Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №532/327/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/327/26

1-кп/532/70/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, кримінальне провадження № 12026170470000006 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, освіта середня технічна, працюючого в АТ «Цукорагропром» на посаді водія, мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 у порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного насильства, які проявлялись у словесних образах потерпілої, нецензурній лайці на її адресу, погроз фізичної розправи , що призвело до психологічних страждань потерпілої.

Так, 17.12.2024 на ОСОБА_6 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства відносно дружини ОСОБА_5 що виразилося в її образах нецензурною лайкою, криках та погроз фізичною розправою.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.06.2025 ОСОБА_6 відповідно складеного протоколу від 17.12.2024 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також, 13.01.2025 на ОСОБА_6 складено протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, а саме за вчинення психологічного насильства відносно дружини ОСОБА_5 що виразилося у висловлюванні образ в її сторону а також порушення вимог термінового заборонного припису.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29.01.2025 ОСОБА_6 відповідно до складених протоколів від 13.01.2025 визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та призначено стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., та за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Окрім цього, 19.05.2025 на ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення психологічного насильства відносно дружини ОСОБА_5 що виразилося в її образах нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою, чим завдав шкоду її психічному здоров`ю.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.06.2025 ОСОБА_6 відповідно складеного протоколу від 19.05.2025 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.

Далі, 04.06.2025 на ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного та фізичного насильства відносно дружини ОСОБА_5 щ виразилося у хапанні її за руки, в образах нецензурною лайкою в результаті чого їй було завдано шкоду психологічному здоров`ю.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25.07.2025 ОСОБА_6 відповідно складеного протоколу від 04.06.2025 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В подальшому, ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, належних висновків для себе не зробив, та 02.01.2026, близько 20:30 год вечора, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив по відношенню до своєї дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, що виразилося у систематичному висловлюванні словесних образ та погроз щодо неї, та призвело до її психологічних страждань, а також вчинив фізичне насильство, яке виразилося у хапанні руками її за волосся та шию, штовханні руками в тулуб та нанесенні їй не менше шести ударів ногами в область грудей, тулуба та нижніх кінцівок, спричинивши легкі тілесні ушкодження у виді: садна на шкірі правої бокової поверхні шиї, синців на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії на рівні 4-5 ребер, в області верхньо-зовнішнього квадранту лівої молочної залози, на внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задній поверхні грудної клітки зліва, на внутрішній поверхні правого стегна, на передній поверхні лівого стегна в верхній третині.

Зазначена вище ситуація, є для потерпілої ОСОБА_5 психотравмувальною (стресогенною), що безпосередньо викликає психологічний дискомфорт, зумовивши тривалі та інтенсивні психологічні страждання, які існують до даного часу.

Вказаними насильницькими діями, ОСОБА_6 заподіяв дружині ОСОБА_5 систематичні психологічні та фізичні страждання, що завдали шкоди її фізичному та психічному здоров`ю.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, які виразились у систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо дружини ОСОБА_5 , що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто домашнього насильства, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, повідомивши, що домашнього насильства не вчиняє, а дружина ОСОБА_5 постійно провокує його на сварки, скандали, кидається йому «межи очі», в результаті чого між ними виникають сварки, під час яких вони обоє нецензурно виражаються та ображають один одного.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, його винність повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування і дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка підтвердила, що обставини, викладені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. Пояснила суду, що вже протягом тривалого часу, регулярно її чоловік ОСОБА_6 вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство. Часто після таких сварок вона разом з сином їде з дому, чекаючи поки він заспокоїться. Такі сварки відбуваються через зловживання ним спиртними напоями. Насьогодні вона проживає окремо від чоловіка;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що давно знає подружжя ОСОБА_8 , раніше дружили сім`ями. Зазначила, що як тільки ОСОБА_6 перебуває в стані сп`яніння то завжди вчиняє сварки з дружиною, ображає її, застосовує фізичне насильство. Досить часто після таких сварок ОСОБА_5 йде до неї додому та чекає, поки чоловік заспокоїться. Потерпіла ОСОБА_5 надіслала їй відео, де обвинувачений нецензурно ображає дружину;

- рапортом ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, зі змісту якого встановлено, що на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що 02.01.2026 року о 22:21 годині в АДРЕСА_1 чоловік ОСОБА_6 вчиняє фізичне насильство, в руці тримає ніж, поруч дитина 1,9 років. (а.с. 39);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.01.2026, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення 02.01.2026 року ОСОБА_6 домашнього насильства за місцем проживання, наніс тілесні ушкодження (а.с.40);

- рапортом ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, зі змісту якого встановлено, що на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що 02.01.2026 року о 21.05 годині в с-щі Білики, вул. Будівельна, 10 чоловік ОСОБА_6 вчиняє психологічне насильство (а.с.41);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.01.2026, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення 02.01.2026 року ОСОБА_6 домашнього насильства за місцем проживання, наніс тілесні ушкодження (а.с.42);

- рішенням про надання/відмову в наданні соціальних послуг від 06.01.2026, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_9 та малолітній ОСОБА_10 отримуватимуть соціальну послугу в КП «Центр надання соціальних послуг» Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, як сім`я, що перебуває в складних життєвих обставинах (а.с.45-48);

- висновком судово-медичної експертизи від 08.01.2026, відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_5 виявлені такі ушкодження: садно на шкірі правої бокової поверхні шиї, синці на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії на рівні 4-5 ребер, в області верхньо-зовнішнього квадранту лівої молочної залози, на внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задній поверхні грудної клітки зліва, на внутрішній поверхні правого стегна, на передній поверхні лівого стегна в верхній третині і кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.49-50);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_5 від 05.01.2026 з фототаблицями до нього. Під час слідчого експерименту потерпіла показала як саме ОСОБА_6 хапав її за шию, штовхав двома руками по тілу, хапав за волосся та тягнув з будинку, наносив удари ногами в область грудей та тулуба (а.с.51-87);

- висновком експерта № 4, відповідно до якого встановлено, що свідчення потерпілої ОСОБА_5 , надані нею 05.01.2026 року, під час слідчого експерименту не суперечать об`єктивним даним судово-медичної експертизи щодо механізму, характеру і локалізації тілесних ушкоджень ( а.с.57);

- висновком експерта № 196 від 22.01.2026, відповідно до якого встановлено, що з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості ОСОБА_5 , 1989 р.н., ситуація, що досліджується за справою є для неї психотравмувальною (стресогенною), що безпосередньо викликає психологічний дискомфорт, зумовивши тривалі та інтенсивні психологічні страждання, які існують до даного часу(а.с.109-116);

- відеозаписом , наданим свідком ОСОБА_7 , з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 нецензурно ображає потерпілу ОСОБА_5 (а.с.60);

- матеріалами ЄО № 4658 від 02.06.2025 по зверненню ОСОБА_5 по факту вчинення домашнього насильства її чоловіком (ас.с.61-71);

- матеріалами ЄО № 5953 від 13.07.2025 по зверненню ОСОБА_5 по факту вчинення домашнього насильства її чоловіком (ас.с.72-84);

- адміністративним матеріалом № 200 щодо вчинення ОСОБА_6 адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 92 - 97);

- постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.05.2025 року по справі № 532/1176/25, якою матеріали справи відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП передано до ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР, провадження у справі закрито (а.с.99);

- постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29.01.2025 року по справі № 532/211/25 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП (а.с.100-101);

- постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.06.2025 року по справі № 532/1273/25 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.103);

- постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.06.2025 року по справі № 532/1275/25 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.104);

- постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25.07.2025 року по справі № 532/1623/25 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП (а.с.106).

Судом установлено, що події, за якими ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення вчинені ним в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

В постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі №585/3184/20 (провадження №51-5266км21) зауважено, що ознакою об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК України (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК України, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.

При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що зазначав Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189км20).

Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягає доказуванню в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК України, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.

Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства.

Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК України.

Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Відповідно обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

При цьому шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК України, на чому наголошував Верховний Суд (справа № 583/3295/19, провадження № 51-6189км20).

Судом, як вказано вище, встановлено факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_6 по відношенню дружини ОСОБА_5 . Постанови суду набрали законної сили.

Однак, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив та 02.01.2026 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо дружини, ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.

Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не вчиняв дій, які виразились у систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, тобто домашнього насильства, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить висновку про винуватість ОСОБА_6 в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 , тобто домашнього насильства, кваліфікуючи його дії за ст. 126-1 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів і відомості про особу винного.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості скоєних них кримінальних проступків, обставин за яких вони були вчинені, особу обвинуваченого.

Обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, враховує, що ОСОБА_6 не судимий, є працюючою особою, має на утриманні малолітнього сина, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо. Також суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка не наполягала на суворому покарання, а при визначенні виду покарання поклалася на розсуд суду.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний нетяжкий злочин, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, але прохав суворо не карати, пообіцявши такого більше не вчиняти. При цьому, суд також ураховує обставини цієї справи, а саме те, що на цей час подружжя проживають у різних населених пунктах, тому суд, з врахуванням наведеного, вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання за ст. 126-1 КК України, в межах санкції статті, у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» програмою для кривдника є комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства по відношенню до потерпілої - його дружини ОСОБА_5 і ризик вірогідності повторюваності вчинення домашнього насильства, так як сторони перебувають у шлюбі, виховують малолітнього сина, суд дійшов висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: направити його для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов`язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого ОСОБА_6 та покращенню психологічного здоров`я потерпілої ОСОБА_5 .

Отже, у підсумку, таке покарання із застосуванням обмежувального заходу на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На думку суду обрана міра покарання та покладений обмежувальний захід є необхідними та достатніми для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Суд не вирішує питання про стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат в розмірі 19507,68 грн за залучення експерта, оскільки прокурор не додано доказів їх понесення.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Суддя