Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №369/5177/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 369/5177/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4952/2026

Головуючий у суді першої інстанції А.В. Янченко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

27 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Европейська

сервісна служба»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У березні 2024 року ТОВ «Европейська сервісна служба» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ ««Европейська сервісна служба» є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкових територій за вказаною адресою на підставі укладених договорів та рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради.

Відповідач свій обов`язок по оплаті наданих позивачем послуг не виконує у повному обсязі, а тому станом на 20.03.2024 року за ним виникла заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з: заборгованість за надані житлово-комунальні послуги: з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13 889, 02 грн., пеню 107,89 грн., індекс інфляції 318, 54 грн. та 3% річних 104, 69 грн.; з водопостачання та водовідведення у розмірі 7180,76 грн., пеню 34, 14 грн., індекс інфляції 85, 30 грн. та 3% річних 28, 08 грн; з вивозу твердих побутових відходів у розмірі 1252, 11 грн., пеню 10, 04 грн., індекс інфляції 26, 57 грн. та 3% річних 09, 12 грн., а всього просив стягнути 23 046, 26 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн. В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Европейська сервісна служба» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги: з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 15 549, 92 грн., пеню 549,81 грн., індекс інфляції 1919, 14 грн., та 3% річних 459, 74 грн.; з водопостачання та водовідведення у розмірі 180, 30 грн., пеню 126, 16 грн., індекс інфляції 132, 27 грн., та 3% річних 103, 72 грн; з вивозу твердих побутових відходів у розмірі 1834, 88 грн., пеню 53, 10 грн., індекс інфляції 191, 46 грн. та 3% річних 44, 51 грн., а всього суму у розмірі 21 145, 01 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач ТОВ «Европейська сервісна служба» надав Договір № Ж 2-Б від 14 лютого 2020 року. На думку апелянта, наданий позивачем договір є недійсним, оскільки він укладений та підписаний громадянкою ОСОБА_2 , а як відомо з повного витягу з Єдиного реєстру Довіреностей зрозуміло, що за вказаний період ОСОБА_1 не надавав жодних нотаріальних доручень на укладання таких договорів.

ОСОБА_1 не підписував з позивачем ТОВ «Европейська сервісна служба» жодних угод та не погоджував тарифів, окрім першого Договору № 2Б/101 від 21 червня 2017 року, а також відповідач ОСОБА_1 не надавав нікому доручень на укладання таких угод, що підтверджується нотаріальною випискою з Реєстру доручень, відповідно розрахунки між сторонами за цим Договором мають здійснюватися за погодженим сторонами тарифом на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно до п. 2.1. цього Договору № 2Б/101 від 21 червня 2017 року, розмір щомісячної плати (тариф) становіть 6,62 грн. за метр квадратний.

За час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок за Договором з ТОВ «Европейська сервісна служба» № 2Б/101 від 21 червня 2017 року за утримання будинку та прибудинкової території, за вивезення твердих побутових відходів, а також за водопостачання та водовідведення.

Зауважує, що розрахунок штучних боргів на яких наполягає ТОВ «Европейська сервісна служба» ґрунтується на договорах, які ОСОБА_1 не підписував та не надавав будь кому нотаріальних доручень на їх підпис, та на штучних тарифах, які були збільшені в 2,05 разів з порушенням порядку погодження та повідомлення споживачів, в тому числі відповідача ОСОБА_1 .

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ТОВ «Европейська сервісна служба» жодним чином не доводить до споживачів, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 інформацію про наміри змінити тарифи, як цього вимагає «Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності»

Таким чином, ТОВ «Европейська Сервісна Служба» порушено процедуру доведення до споживачів, в тому числі і до відповідача, інформацію про зміну тарифів, встановлену пунктами 2.2, 2.4 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін / тарифів, зміну цін / тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад.

Апелянт зауважує, що майже два роки не мешкав у квартирі за адресом АДРЕСА_2 та не користувався послугами з вивозу твердих побутових відходів окрім липня місяця 2021 року.

Оскільки за цей час свого не мешкання в квартирі ОСОБА_1 періодично сплачував за вивіз побутових відходів, як це випливає з наведеної таблиці Перерахунку (дані для неї взяті з Розрахунку, наданого позивачем ТОВ «Европейська сервісна служба»), то ці кошти є надмірно сплаченими за ненадані послуги та мають бути повернені ОСОБА_1 позивачем ТОВ «Европейська сервісна служба».

Також апелянт зауважує, що повністю розрахувався за вивіз твердих побутових відходів, сплативши за час розгляду справи 5.10.2024 року 536,63 грн., а також 09.01.2025 року 180,02 грн.

Стосовно послуг з вивезення твердих побутових відходів, то з раніше наведених даних про тривале немешкання відповідача ОСОБА_1 в квартирі, яке підтверджується Довідкою ОСББ «Мій Дім-22 Вих. № 17 від «23» травня 2024 року про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з січня 2019 року по грудень 2021 року мешкав в Києві у іншій квартирі, та нульовими рахунками за воду в ці місяці, що наведені позивачем ТОВ «Европейська сервісна служба та містяться в матеріалах справи, а також враховуючи, суми, які ОСОБА_1 сплачував періодично під час свого немешкання в квартирі, то згідно Таблиці «Перерахунок № 4 за Ненадані та Надані послуги в вивезення твердих побутових відходів» - (Додаток до Заперечення № 2 на Заяву про збільшення позовних вимог № 6).

Позивачем ТОВ «Європейська сервісна служба» подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Зазначає, що з 01 березня 2020 року взаємовідносини між ТОВ «Европейська сервісна служба» та ОСОБА_1 щодо надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_3 здійснювалися в межах договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р., а тому, на думку позивача, твердження відповідача про те, що взаємовідносини з позивачем ним здійснюються виключно на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017 р. є помилковими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що з 01.03.2020 року послуга з управління багатоквартирним будинком надавалася ОСОБА_1 на підставі Договору № Ж 2-Б від 14.02.2020 р., який є чинним на дату надання даного відзиву, твердження відповідача про те, що нарахування плати за надані послуги повинні здійснюватися виключно на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017 року і виключно за тарифом зазначеним у даному договору - 6,62 грн. за 1м2, є помилковими та такими, що не відповідають дійсності.

Як вбачається з приєднаних до позову розрахунків заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відповідач їх оплату здійснював з порушенням встановлених договорами та Законом строків, періодично, не кожного місяця, а тому його твердження про сплату за надані житлово-комунальні послуги належним чином є такими, що не відповідають дійсності.

Виходячи з викладеного вбачається, що для отримання можливості несплачувати відповідачем вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів, після відсутності його та інших осіб за місцем отримання послуги більше ніж 30 календарних днів, йому необхідно було надати позивачу заяву та документи, які підтверджують відсутність відповідача та інших осіб: членів сім`ї, родичів, орендарів тощо.

Зауважує, що з наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за надані житлово-комунальні послуги вбачається, що відповідачем у період часу з квітня 2019 року по серпень 2022 року частково було здійснено сплату коштів за надані житлово- комунальні послуги, тобто у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, тим самим перервавши позовну давність.

Одночасно позивач звертає увагу суду на те, що нараховані суми пені, індексу інфляції та 3% річних на прострочену суму заборгованості за надані житлово- комунальні послуги розраховані за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року, та з січня 2024 року по грудень 2024 року - тобто в межах загального строку позовної давності з урахування строку на його переривання та відліку нового.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач зобов`язаний проводити оплату наданих послуг, однак не виконував належним чином зобов`язання, заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню у примусовому порядку.

З таким твердженням суду погоджується і суд апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341147954 від 01.08.2023.

Згідно до рішення виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № № 4/2 від 20.12.2018 року та рішень виконавчого комітету Вишневої міської ради № 10/2 від 15.02.2023 р. та № 8/2 від 24.01.2024 р. встановлено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ «Европейська сервісна служба» на території с. Крюківщина.

Відповідно до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 року ТОВ «Европейська сервісна служба» є управителем який надає співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на жилого-комунальні послуги належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що фактично отримані надані послуги не оплачені відповідачем, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з оплати фактично наданих послуг.

Згідно ст. 162 Житлового кодексу України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

В постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року у справі № 6-68цс12 була висловлена правова позиція щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року, справа № 6-59 цс13, у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, висловлена правова позиція, де ВСУ зазначив, що закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

В постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15 висловлена правова позиція, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 02.01.2025 року за вихідним № 7 вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі - 15549,92 грн., водопостачання та водовідведення у розмірі - 180,30 грн., вивозу твердих побутових відходів у розмірі - 1834,88 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території заборгованість ОСОБА_1 складає 15549,92 грн.

Відповідно до розрахунку пені по заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_1 за період з 21.05.2019 року по 02.01.2025 рік складає 549,81 грн.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат по заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території заборгованість ОСОБА_1 з квітня 2019 року по листопад 2024 року складає 1919,14 грн.

Відповідно до розрахунку 3% річних по заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території заборгованість ОСОБА_1 з 21.05.2019 року по 02.01.2025 року складає 459,74 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість ОСОБА_1 складає 180,30 грн.

Відповідно до розрахунку пені по заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість ОСОБА_3 з 11.05.2019 року по 02.01.2025 року складає 126,16 грн.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат по заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість ОСОБА_1 з квітня 2019 року по листопад 2024 року складає 132,27 грн.

Відповідно до розрахунку 3% річних по заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість ОСОБА_1 з 11.05.2019 року по 02.01.2025 року складає 103,72 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів заборгованість ОСОБА_1 складає 1834,88 грн.

Відповідно до розрахунку пені по заборгованості за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів заборгованість ОСОБА_1 з 21.12.2019 року по 02.01.2025 року складає 53,10 грн.

Відповідно до інфляційних втрат по заборгованості за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів заборгованість ОСОБА_1 з листопада 2019 року по листопад 2024 року складає 191,46 грн.

Відповідно до розрахунку 3% річних по заборгованості за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів заборгованість ОСОБА_1 з 21.12.2019 року по 02.01.2025 року складає 44,51 грн.

Щодо тверджень апелянта, що він керується та здійснює оплати на підставі укладеного індивідуального договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 2Б/101 від 21.06.2017 р., оскільки він є до цього часу дійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Так відповідно до п. 31 Розділу VI прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про житлово-комунальні послуги» Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом (в редакції Закону від 09.07.2023 р).

Аналогічні положення даний пункт 31 мав і в редакції Закону від 09.06.2018 р. до моменту набрання чинності договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р, а саме до 01.03.2020 року: Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 30. Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р. цей договір набирає чинності з 01 березня 2020 року та укладається строком на один рік.

Зважаючи на наведене, слід дійти висновку, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017 р. укладений з відповідачем діяв до дати набрання чинності договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р., а саме до 01.03.2020 року.

З 01 березня 2020 року взаємовідносини між ТОВ «Европейська сервісна служба» та відповідачем щодо надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_3 здійснювалися в межах договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020, а тому твердження апелянта про те, що взаємовідносини з позивачем ним здійснюються виключно на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017 є помилковими.

Щодо доводів апеляційної скарги про недійсність договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020, апеляційний суд звертає увагу апелянта на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Так, як вбачається з копії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 року, він підписаний від імені всіх співвласників уповноваженою особою, яка була обрана 24 грудня 2019 року на загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку (а.с.23-24).

Зважаючи на наведене, твердження апелянта щодо того, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р. є недійсним оскільки останній не надавав нотаріальних доручень на його укладення та представництво інтересів ОСОБА_1 на зборах співвласників багатоквартирного будинку, є помилковими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо перерахунку заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Враховуючи те, що з 01.03.2020 року послуга з управління багатоквартирним будинком надавалася ОСОБА_1 на підставі Договору № Ж 2-Б від 14.02.2020 р., отже твердження апелянта про те, що нарахування плати за надані послуги повинні здійснюватися виключно на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017 і виключно за тарифом зазначеним у даному договору - 6,62 грн. за 1м2, є помилковими.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ «Європейська сервісна служба» допущено порушення порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, слід зазначити наступне.

Так, «Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності» затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 року № 130, визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи). Положення цього Порядку застосовуються при зміні цін/ тарифів на комунальні послуги як за результатами перегляду тарифів і їх структури (або встановлення нових тарифів), так і за результатами перерахунку окремих складових тарифів (коригування тарифів). (п. 1, 2 Розділу І. Загальні положення).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

- житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Отже, «Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності» є обов`язковим до застосування у випадку зміни цін/тарифів на комунальні послуги.

Оскільки послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою послугою, тому вказаний Порядок не підлягає до застосування ТОВ «Європейська сервісна служба» під час зміни цін/тарифів на послугу з управління багатоквартирним будинком.

Звернувшись з апеляційною скаргою апелянт стверджує, що належним чином виконував свій обов`язок щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги у період часу з 21.06.2017 року по 24.02.2024 рік.

Частиною 1 ст. 9. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 2.5. Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2Б/101 від 21.06.2017. Споживач щомісячно вносить оплату за спожиті житлово-комунальні послуги не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 11. Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № Ж 2-Б від 14.02.2020 р. плата за послугу з управління нараховується щомісяця Управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з приєднаних до позову розрахунків заборгованості за надані житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 їх оплату здійснював з порушенням встановлених договорами та законом строків, періодично, не кожного місяця, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо твердження апелянта про відсутність у нього обов`язку зі сплати за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів у зв`язку з його непроживанням за адресою надання житлово- комунальних послуг, слід зазначити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Комунальна послуга з вивозу твердих побутових відходів не підлягає обліку відповідними приладами.

Згідно пп. 6 п. 10 «Типового колективного договору про надання послуги з управління побутовими відходами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 р. № 835 «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» споживачі мають право на несплату вартості послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження такої відсутності.

А пунктом 19 «Типового колективного договору про надання послуги з управління побутовими відходами» передбачено, що у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів споживач має право на несплату вартості послуги за такий період за умови подачі виконавцю заяви та документа, що підтверджує таку відсутність.

Отже, зважаючи на наведене, для можливості несплати апелянтом вартості послуги з вивезення твердих побутових відходів, після відсутності його та інших осіб за місцем отримання послуги більше ніж 30 календарних днів, йому необхідно було надати позивачу заяву та документи, які підтверджують його відсутність та відсутність інших осіб: членів сім`ї, родичів, орендарів тощо.

Окрім того, слід зауважити, що як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, за період з квітня 2019 року по грудень 2021 рік ТОВ «Европейська сервісна служба» здійснено нарахування плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а також ОСОБА_1 у вищевказаний період здійснено оплату за дані послуги.

Так позивачем здійснено розрахунок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги по 10.07.2024 року включно, з урахуванням здійснених нарахувань та оплат, сума заборгованості складає:

- за надані послуги з управління багатоквартирним будинком - 15 729,91 грн.;

- за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 386,17 грн.;

- за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів - 1 477,72 грн.

Також, під час розгляду справи судом 01.10.2025 та 03.01.2025 позивачем подавалися до суду заяви про збільшення позовних вимог.

Отже, сума заборгованості складала:

- за надані послуги з управління багатоквартирним будинком - 15 549,92 грн.;

- за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 180,30 грн.;

- за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів - 1834,88 грн.

Щодо застосування позовної давності, що також заявлено апелянтом у апеляційній скарзі слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім того відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц).

Так, з наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за надані житлово-комунальні послуги вбачається, що ОСОБА_1 у період часу з квітня 2019 року по серпень 2022 року частково було здійснено сплату коштів за надані житлово- комунальні послуги, тобто у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України він вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, тим самим перервавши позовну давність, отже з відповідача підлягає до стягнення суми заборгованості, пені, індексу інфляції та 3% річних нараховані за період з квітня 2019 року по дату останнього здійсненого платежу відповідачем за надані житлово-комунальні послуги, а саме в грудні 2021 року за послугу з вивозу твердих побутових відходів, та в серпні 2022 року за послуги з управління багатоквартирним будинком і водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Враховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц).

Крім того Велика Палата Верховного Суду остаточно визначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, якщо основне зобов`язання боржником не виконано (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Так, 18.03.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області винесено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу по справі № 369/13201/23 за заявою ТОВ «Европейська сервісна служба» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово - комунальні послуги.

Таким чином, загальна позовна давність у три роки, з дати останнього здійсненого платежу ОСОБА_1 за надані житлово-комунальні послуги в грудні 2021 року за послугу з вивозу твердих побутових відходів та в серпні 2022 року за послуги з управління багатоквартирним будинком і водопостачання та водовідведення, було перервано у день звернення ТОВ «Европейська сервісна служба» до суду з заявою про видачу судового наказу - 01.08.2023 року, а тому з ОСОБА_1 підлягають до стягнення суми заборгованості, пені, індексу інфляції та 3% річних за відповідні періоди:

з грудня 2021 року по 01.08.2023 року за послугу з вивозу твердих побутових відходів;

серпні 2022 року по 01.08.2023 року за послуги з управління багатоквартирним будинком і водопостачання та водовідведення.

Крім того, відлік нової позовної давності у 3 (три) роки з якого починається перебіг є наступний день після подання до суду заяви про видачу судового наказу, а саме 01.08.2023 рік.

Враховуючи вищевикладене період за який підлягає до стягнення сума заборгованості, пені, індексу інфляції та 3% річних в межах позовної давності з урахування строку на його переривання та відліку нового, є: з квітня 2019 року по грудень 2021 року і серпень 2022 року по послугам відповідно; з грудня 2021 року і серпня 2022 року по 01.08.2023 року (дата подання до суду заяви про видачу судового наказу); з 01.08.2023 року по 27.03.2024 (дата подання до суду позовної заяви); з 27.03.2024 року по 03.01.2025 року (дата подання до суду заяви про збільшення позовних вимог).

Отже, з відповідача підлягають до стягнення всі суми заборгованості які надані в оновлених розрахунках, оскільки така заборгованість виникла у межах трирічної позовної давності, з урахування строків на його переривання та відліку нового.

Отже нараховані суми пені, індексу інфляції та 3% річних на прострочену суму заборгованості за надані житлово- комунальні послуги розрахована за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року, та з січня 2024 року по грудень 2024 року - тобто в межах загальної позовної давності з урахування її переривання та відліку нового строку.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Щодо тверджень апелянта про звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання через форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Такі твердження апелянт обґрунтовує Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 року та листом президента Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що питання нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за надані житлово-комунальні послуги; питання стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та питання припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі врегульовано Постановою Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі - Постанова № 206).

Так, в редакції від 05.03.2022 року Постановою № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

27 квітня 2023 року Постанову № 206 доповнено абзацом 3 згідно якого до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

До 06.06.2025 року Постанова № 206 діяла в редакції від 30.12.2023 року якою установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється зокрема:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

В редакції від 06.06.2025 року у Постанові № 206 внесено зміни лише щодо назви Міністерства з питань реінтеграції територій на нову назву - Міністерства розвитку громад та територій, інші положення не змінено.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що оскільки на території громади де знаходиться будинок ОСОБА_1 , в якому йому надаються житлово-комунальні послуги, а саме в АДРЕСА_3 не ведуться та не велися бойові дії, і дану територію не включено до переліку таких територій відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», на відповідача не розповсюджуються заборони щодо стягнення з нього заборгованості за житлово- комунальні послуги, а також заборони щодо нарахування та стягнення з Відповідача неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово- комунальні послуги з 01.01.2024 по 03.01.2025 рік.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта на ту обставину, що за період встановленої заборони Постановою № 206 з 24.02.2022 року щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово- комунальні послуги, ТОВ «Европейська сервісна служба» нарахування пені, інфляційних, 3% річних за період з 24.02.2022 року по 01.01.2024 не здійснювалося, що підтверджується наданими до суду розрахунками.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп., який за рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача.

Однак, апелянт до апеляційної скарги додає копію посвідчення інваліда другої групи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у своїх запереченнях на позов, поданих до 05.07.2024 повідомляє суд про свою інвалідність (а.с. 69).

Отже, суд мав можливість перевірити твердження відповідача.

Згідно з п. 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , то зважаючи на зміст п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для стягнення з нього судового збору на користь позивача.

Таким чином, виходячи із аналізу ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір, який відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягав би стягненню з відповідача на користь позивача, слід компенсувати позивачеві за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування в частині стягнення з відповідача судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська сервісна служба» 3 028, 00 грн судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська сервісна служба» зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Европейська сервісна служба» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області області від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна