як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Інформацію про суму заборгованості внесено до підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.

Вважаючи, що зменшення розміру пенсії з 01.12.2024 обумовлено утриманням ГУ ПФУ в Житомирській області надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 107800,00 грн, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ), пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно зі статтею 103 Закону № 1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

При цьому, відповідно до статті 101 Закону № 1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тобто, пенсіонер не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.

Отже, на пенсіонера може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

Для цілей застосування статті 50 Закону № 1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2024 у справі № 340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі № 344/6370/14-а.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 240/8759/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 05.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

На виконання вказаного рішення з 05.12.2020 проведено перерахунок пенсії позивачки, з урахуванням підвищення як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто з 05.12.2020 - 10000,00 грн (5000,00 грн х 2), з 01.01.2021 - 12000,00 грн (6000 грн х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн (6500 грн х 2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн (6700,00 грн х 2), з 01.01.2024 - 3200 грн (1600,00 грн х 2).

При цьому, статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено, що у 2024 році розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції зменшення відповідачем суми доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України № 796-XII, зумовлене приписами Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”.

Дії пенсійного органу стосовно зменшення суми в розрахунку заборгованості та в підсистемі "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України відрізняються від законного утримання надміру виплачених сум пенсії, і їх не можна ототожнювати.

Так, коригування розміру заборгованості є фактично адміністративною операцією, спрямованою на приведення обліку до фактичного стану речей. Пенсійний фонд вправі виявити помилку в нарахуваннях і відкоригувати суму, внесену до реєстру судових рішень для фінансування з держбюджету, не втручаючись у спосіб виконання рішення суду.

У свою чергу, утримання надміру виплачених сум здійснюється лише у разі зловживань пенсіонера або подання ним недостовірних відомостей. Воно може здійснюватися лише на підставі окремого рішення територіального органу ПФУ або суду, чого в даному випадку матеріалами справи не підтверджується.

При цьому, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 240/8759/21 відповідачем здійснено розрахунок заборгованості, яку включено до реєстру судових рішень для подальшої виплати при надходженні відповідного фінансування.

Згідно з правовою позицією, висловленою в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Нараховуючи суму заборгованості та включаючи її до реєстру судових рішень, Пенсійний фонд України виконав рішення суду, яке набрало законної сили і яке є обов`язковим до виконання на всій території України відповідно до ч. 1 ст. 370 КАСУ та ст. 129-1 Конституції України. Виконання такого рішення можливе лише у спосіб і в порядку, визначених самим рішенням суду та Законом України “Про виконавче провадження”.

Поряд із цим, КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.

Тобто, як вірно зазначає суд першої інстанції, фактичного утримання коштів з пенсії позивача не відбулося, а дії відповідача щодо внесення відомостей до підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України можуть бути оскаржені в порядку судового контролю згідно з вимогами статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 240/8759/21.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua