Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №357/6875/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6875/25

Провадження № 2/357/2050/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Єфремової І.І., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Матюшенкова Д.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

12.05.2025 представник позивача, адвокат Єфремова Ірина Іванівна, звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 23.05.2023 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/10183/22, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У ході судового розгляду справи було встановлено, що 08.05.2022, близько 17:00 год, на 3 км автодороги «Біла Церква - Володарка» в межах Білоцерківського району Київської області, рухаючись в напрямку м. Біла Церква, керуючи автомобілем марки «Hyundai SantaFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п.2.3 б), д) Правил дорожнього руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, в зворушення вимог п.10.1 ПДР, в порушення вимог п.14.2 в) ПДР, в порушення вимог п.12.1 ПДР, не врахував дорожню обстановку, у встановлених межах не обрав безпечну відстань, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та, повертаючись на свою смугу руху, у зв`язку з появою зустрічного автомобіля «Renault Sсеnіc» реєстраційний номер НОМЕР_2 , втратив контроль керованого ним автомобіля, допустив зіткнення лівою передньою частиною керованого ним автомобіля марки «Hyundai SantaFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правою задньою боковою частиною автомобіля марки «ЗАЗ» 93 8М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку попереду. Також, в результаті зіткнення автомобіля марки «Hyundai SantaFe» під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «ЗАЗ» 93 8М під керуванням ОСОБА_1 , останній втратив керованість та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення передньої частини автомобіля «ЗАЗ» 938М з передньою частиною автомобіля марки «RenaultSсеnіc», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «ЗАЗ» 958М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_4 настала від численних ушкоджень внутрішніх органів та кісток скелета з крововтратою. Отримані ОСОБА_4 травми перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «ЗАЗ» 958М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Renault Sсеnіc», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. Порушення водієм ОСОБА_6 , вимог пунктів 2.3 б), д), 10.1, 12.1 та 14.2 в) ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_4 , заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1 та тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_5 . У межах розгляду кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_1 не заявлявся, однак, відшкодування завданої шкоди здоров`ю від ОСОБА_2 забезпечило лише часткове покриття витрат на лікування одразу після дорожньо-транспортної пригоди. Як зазначено у Вироку суду «на користь потерпілого ОСОБА_1 обвинуваченим сплачено через платежі 66620 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи квитанції, а також сплачено 1000 доларів США. Також, було здійснено виплати потерпілому ОСОБА_1 ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» у сумі 158688,01 грн. Так, внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх заподіяння, позивач на даний час має діагноз: політравма. Закр. перелом обох лонних та сідничних кісток, обох клубових кісток таза зі зміщенням уламків, розрив лонного симфізу. Відкритий багатоуламковий перелом Д.Е.М правого стегна зі зміщенням уламків та кістковим дефектом. Закр. уламковий перелом обох кісток правої гомілки в н/3 зі зміщ. Уламків. ЗТГК. Чисельні переломи ребер праворуч зі зміщ. уламків. Закриті переломи 1- 5-ї плесневих кісток правої ступні зі зміщенням уламків з вивихом в суглобі Лісфранка. Рвано-забійні рани прав, г/ступневого суглобу, та н/3 прав. Гомілки. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Травматичний шок 3 ст. Після дорожньо - транспортної пригоди позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 08.05.2022 до 12.10.2022, у подальшому, позивач проходив лікування у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії ПАМП України», де проходив тривале лікування. Після лікування остаточний діагноз постановлений позивачу: «Хронічний п/травматичний остеомієліт правої стегнової кістки. Консолідуючийся перелом правої стегнової кістки. Консолідуючийся перелом правої в/гомілкової кістки. Невірноконсолідуючийся перелом лівої колони тазу. Вкорочення правої н/кінцівки на 8 см.Внаслідок завданої шкоди позивачу 02.09.2022, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1078149 встановлено другу групу інвалідності з ураженням ОРА довічно.Таким чином, внаслідок шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення відповідачем, ОСОБА_1 має стійкий, хронічний розлад здоров`я, що унеможливлює відновлення звичного повноцінного життя, потребує подальшого лікування, унеможливлює користування частиною послуг, та має певні обмеження у пересуванні, оскільки змушений на далі все життя рухатись лише за допомогою милиць.Відшкодування шкоди внаслідок загибелі у ДТП дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідачем не було відшкодовано шкоди за її смерть. Факт загибелі дружини спричинило настання додаткових витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника у сумі 38000 грн, що також є додатковим фінансовим навантаженням на позивача.На момент вчинення відповідачем кримінального правопорушення, позивач був повністю працездатною особою, перебував на роботі в ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду, та отримував середню заробітну плату 13755,50 грн. Після отримання II групи інвалідності, працевлаштування позивача стало неможливим. Пенсійне забезпечення станом на жовтень місяць складає 3736,51 грн. Таким чином, різниця у доходах, які позивач міг би отримувати та розміром пенсійного забезпечення становить 10018,99 грн, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Отже, компенсувати різницю між тим, яку суму позивач міг би отримувати, якби не було завдано шкоди здоров`ю та тією сумою, яка надається державою, та є недостатньою для забезпеченнянормального життєвого функціонування позивача, зобов`язаний заподіювач шкоди - відповідач, але відповідач, який відбуває покарання у «Кагарлицькій виправній колонії (№ 115)», відшкодувати завдану шкоду таздійснювати виплати у зв`язку із втратою працездатності, погіршенням стану здоров`я, добровільно відмовлявся та відмовляється.Також, позивачу - ОСОБА_1 , завдано моральних страждань, пов`язаних із фізичними та душевними стражданнями у наслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень та настанням невідворотних наслідків у вигляді довічного встановлення інвалідності другої групи і стійкої, втрати загальної та професійної працездатності, яку позивач оцінює у розмірі 1500 000,00 грн. Тому, просила стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 243275,66 грн, моральну шкоду в розмірі 1500000,00 грн та у рахунок відшкодування додаткових витрат на медичну та соціальну допомогу - 10018,99 грн щомісячно, починаючи з дня ухвалення судом рішення і пожиттєво.

23.06.2025, після отримання відповіді на запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.07.2025 - 11:30.

23.07.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 28.08.2025-09:30, згідно п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, та продовження підготовчого провадження згідно ч. 3 ст. 189 ЦПК України.

28.08.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 24.09.2025 - 09:30, за клопотанням представника відповідача.

22.09.2025 судом постановлено ухвалу, про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: представника відповідача - ОСОБА_7 та забезпечення участі відповідача - ОСОБА_2 , у судовому засіданні поза межами приміщення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115».

24.09.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 27.10.2025-14:00, для реалізації відповідачем права на подання відзиву на позовну заяву та забезпечення участі у справі відповідача.

27.10.2025 представник відповідача, адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Щодо позовної вимоги про стягнення 243275,66 грн у рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди зазначає наступне. ДТП за участю автомобіля відповідача сталося 08.05.2022, тому уданому випадку застосуванню підлягає саме Закон України №1961-IV «Про обов`язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».Станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «HyundaiSantaFe», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Альфа страхування» згідно полісу № 205268604, а саме: 260 000,00 грн - за шкоду заподіяну життю та здоров`ю; 130 000,00 грн - за шкоду заподіяну майну. Як вказує сам позивач у своєму позові, йому було виплачено страхове відшкодуванняу розмірі 158688,01 грн, а саме: як вбачається із наданої виписки з його рахунку: 26.06.2023 у сумі -139 284,01 грн та 12.07.2023 у сумі 19 404,00 грн. Крім того, відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 66620,00 грн та 1000 доларів США. Таким чином, позов позивача в частині заявлення ним до стягнення матеріальної шкоди, у той час коли не вичерпаний ліміт страхового відшкодування згідно полісу № 205268604, є передчасним. Крім того, до позовної заяви надано значну кількість чеків нібито на понесення останнім матеріальної допомоги, однак частина чеків є нечитабельна, інша частина не містить дат чеків та значна кількість чеків датована до 26.06.2023 та 12.07.2023, коли позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 158 688,01 грн. Крім того, позивачем не надано належного розрахунку, з чого саме складається заявлена ним до стягнення сума у розмірі 243 275,66 грн, та чи не увійшли до цієї суми чеки, на підставі яких страхова компанія здійснила страхове відшкодування. До того ж, відповідно до ч. 26.1. ст. 26 Закону № 1961-IV, шкода, пов`язана із стійкоювтратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно ч. 26.2. ст. 26 Закону № 1961-IV, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатностіпотерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті (ч.26.3. ст. 26 Закону № 1961-IV). Таким чином у разі вставлення потерпілому 2 групи інвалідності Законом № 1961-IV передбачена додаткова компенсація у розмірі 18 мінімальних заробітних плат умісячному розмірі. Що стосується вимоги про стягнення 38000,00 грн, на встановлення пам`ятника дружині - ОСОБА_4 , то позивачем не надано жодного доказу про те, що останній перебував у шлюбі із останньою. Крім того, згідно ч. 27.1. ст. 27 Закон № 1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) тадітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством надень настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (ч. 27.3. ст. 27Закон № 1961-IV). 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», яким встановлено мінімальнузаробітну плату в такому розмірі (намісяць): у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень. Враховуючи, що на момент настання страхового відшкодування, а саме: 08.05.2022 мінімальна заробітна плата становила 6500,00 грн, а отже розмір завданої матеріальної шкоди не повинен перевищувати - 78 000,00 грн (6500,00 грн х 12). Крім того згідно ч. 24.1 ст. 24 Закон № 1961-IV, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, щопідтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Отже, витрати на встановлення пам`ятника також компенсуються страховою компанією. Разом із цим, позивачем не надано жодного доказу відносно звернення до страхової компанії із питанням відшкодування витрат на встановлення пам`ятника. Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на медичну і соціальну допомогу у розмірі 10018,99 грн щомісячно, починаючи з дня постановленням судом рішення по справі та пожиттєво, відповідач зазначає наступне. Обґрунтовуючи дану вимогу, позивач вказує, що за даними плану пропонованих заходів по реабілітації від 26.11.2024 він потребує постійної медикаментозної терапії, ЛФК, масаж, що на даний час є дорого вартісним з урахуванням постійноїінфляції в сучасних умовах. Крім того, позивач потребує ортопедичного взуття (виготовлене за індивідуальним замовленням), та засоби для ходіння, керовані однією рукою (милиці). Таким чином, із даної вимоги позивача неможливо встановити, що останній бажає: чи відшкодувати заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, чи відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, тощо. Враховуючи, що ДТП сталося 08.05.2022, для обрахунку середньомісячного заробітку (доходу) необхідно брати заробіток за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи до 08.05.2022. У той же час надана позивачем довідка від 18.04.2023 за період з 01.05.2022 до 05.09.2022 не може бути взята до уваги, оскільки не містить необхідних періодів та наведені у ній доходи складаються із: матеріальної допомоги; лікарняних; компенсації за використану відпустку. До того ж, як вбачається із довідки МСЕК від 02.09.2022, позивач не втратив працездатність та може працювати в створених умовах. Крім того, інвалідність позивача настала у зв`язку із загальним захворюванням з ураженням ОРА. Також, станом на момент ДТП 08.05.2022 позивачу виповнилося 62 роки. У той же час, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Щодо позовної вимоги про стягнення 1 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає наступне. Позивач, пред`явивши вимоги про стягнення компенсації за заподіяну ним моральну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її розміру. Таким чином, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її розмір саме 1500000,00 грн. Відповідно ст. 26-1 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнавушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тому, враховуючи вказану вище норму позивач має право звернутися до страхової компанії, для отримання страхового відшкодування моральної шкоди. Також, зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення. На це вказав Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №293/174/23.

27.10.2025 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання: про прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву, поданого 27.10.2025 представником відповідача; про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ АЛЬФА СТРАХУВАННЯ»; про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2025-14:30, згідно п.2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України.

24.11.2025 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання: про прийняття до розгляду оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви; про відкладення підготовчого засідання на 08.12.2025-14:15, згідно п.1 ч.2 ст. 198 ЦПК України (відсутні відомості про належне повідомлення третьої особи).

08.12.2025 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.01.2026 - 14:00.

29.01.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 04.03.2026 - 14:00 год, для надання сторонам часу врегулювання спору мирним шляхом.

04.03.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 15.04.2026 - 14:00 год, у зв`язку з виникненням технічних проблем що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та згідно ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 27.04.2026 - 17:00.

Представник позивача, адвокат Єфремова Ірина Іванівна, у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та зазначила, що у вироку зазначено, що цивільний позов не заявлявся, але ОСОБА_2 частково покрив витрати на лікування позивача, сплативши 66620,00 грн та 1000 доларів США. У подальшому страхова компанія виплатила відшкодування позивачу у межах ліміту двома платежами, на підставі виписки з лікарні та чеків. Сума виплачена страховою компанією складається з квитанцій станом на липень 2022 року, коли позивач ще був на стаціонарному лікуванні після ДТП. Після виплати страховою компанією відшкодування, позивач протягом тривалого періоду проходив лікування та йому робили операції. Страхова компанія не покриває усі виплати. Втрата цивільної дружини, з якою позивача прожив 11 років, тяжка психологічна втрата для нього. До ДТП позивач був працездатною особою, міг себе обслуговувати, а наразі не може працювати за фахом та отримує лише пенсію у розмірі 4100,00 грн. Чеки, які додатні до позовної заяви не подавалися до страхової компанії. Розмір моральної шкоди - 1500000,00 грн, як оцінив позивач свої моральні страждання. Чек на суму 38000,00 грн (встановлення пам`ятника для цивільної дружини) враховується до суми матеріальної шкоди та щодо вказаних витрат він не звертався до страхової компанії.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також, зазначив, що щороку йому необхідно проходити лікування, з 2022-2024 роки лікувався в інституті травматології, зробив 3 операції. Щодо моральної шкоди зазначив, що загинула цивільна дружина, втратив авто, втратив можливість керувати авто, потрібно купувати спеціальне взуття, важко пересуватися, засобів пересування немає, без сторонньої допомоги важко себе обслуговувати. Для додаткових засобів для існування, хоче найняти людину, яка буде йому допомагати. Два рази на рік проходить лікування в інституті через проблеми зі стегновою кісткою. Син по можливості фізично допомагає, живе окремо, матеріально не допомагає. Відповідач виплатив йому 66620,00 грн та 1000 доларів США, та вказаними коштами була оплачена перша операція. Страхове відшкодування виплатили у розмірі 158688,01 грн двома платежами: 26.06.2023 та 12.07.2023. До 26.06.2023 та 12.07.2023, коли були виплачені суми страхового відшкодування, квитанції подавав до страхової компанії. Згідно полісу сума страхового відшкодування за ушкодження здоров`я становить 260000,00 грн, а виплатили 158688,01 грн, щодо виплати додаткових витрат до страхової не звертався. Страхова компанія закрила рахунки і не працює. До МТСБУ щодо виплати недоплаченої суми не звертався. Дочці також страхова не виплатила страхове відшкодування у зв`язку зі смертю матері, адже сказали, що ліцензія припинена. До ДТП працював слюсарем сантехніком, йому було 63 роки, він був на пенсії та працював. Відповідач має виплачувати йому заробітну плату, яку він отримував на роботі слюсаря. Згідно довідки МСЕК йому встановлено групу інвалідності - загальне захворювання ОРА довічно. Так, згідно вказаної довідки - може працювати в спеціально створених умовах, але які це мають бути умови, коли він ні стояти ні сидіти не може. З цивільною дружиною він прожив 11 років, та після ДТП важко пережив її загибель, що вплинуло на його психологічний стан.

Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнав позовні вимоги у повному обсязі, лише визнав частково вимогу про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, а у задоволені решти вимог просив відмовити, також зазначив, що підтримує викладені у відзиві обставини. Крім того, зазначив, що у даному провадженні не заявлено експертизу моральної шкоди, 260000,00 грн вже ним заплачено, а позивач хоче ще 243275,66 грн. Страхова компанія його не повідомляла про виплату коштів потерпілому. Крім того, йому залишилося відбути 3 роки покарання.

Представник відповідача - адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві обставини, підтримав думку довірителя щодо позовних вимог, а саме моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, а решту вимог заперечив. Крім того, зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у страховій компанії, тобто страхова компанія вплатила страхове відшкодування та має виплачувати решту витрат. На момент ДТП позивач був пенсіонером, тому недоцільно вказувати про втрату працездатності. До страхової компанії та МТСБУ щодо виплати додаткових витрат не звертався, тому вимоги до відповідача є передчасними. Вимога щодо стягнення 1500000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, не повинно бути покликано на збагачення позивача.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» представника до суду не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмові пояснення щодо спору та з процесуальних питань до суду не подала.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що 08.05.2022, близько 17:00 год, на 3 км автодороги «Біла Церква - Володарка» в межах Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , рухаючись в напрямку м. Біла Церква, керуючи автомобілем марки «Hyundai SantaFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п.2.3 б), д) Правил дорожнього руху, п.10.1 ПДР, п.14.2 в) ПДР, п.12.1 ПДР, не врахував дорожню обстановку, у встановлених межах не обрав безпечну відстань, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та, повертаючись на свою смугу руху, у зв`язку з появою зустрічного автомобіля марки «Renault Sсеnіc», реєстраційний номер НОМЕР_2 , втратив контроль керованого ним автомобіля, допустив зіткнення лівою передньою частиною керованого ним автомобіля марки «Hyundai SantaFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правою задньою боковою частиною автомобіля марки «ЗАЗ» 93 8М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку попереду. В результаті зіткнення автомобіля «Hyundai SantaFe» під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «ЗАЗ» 93 8М під керуванням ОСОБА_1 , останній втратив керованість та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення передньої частини автомобіля марки «ЗАЗ» 938М з передньою частиною автомобіля марки «Renault Sсеnіc», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «ЗАЗ» 958М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_4 настала від численних ушкоджень внутрішніх органів та кісток скелета з крововтратою. Отримані ОСОБА_4 травми перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «ЗАЗ» 958М, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Renault Sсеnіc», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. Порушення водієм ОСОБА_6 , вимог пунктів 2.3 б), д), 10.1, 12.1 та 14.2 в) ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_4 , заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1 та тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_5

23.05.2023 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/10183/22, провадження №1-кп/357/154/23, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Також, з вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини вчинення дорожньо - транспортної пригоди -08.05.2022, за участю ОСОБА_2 , його вина у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та настанням наслідків у вигляді тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1 , встановлені вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2023, який набрав законної сили 17.06.2024, тому не підлягають доказуванню у даній справі.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.12.2022 є пенсіонером та отримує пенсію за віком (2 група інвалідності) у розмірі 3736,51 грн та в період з 03.06.2021 до 05.09.2022 працював в ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду, що підтверджується довідкою про доходи від 18.04.2023.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1078149 від 02.09.2022, ОСОБА_1 з 02.09.2022 встановлена друга група інвалідності (загальне захворювання з ураженням ОРА) довічно та він може працювати у спеціально створених умовах.

Відповідно до полісу №205268604 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу марки «HyundaiSantaFe», д.н.з НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ «СК «Альфа страхування» та страхова сума на одного потерпілого (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 260000 гривень; за шкоду, заподіяну майну 130000 гривень, розмір франшизи - 0,00 грн.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія «Hyundai SantaFe», д.н.з НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Альфа страхування» згідно полісу № 205268604 та позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 158688,01 грн, а саме: 26.06.2023 у сумі -139 284,01 грн та 12.07.2023 у сумі 19 404,00 грн. Крім того, відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 66620,00 грн та 1000 доларів США. Таким чином, позов позивача в частині заявлення ним до стягнення матеріальної шкоди, у той час коли не вичерпаний ліміт страхового відшкодування згідно полісу № 205268604, є передчасним. Крім того, до позовної заяви надано значну кількість чеків нібито на понесення останнім матеріальної шкоди, однак частина чеків є нечитабельна, інша частина не містить дат чеків та значна кількість чеків датована до 26.06.2023 та 12.07.2023, коли позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 158 688,01 грн. Також, позивачем не надано належного розрахунку з чого саме складається заявлена ним до стягнення сума у розмірі 243 275,66 грн та чи не увійшли до цієї суми чеки, на підставі яких страхова компанія здійснила страхове відшкодування. Крім того, згідно ч. 24.1. ст. 24 Закон № 1961-IV, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Отже, витрати на встановлення пам`ятника також компенсуються страховою компанією. Разом із цим, позивачем не надано жодного доказу відносно звернення до страхової компанії із питанням відшкодування витрат на встановлення пам`ятника.

Суд враховує зазначені твердження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Тобто, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини.

Також, за змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі, а по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно із ч.1 , ч.2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV, у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 5 Закону №1961-ІV, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до п.п..9.1,9.2 ст. 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV)

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Водночас, у Законі №1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону №1961-IV).

Тобто, Закон №1961-IV спрямований насамперед як на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові.

Отже, положення Закону №1961-IV спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Відповідно до ст. 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1961-IV, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Відповідно до п. 33.1. ст. 33 Закону №1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Отже, Закон №1961-IV передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV).

Встановлено, що ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «Альфа страхування» про дорожньо-транспортну пригоду, звернувся до даного товариства із заявою на виплату страхового відшкодування та ПрАТ «СК «Альфа страхування» було виплачено страхове відшкодування у загальній сумі 158688,01 грн, а саме: 26.06.2023 - 139284,01 грн та 12.07.2023 - 19404,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 27.06.2023 до 12.07.2023.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовну заяву, зазначає, що підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_2 та призвела до його каліцтва, яка виразилося у витратах на лікування, реабілітацію, придбання ліків та проведення операцій у розмірі 243275,66 грн, на підтвердження чого надав квитанції до прибуткового касового ордеру, товарні чеки, чеки з терміналу, рахунки фактури, акти виконаних робіт, скріншоти переказів коштів. Також, зазначає, що страхові виплати було здійснено в межах страхового ліміту, та ґрунтувалось на підставі наданих копій чеків та виписок з лікарні, якими обґрунтовувались вже понесені витрати на лікування та відновлення після отриманих травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та не враховано значне погіршення стану здоров`я, необхідність тривалого подальшого лікування.

Так, з копії виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого, історія хвороби № 3747 від 12.10.2022 вбачається, що позивач ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди у період з 08.05.2022 до 12.10.2022 перебував на стаціонарному лікуванні КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» та останньому, внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх заподіяння, встановлено діагноз: політравма. Закр. перелом обох лонних та сідничних кісток, обох клубових кісток таза зі зміщенням уламків, розрив лонного симфізу. Відкритий багатоуламковий перелом Д.Е.М правого стегна зі зміщенням уламків та кістковим дефектом. ІЗакр. уламковий перелом обох кісток правої гомілки в н/3 зі зміщ. Уламків. ЗТГК. Чисельні переломи ребер праворуч зі зміщ. уламків. Закриті переломи 1- 5-ї плесневих кісток правої ступні зі зміщенням уламків з вивихом в суглобі Лісфранка. Рвано-забійні рани прав, г/ступневого суглобу, та н/3 прав. Гомілки. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Травматичний шок 3 ст..

З копії довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого з медичної карти №583739 від 11.11.2022 вбачається, що позивач ОСОБА_1 у період з 13.10.2022 до 11.11.2022 проходив тривале лікування у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії ПАМП України», зокрема, оперувався 18.10.2022 та останньому встановлено діагноз: Хронічний остеомієліт з дренованим синусом, хронічний п/травматичний остеомієліт правої стегнової кістки, активна норицева фаза. Кістковий дефект н/3 стегнової кістки. Стан після синтеза правої стегнової кістки з кістковою аутопластикою ІОХВ правої в/гомілкової кістки в н/3, норицева фаза. Стан після МОС правої в/гомілкової кістки. Консолідований перелом правої в/гомілкової кістки. Вкорочення правої н/кінцівки на 8 см.

Також, з копії довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого з медичної карти №583739 від 10.02.2023 вбачається, що позивач ОСОБА_1 у період з 27.01.2023 до 10.02.2023 проходив тривале лікування у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії ПАМП України», зокрема, оперувався 31.01.2023 та останньому встановлено діагноз: Хронічний остеомієліт з дренованим синусом, хронічний п/травматичний остеомієліт правої стегнової кістки, фаза нестійкої ремісії. Стан після компресійного ЧКО в АЗФ з н/3 правої стегнової кістки. Вкорочення правої н/кінцівки на 8 см.

Однак, з наданих позивачем копій квитанцій до прибуткового касового ордеру, товарних чеків, копій чеків з терміналу, копій рахунків-фактур, копій актів виконаних робіт, скріншотів переказів коштів, оригінали яких були надані для огляду суду, вбачається, що частина квитанцій є нечитабельна, адже з вказаних квитанцій неможливо встановити їхні дати та суми.

Крім того, значна частина квитанцій, чеків, чеків з терміналів, рахунків-фактурна загальну суму 148405,82 грн датовані до 26.06.2023 та 12.07.2023, коли ПрАТ «СК «Альфа страхування» позивачу було виплачено страхове відшкодування в межах ліміту у загальному розмірі 158 688,01 грн, тому суд вважає, що понесені позивачем витрати на лікування та відновлення після отриманих травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були йому відшкодовані ПрАТ «СК «Альфа страхування».

Щодо витрат, які понесені позивачем після виплати ПрАТ «СК «Альфа страхування» страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Так, позивачем на підтвердження понесення витрат на лікування та відновлення після отриманих травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були надані квитанції з інституту травматології від 16.01.2024 та 05.03.2024, квитанції та чеки про купівлю ліків датовані у період з 02.08.2023 до 08.01.2025, акти виконаних робіт про проведеннялікування зубів від 19.12.2023, 20.12.2023 та 29.12.2023 та квитанцію про сплату коштів у благодійний фонд від 05.03.2024 на загальну суму 33858,85 грн.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо витрат пов`язаних із лікуванням зубів у розмірі 22350,00 грн та сплату останнім коштів у розмірі 3200,00 грн у благодійний фонд Інституту травматології та ортопедії, оскільки благодійними внесками є добровільна безоплатна передача коштів, яка регулюється Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а витрати на лікування зубів були проведені через два роки після ДТП, а тому достеменно стверджувати, що вказане лікування здійснювалося внаслідок отриманих травм під час ДТП, підстав не має.

Суд враховує, що ПрАТ «СК «Альфа страхування» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 158 688,01 грн, водночас, ліміт відповідальності за шкоду завдану життю та здоров`ю складає 260000,00 грн, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та лімітом становить 101311,99 грн, отже, грошові кошти, які просить стягнути позивач з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, знаходяться в межах ліміту відповідальності заподіювача шкоди, цивільно-правова відповідальність якого застрахована.

Крім того, слід зазначити, що відповідач - ОСОБА_2 сплатив на користь позивача - ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданих збитків грошові кошти у розмірі 66620,00 грн та 1000 доларів США, що визнається учасниками справи та відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16), враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації.

Іншої норми, яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає, тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, позивач, як потерпілий не має альтернативного права на відшкодування шкоди її заподіювачем, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем не є абсолютним, і суд вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана ОСОБА_1 покрита страховою виплатою у розмірі 158688,01 грн, сума витрат позивача у розмірі 8308,85 грн знаходиться у межах ліміту страхового відшкодування заподіювача шкоди (260000,00 (ліміт відповідальності) - 158688,01 (виплачене стразове відшкодування) =101311,99), а доказів, що позивач звертався до страховика із заявою щодо виплати недоплаченого страхового відшкодування до суду не надано, тому, відсутні підстави для покладення відповідальності щодо відшкодування вказаної шкоди на відповідача (страхувальника).

При цьому, позивач та його представник не завили клопотання щодо заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, згідно ст. 51 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов у частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на медичну і соціальну допомогу у розмірі 10018,99 грн щомісячно, починаючи з дня постановленням судом рішення по справі та пожиттєво, слід зазначити наступне.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що ДТП сталося 08.05.2022, тому, для обрахунку середньомісячного заробітку (доходу) необхідно брати заробіток за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи до 08.05.2022. У той же час надана позивачем довідка від 18.04.2023 за період з 01.05.2022 до 05.09.2022 не може бути взята до уваги, оскільки не містить необхідних періодів та наведені в ній доходи складаються із матеріальної допомоги, лікарняних, компенсації за використану відпустку. До того ж, як вбачається із довідки МСЕК від 02.09.2022, позивач не втративпрацездатність та може працювати в створених умовах. Також, станом на момент ДТП 08.05.2022 позивачу виповнилося 62 роки, в той же час, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягненнявіку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.Також, із даної вимоги позивача неможливо встановити, що останній бажає: чи відшкодувати заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, чи відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, тощо.

Суд враховує вказані твердження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону № 1961-IV, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1961-IV, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, зокрема, у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Однак, позивачем вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку ст. 26 Закону № 1961-IV не заявлено та з вказаними вимогами до страховика, який є належним відповідачем у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування, не звертався.

Водночас, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18).

Згідно із ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.

Стійка (тривала) втрата працездатності встановлюється медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України. На підставі проведеної цими органами медико-соціальної експертизи встановлюється ступінь втрати професійної працездатності особи і лише у випадку, коли втрати професійної працездатності немає, тоді відповідні комісії встановлюють ступінь втрати загальної працездатності.

Встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах. Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Відповідно до п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).

Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

Так, ОСОБА_1 внаслідок ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких встановлено 2 групу інвалідності, загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, довічно, однак ступінь втрати професійної працездатності у відсотках не визначався, у зв`язку з тим, що інвалідність настала не внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 1078149 від 02.09.2022.

Представник позивача, обґрунтовуючи дану вимогу, зазначає, що за даними плану пропонованих заходів по реабілітації від 26.11.2024 позивач потребує постійної медикаментозної терапії, ЛФК, масажі, що на даний час є дорого вартісним, потребує ортопедичного взуття (виготовленого за індивідуальним замовленням), та засоби для ходіння (милиці). Крім того, на момент ДТП позивач був повністю працездатною особою, перебував на роботі в ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» на посаді слюсар-сантехнік 4 розряду, та отримував середню заробітну плату 13755,50 грн, але після отримання інвалідності II групи, працевлаштування стало неможливим. Пенсійне забезпечення станом на жовтень місяць складає 3736,51 грн, тому, різниця у доходах, які позивач міг би отримувати та розміром пенсійного забезпечення становить 10018,99 грн. Тому, просила компенсувати різницю між тим, яку суму позивач міг би отримувати та тією сумою, яка надається державою, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування додаткових витрат на медичну та соціальну допомогу - 10018,99 грн щомісячно, починаючи з дня ухвалення судом рішення і пожиттєво.

Однак, позивачем не обґрунтовано дану позовну вимогу належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1197 ЦК України, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

З копії довідки про доходи ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» від 18.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 03.06.2021 до 05.09.2022 працював на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду та його дохід за період з 01.05.2022 до 05.09.2022 склав 68777,51 грн.

Однак, надана позивачем довідка від 18.04.2023 за період з 01.05.2022 до 05.09.2022 не містить необхідних періодів, зокрема відомостей про заробітну плату за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а наведені в ній доходи складаються із матеріальної допомоги, лікарняних, компенсації за використану відпустку.

Отже, позивач не надав до суду відповідних доказів у розумінні ст. 1197 ЦК України, які необхідні для обрахунку суми відшкодування, а тому, вимога про стягнення з відповідача на його користь у рахунок відшкодування додаткових витрат на медичну та соціальну допомогу - 10018,99 грн щомісячно, починаючи з дня ухвалення судом рішення і пожиттєво, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що позивач, обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її розмір саме 1500000,00 грн. Крім того, відповідно ст. 26-1 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цьогоЗакону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнавушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода урозмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тому, враховуючи вказану вище норму позивач має право звернутися до страховоїкомпанії, для отримання страхового відшкодування моральної шкоди.

Суд частково враховує зазначене твердження, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ДПТ, яка сталася 08.05.2022, визнана страховим випадком, через який позивачу було завдано моральну шкоду.

На час здійснення дорожньо-транспортної пригоди був діючим поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205268604, страховик - ПрАТ «СК «Альфа страхування», страхувальник - ОСОБА_2 , зі строком дії з 05.08.2021 ло 04.08.2022, забезпечений транспортний засіб - автомобіля марки «HyundaiSantaFe», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 260000 гривень; за шкоду, заподіяну майну 130000 гривень.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно зі ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV, у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин), визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону№ 1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Ст. 23 Закону № 1961-ІV встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.26-1 Закону №1961-ІV,страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як зазначено вище у рішенні, ПрАТ «СК «Альфа страхування» було виплачено страхове відшкодування у загальній сумі 158688,01 грн, а саме: 26.06.2023 у сумі 139284,01 грн та 12.07.2023 у сумі 19404,00 грн.

Так, потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV)

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17.

Суд враховує, що позивач просив стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV), а тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене відповідачем ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4.

П. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, позивачем визначено моральну шкоду у розмірі 1500000,00 грн, разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, відсутність обґрунтування вказаного розміру моральної шкоди, враховуючи, також, те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди вказаний позивачем у позові є дещо завищеним і таким, що не узгоджується з нормами законодавства.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, проходив тривале лікування, має ІІ групу інвалідності - довічно, потребує стороннього догляду, важко пересувається, втратив авто та можливість керувати транспортним засобом, внаслідок ДТП було порушено його звичайний життєвий ритм та відбулися істотні зміни у його життєвих стосунках, такоє, враховує ступінь вини відповідача, його поведінку, зокрема, надання позивачу в добровільному порядку матеріальної допомоги.

Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 50000 гривень, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за отриману ним моральну шкоду.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, на підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 11, 15,16, 23, 979, 980, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 27.04.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко