Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №560/9749/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9749/25

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

27 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа - Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2026 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа - Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби, в якому просив:

-визнати протиправними дії Військово-лікарняної комісії та неправомірним поставлений запис у висновку BЛK Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України про причинний зв`язок його захворювань - "ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".

-зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України прийняти нову Постанову із врахуванням довідок за №181 від 09.04.2015, №220 від 05.04.2022, №2825 від 14.10.2022 і №112 від 23.01.2023, №07-38/1297 від 05.01.2022 про безпосередню участь позивача в бойових діях з метою встановлення причинного зв`язку наявних захворювань із захистом Батьківщини. Із відповідним формулюванням - ТАК пов`язане із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Центральної медичної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ЦВЛК ДПС України за результатами розгляду поданої позивачем скарги повідомила листом про те, що медичний огляд госпітальною ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ проведено у відповідності до вимог Положення, свідоцтво про хворобу оформлене у відповідності до вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби, причинний зв`язок захворювання встановлено вірно. Крім того зазначено, що ЦВЛК не вбачає підстав щодо перегляду постанови госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ щодо позивача за №1443/572 від 10.10.2023.

В свою чергу, на думку апелянта, така відповідь за результатами скарги надана без надання належної оцінки всім обставинам, зокрема, довідкам про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, які долучались до поданої скарги.

Крім того, на думку апелянта, ЦВЛК ДПС України не враховано положення абзацу 9 пункту 4 розділу 12 глави ІІІ Положення №333, згідно якого «…зазначена постанова ВЛК приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії, складу сил та засобів, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії або безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;».

З огляду на викладене, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

02.02.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, в якому представник суб`єкта владних повноважень просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за направленням ректора Національної академії Держприкордонслужби був проведений медичний огляд ОСОБА_1 та винесена щодо нього постанова госпітальної ВЛК Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України у формі свідоцтва про хворобу №1443 від 10.10.2023, яке згодом було затверджене постановою ЦВЛК ДПСУ за №572 від 30.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 був визнаний "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" та встановлено причинний зв`язок захворювань позивача на підставі діагнозів: "Ревматоїдний артрит, серонегативний варіант, поліартрит з переважним ураженням ліктьових, променево-зап`ястних суглобів кистей, колінних, гомілково-ступневих суглобів, вторинний остеоартрит колінних суглобів, рентгенологічна стадія ІІІ, високого ступеня активності, СФН ІІ. Артроз кульшових суглобів ІІ ст. Гемангіома печінки, великих розмірів (10,2х10,6 мм), без клінічних проявів. Стеатоз печінки. Вузловий зоб І ст. без порушення функції. Дрібні кісти нирок.".

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

"Гіпертонічна хвороба ІІ ст.: атеросклеротичні бляшки сонних артерій (атеросклеротична локальна бляшка на рівні біфуркації ПГС до 15%, атеросклеротична локальна бляшка на рівні біфуркації ОСА до 25-30%. Гіпертензивна ангіопатія сітківки. Атеросклероз аорти, фіброз аортального клапана. СН 0 ст.Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії. Ізольований міжхребцевий остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта, спондильоз шийного та поперекового відділів хребта за наявності об`єктивних даних та без порушення функції. Хронічна вертеброгенна цервіколюмбалгія, фаза нестійкої ремісії. Часткова вторинна адентія нижньої щелепи."

Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби" (свідоцтво про хворобу №1443/572).

Вважаючи висновок, викладений в свідоцтві про хворобу №1443/572 від 10.10.2023 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно яких перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

У пункті 6 глави 12 розділу ІІІ Положення №333 закріплено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва приймається з урахуванням висновку, зазначеному у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс. Номер та дата актів розслідування нещасного випадку, що стався, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), на підставі яких встановлено причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва, обов`язково зазначаються у свідоцтві про хворобу, довідці ВЛК та в книзі протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення №333 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються також у формулюванні "Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Аналіз указаних норм Положення №333 свідчить про те, що наявність чи відсутність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) впливають на формулювання причинного зв`язку захворювань.

Втім, з огляду на встановлені обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, оскільки сама по собі безпосередня участь у бойових діях направлених на захист Батьківщини, що підтверджують довідки за №181 від 09.04.2015, №220 від 05.04.2022, №2825 від 14.10.2022 і №112 від 23.01.2023, №07-38/1297 від 05.01.2022 про безпосередню участь позивача в бойових діях, не зумовлює безумовне виникнення у військовослужбовця права на встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва у формулюванні "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

Суд першої інстанції наголосив, що при прийнятті рішення щодо причинного зв`язку, зазначені акти мають враховуватись ВЛК чи ЦВЛК, проте, підставою для встановлення згаданого причинного зв`язку є виключно медичні документи, які достеменно підтверджують факт отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини або в інших передбачених випадках.

Отже, саме медичні документи та їх дослідження відповідачем стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність оскаржуваного рішення ЦВЛК критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З метою якісного відбору громадян на військову службу за контрактом, медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби та льотного складу до льотної роботи наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 травня 2009 року № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 570/16586, затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (далі – Положення № 333 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Це Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов`язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ визначено, що до основних завдань військово-лікарських комісій Держприкордонслужби належить, зокрема: визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв`язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі; визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби.

Відповідно до пунктів 2– 3 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК).

ЦВЛК та ВЛК(ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.

Згідно з пунктами 2, 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 333 ЦВЛК є органом вищого рівня із проведення медичного огляду ВЛК в Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення.

ЦВЛК має право, зокрема: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови; витребовувати документи, що характеризують обставини отримання особою, що оглядається, захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок.

Як встановлено з матеріалів справи, госпітальною ВЛК Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України відносно позивача прийнято постанову у формі свідоцтва про хворобу №1443 від 10.10.2023, яке згодом було затверджене постановою ЦВЛК ДПСУ за №572 від 30.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 був визнаний "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" та встановлено причинний зв`язок захворювань позивача – «Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби».

Згідно долучених ЦВЛК ДПС України до відзиву на апеляційну скаргу матеріалів, позивач, не погоджуючись з висновком госпітальної ВЛК ДПС України, 22.02.2024 звернувся з відповідною скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України .

За результатом розгляду скарги позивача, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України листом від 11.03.2024 №13.1/208 повідомила, що медичний огляд ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПС України проведено у відповідності до вимог Положення, свідоцтво про хворобу оформлене у відповідності до вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних від та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби, причинний зв`язок захворювань встановлено вірно. Вказано, що ЦВЛК не вбачає підстав щодо перегляду постанови госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПС України щодо позивача за №1443/572 віл 10.10.2023.

Водночас, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправними дій Військово лікарської комісії щодо проставлення запису у висновку ВЛК Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України та зобов`язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти нову Постанову із врахуванням довідок за №181 від 09.04.2015, №220 від 05.04.2022, №2825 від 14.10.2022 і №112 від 23.01.2023, №07-38/1297 від 05.01.2022 про безпосередню участь позивача в бойових діях з метою встановлення причинного зв`язку наявних захворювань із захистом Батьківщини. Із відповідним формулюванням – ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Тобто, аналізуючи заявлені позовні вимоги в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що фактично в межах спірних правовідносин позивач оскаржує дії Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України.

Водночас, як свідчить прохальна частина адміністративного позову, вимога зобов`язального характеру спрямована до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка не може бути належним відповідачем в межах спірних правовідносин, враховуючи, що постанова госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ у формі свідоцтва про хворобу №1443 від 10.10.2023, затверджена постановою ЦВЛК ДПС України за №572 від 30.10.2023.

Колегія суддів зауважує, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України належить до структури органів військово-лікарської експертизи, діяльність яких врегульована Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №420, тоді як залучена судом третя особа відноситься до системи Державна прикордонна служба України. Вказані суб`єкти владних повноважень здійснюють діяльність на підставі різних нормативно-правових актів.

Враховуючи вказане, відповідати за цим позовом має Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України як суб`єкт владних повноважень, який за результатом розгляду скарги позивача відмовив у перегляді постанови госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ.

Відтак, належним відповідачем в межах спірних правовідносин є Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України.

Однак, позивачем не визначено Центральну військово-лікарська комісію Державної прикордонної служби України як відповідача у справі, а суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не залучив суб`єкта владних повноважень в якості відповідача або співвідповідача.

Залучення судом першої інстанції до участі в справі Адміністрації Державної прикордонної служби Центральна військова лікарняна комісія (код ЄДРПОУ 00034039, юридична адреса: 01601, Україна, м.Київ, вулиця Володимирська, будинок, 26) в якості третьої особи не свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права оскільки Адміністрація Державної прикордонної служби (код ЄДРПОУ 00034039) та Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 45890441) є окремими юридичними особами та виконують різні функції, встановлені чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з належним та обґрунтованим клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Відтак, аналіз наведеного вище вказує, що можливість залучення належного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції, а залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України, в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Наведене вище узгоджується правовими висновками щодо застосування норм процесуального права, викладеними в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18.

При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Також обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками щодо застосування норм процесуального права, викладеними в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №162/445/16-а.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та помилково не допустив заміну неналежного відповідача на підставі ст. 48 КАС України, що призвело до порушення ним норм процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості допустити заміну неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи з огляду на відкриття провадження у справі та її розгляд відносно Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей встановлених Главою 1 розділу IІІ КАС України.

Так, головною особливістю є те, що суд апеляційної інстанції не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто, коли публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки наслідком застосування правил ст. 48 КАС України є розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.

У тому числі, в апеляційного суду відсутні повноваження на направлення на новий розгляд справи для усунення судом першої інстанції вказаних процесуальних помилок.

Таким чином, відсутність належного відповідача - суб`єкта владних повноважень, позбавляє суд можливості перевірити його рішення на відповідність принципам законності і обґрунтованості, встановити допущення порушень прав та інтересів позивача у зв`язку із прийняттям такого рішення.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи помилково застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

При цьому, відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом до належного відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.