Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №752/4926/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року місто Київ

справа № 752/4926/23

провадження № 22-ц/824/1007/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 ,

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Машкевич К.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «УНІКА» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 979830 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 2684 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.10.2019 між ПрАТ «СК «УНІКА» та AT КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Договір №KIT0CPS-199W545 добровільного страхування транспортного засобу Рено д.р.н. НОМЕР_1 .

10.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Рено д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль Рено д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.11.2021 у справі №760/26190/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.

На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт № 00457694 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 97 983,00 грн.

05.10.2021 позивачем сплачено на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» страхове відшкодування в розмірі 97 983,00 грн.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Рено д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 10.09.2021.

На підставі зазначеного позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2023 задоволені позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 97983 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2684 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Холод О.А. 12 травня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Зазначає, що у матеріалах справи були вказані неправильні адреси місця проживання/місця реєстрації відповідача, а тому судових повісток він не отримував. Відповідач не міг подати вчасно відзив на позовну заяву у даній справі, оскільки ОСОБА_1 не отримував копію ухвали суду від 25.04.2023 про відкриття спрощеного позовного провадження, а тому суд першої інстанції, будучи обізнаним про дану обставину, протиправно ухвалив оскаржуване рішення, чим фактично позбав можливості відповідача подати свої контраргументи та докази.

Не заперечує своєї вини у вчиненні 10.09.2021 дорожньо-транспортної пригоди. Проте, право власності на транспортний засіб Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 ніколи не належало ОСОБА_1 , а цей автомобіль був його службовим транспортом, наданий йому у користування ФОП ОСОБА_4 .. На час ДТП апелянт був найманим працівником у ФОП ОСОБА_4 та отримував заробітну плату, що підтверджується довідкою ОК-5 від 21.03.2025 (додаток № 3) та листом Головного управління ДПС у м. Києві № 43957/6/26-15-24-01-03-06 від 01.05.2025 (додаток № 4). Таким чином, вважаємо, що суд першої інстанції, не дослідив усі обставини справи, а тому неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до винесення протиправного рішення

З метою встановлення усіх обставин по справі та подання відповідних доказів, чого фактично апелянт (відповідач) був позбавлений судом першої інстанції, його представником було подано адвокатські запити до МВС України (додаток № 5-6) та до Державної митної служби України (додаток № 7-8); На ці запити відповіді на момент подання апеляційної скарги не надходили.

Правом на подання відзиву позивач не скористався.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, після оголошеної перерви в судове засідання не з'явився, про призначене на 1 квітня 2026 року судове засідання був повідомлений, що підтверджується власноручною розпискою ( а.с.115), причини своєї неявки суду не повідомив. Також в судове засідання не з'явився представник ОСОБА_1 адвокат Холод О.А., який був повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до його електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.118).

В судове засідання також не з'явився представник відповідача ПАТ «СК «Уніка», останнє було повідомлено про розгляд справи шляхом направлення судового повідомлення, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції суду до його електронного кабінету (а.с.117).

З урахуванням встановлених обставин щодо повідомлення учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, колегія суддів, зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 24.10.2019 між ПрАТ «СК «УНІКА» та AT КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Договір №KIT0CPS-199W545 добровільного страхування транспортного засобу (каско), згідно умов якого було застраховано транспортний засіб Рено Меган д.р.н. НОМЕР_1 .

10.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Рено д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль Рено д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.11.2021 у справі №760/26190/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП, яка відбулась 10.09.2021.

Вбачається, що на підставі заяви потерпілої особи, 05.10.2021 позивачем сплачено на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» страхове відшкодування в розмірі 97 983,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 250398 від 05.10.2021, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності. Позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 97983,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Винна особа - володілець транспортного засобу, має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховику.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.12.2022 № 369/13458/20; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 19.05.2022 № 201/8818/19; від 03.05.2022 № 450/4163/18; від 26.04.2022 № 184/1641/20.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом установлено та відповідачем не спростовується той факт, що 10.09.2021 з вини відповідача (згідно постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 08.11.2021 у справі №760/26190/21) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Рено д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль Рено д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

На підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (каско) від 24.10.2019, укладеного між ПрАТ «СК «УНІКА» та AT КБ «ПРИВАТБАНК»), було застраховано транспортний засіб Рено Меган д.р.н. НОМЕР_1 .

На підставі заяви потерпілої особи, 05.10.2021 позивачем сплачено на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» страхове відшкодування в розмірі 97 983,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №250398 від 05.10.2021, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 6).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до позивача перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Рено д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 10.09.2021.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що право власності на транспортний засіб Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 йому не належить, оскільки цей автомобіль був його службовим транспортом, наданий йому у користування ФОП ОСОБА_4 .. На час ДТП апелянт був найманим працівником у ФОП ОСОБА_4 та отримував заробітну плату, що підтверджується довідкою ОК-5 від 21.03.2025 та листом Головного управління ДПС у м. Києві № 43957/6/26-15-24-01-03-06 від 01.05.2025.

Так дійсно, згідно із ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту цієї статті вбачається, що роботодавець відшкодовує шкоду завдану своїм працівником «під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків». Тобто, для застосування норми цієї статті суду необхідно встановити, що під час вчинення ДТП 10.09.2021 ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачне надав доказів того, що саме в момент настання ДТП він виконував трудові обов`язки (подорожній лист тощо). Сам факи перебування його у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 не є тими доказами, за наявності яких застосовуються положення ч.1 ст.1172 ЦК України, оскільки як уже зазначалось, ключовою обставиною в такій ситуації є момент здійснення особою, винною у ДТП службових обов`язків, а не просто керування транспортним засобом, який належить роботодавцеві.

Таких обставин відповідачем не доведено та доказів до суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи за його участю, а адреси, на які направлялись конверти судом не відповідають місцю його проживання та реєстрації.

Згідно листа Державної міграційної служби, за наявною у них інформацією, місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.12.2017 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа Управління Державної міграційної служби в Полтавській області, інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 у них відсутня.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії АББ № 217098, схеми місця ДТП підписаної ОСОБА_5 , довідки НПУ адреса місця проживання відповідача - АДРЕСА_2 . Згідно інформації про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 витягу з реєстру територіальної громади м. Києва зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_2 відсутні.

Судом першої інстанції надіслана копія ухвали про відкриття провадження у цій справі на вказані вище обидві адреси. Відповідні конверти повернулись до суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній». На конверті за адресою АДРЕСА_1 , гуртожиток також вказано, що адресат за цією адресою не проживає.

Інших відомостей щодо можливого місця проживання відповідача матеріали справи не містять. Таким чином судом першої інстанції вчинені необхідні дії для повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю. Відповідно до норм ЦПУ України, конверт який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» вважається належним повідомленням судом учасника судового розгляду. Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус