Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №367/7839/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7839/24

Провадження №2/367/3137/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

головуючого судді Кухленка Д.С.,

за участю секретаря Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який 17 січня 2024 року було розірвано.

Від шлюбу у Позивача та Відповідачки є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 вересня 2022 року суддею Кравчук Ю. В. Ірпінського міського суду Київської області було видано судовий наказ яким стягнуто з Позивача на користь Відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 29 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказав, що вирішуючи питання про розмір аліментів, суд не враховував майновий стан Позивача, який як і на час прийняття рішення про видачу судового наказу, так і на даний час перебуває на військовій службі та має погане матеріальне становище.

Повідомив, що Позивач є військовослужбовцем ЗСУ та по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно, будучи військовослужбовцем, Позивач отримував заробітну плату, однак це не свідчить про його задовільне матеріальне становище та змогу вчасно і у визначеному судом розмірі сплачувати аліментів. Станом на сьогодні, майнове становище Позивача значно погіршилося, у зв`язку із наявністю заборгованостей по кредитах, які були взяті у банківських та фінансових установах під час подружнього життя з ОСОБА_2 , в тому числі на потреби самої ОСОБА_2 . Ускладнюється майнове становище позивача також тим, що з моменту прийняття рішення про видачу судового наказу і відкриття виконавчого провадження 29 серпня 2022 року і до моменту коли позивач довідався про наявність відповідного рішення в травні 2023 року, утворилася заборгованість по сплаті аліментів. Позивач намагається сплатити заборгованість, проте кожного місяця нараховується черговий платіж по аліментах у розмірі 1/3 частини від його заробітку, що фінансово обтяжує його виконати рішення належним чином та позбутися відповідної заборгованості. Крім того, як було зазначено вище, Позивач є військовослужбовцем і має постійні витрати, які покриває за власний рахунок, зокрема на ремонт транспортних засобів, які використовуються ним під час виконання бойових завдань.

Вказав, що факт наявності заборгованості по сплаті аліментів свідчить про неспроможність Позивача сплачувати аліменти на двох неповнолітніх дітей у визначеному розмірі. Більше того, співвідносячи суму заборгованості по кредитам, розмір аліментів та заборгованість по ним, додаткові витрати та доходи Позивача, можна дійти логічного висновку, що він перебуває у поганому матеріальному становищі.

Також повідомив, що Позивач на даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 . Відповідно Позивач не здатен належним чином виконувати рішення суду та сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

На підставі зазначеного просив змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/3 на 1/5 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_6 від 25 вересня 2024 року залишено позовну заяву без руху та надано десятиденний термін для усунення недоліків.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кухленка Д.С. від 10 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.11.2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якій зазначено, що заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Вказала, що діючим законодавством визначено розмір аліментів відповідно до кількості дітей, мінімальний та максимальний їх розмір, а тому твердження позивача про те, що суд при видачі судового наказу мав, але не врахував його матеріальне становище є безпідставними. Таким чином стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу)жодним чином не погіршує матеріальне становище платника аліментів оскільки прямо пропорційно залежить від розміру такого доходу.

Також зазначила, що доводи позивача, що його майнове становище значно погіршилося через наявність заборгованості за кредитами, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки правовідносини за зобов`язаннями, що виникли за час подружнього життя – це виключно правовідносини між подружжями

Зазначила, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він як військовослужбовець ЗСУ має постійні витрати на ремонт транспортних засобів, що використовуються ним під час виконання бойових завдань. ОСОБА_1 , як військовослужбовець, має постійний стабільний дохід та спроможний сплачувати аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини доходу, визначеної судом. Інших дітей та відповідних стягнень по виконавчим документам він не має. Інші 2/3 частини заробітку він може витрачати на власний розсуд.

Крім того вказала, що той факт, що позивач ОСОБА_1 на даний час перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , не має жодного відношення до його обов`язку щодо утримання дітей та не впливає на розмір такого утримання.

На підставі зазначеного просила відмовити у задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, в якій просила розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. В поданому відзиві просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Судом встановлено, що 17.01.2024 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області було розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпені Київської області, актовий запис №2. Після розірвання шлюбу змінено шлюбне прізвище відповідачки з « ОСОБА_8 » на її дошлюбне « ОСОБА_9 ».

Від шлюбу сторони мають двох дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області, актовий запис № 84, та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданим виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області, актовий запис № 11.

Також встановлено, що 21.11.2022 року державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 70395831 з примусового виконання наказу № 367/3043/22 виданого 18.11.2022 Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 29 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 та 24 квітня 2036 року відповідно.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадження №70395831 виданого головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дороніною В. О., встановлено, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 із сплати аліментів станом на 01.07.2024 року становить 104 698 грн. 76 коп.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07.01.2023.

Згідно довідки про доходи № 1781/7670 від 23.03.2024 року гр. ОСОБА_1 дійсно працює у військовій частині НОМЕР_1 1 механізоване відділення та займає посаду старший стрілець-оператор. Загальна сума доходу за період з 03.12.2022 по 29.02.2024 року становить 1266481,41 грн. За винятком аліментів становить 964972,43 грн.

Відповідно до кредитного звіту Ураїнського Бюро Кредитних Історій, встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість по кредитам у банківських та фінансових установах на загальну суму 135623,31 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2024 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , про що складено відповідний актовий запис № 138, та Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Також з копій квитанцій та товарних чеків вбачається, що ОСОБА_1 має постійні витрати, які покриває за власний рахунок, зокрема на ремонт транспортних засобів, які використовуються ним під час виконання бойових завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він має значну кількість кредитів, які були взяті під час шлюбу, має заборгованість по сплаті аліментів яка з`явилася через необізнаність Позивача про існуванні виконавчого провадження, також, що Позивач є військовослужбовцем та має значні витрати, зокрема на ремонт транспортних засобів, а також одружився.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.

Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані позивачем до суду докази, суд зазначає наступне.

Суд вважає вказані Позивачем доводи необґрунтованими та недостатніми для підтвердження підстав для зменшення визначеного судовим наказом №367/3043/22 від 18.11.2022 року розміру аліментів, оскільки як вбачається, позивач працевлаштований, отримує доходи та виконує відповідний судовий наказ.

Матеріали справи не містять доказів погіршення стану здоров`я Позивача, народження у нього інших дітей, чи інших доказів на підтвердження погіршення матеріального стану позивача (зміну місця роботи, розміру доходу).

Навпроти, з наданих сторонами доказів вбачається, що матеріальний стан позивача стабільний та перевищує мінімальну заробітну плату, що надає йому змогу виплачувати суму заборгованості по аліментам, які стягувалися на підставі судового наказу №367/3043/22 від 18.11.2022 року, позивач отримує доходи щомісячно, про що свідчать довідка про доходи.

Суд зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про не можливість сплачувати аліменти на малолітню дитину у визначеному розмірі вищевказаним судовим наказом №367/3043/22 від 18.11.2022 року.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено факту того, що його матеріальне становище погіршилося, зважаючи на те, що він і надалі є спроможним сплачувати аліменти, враховуючи доводи відповідачки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 161, 170, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: ОСОБА_10 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя: Д.С. Кухленко