Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №357/20046/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20046/25

Провадження № 2/357/1839/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Бондар Ж.А., представника позивача – адвоката Кузьменка Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Київський обласний державний нотаріальний архів, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

05.12.2025 представник позивача, адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович, звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 08.08.2024 на підставі свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2514, виданого державним нотаріусом Узинської держаної нотаріальної контори Малькевич Л.В., за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано право спільної часткової власності, у розмірі по 1/2 частині, на житловий будинок АДРЕСА_1 . Під час оформлення ОСОБА_1 спадкових прав на вказаний будинок, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вона довідалася про накладений на будинок арешт. 29.08.2024 Узинська держана нотаріальна контора надала позивачу копію постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесену відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_4 , на підставі виконавчого листа № 1-107, виданого 15.03.2001 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 15914,36 грн. 18.08.2025 представник позивача звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна та 25.08.2025 останній надав відповідь на заяву, у якій зазначив, що вилучення запису про обтяження з Державного реєстру прав на нерухоме майно здійснюється на підставі постанови державного виконавця про зняття арешту з майна, яка виноситься в межах виконавчого провадження по якому винесено постанову про арешт. Разом з тим, в АСВП відсутня інформація щодо виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1-107, виданого 15.03.2001 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. Арешт майна за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача на вказаний житловий будинок, адже за наявності накладених арештів (обтяжень) на майно порушується право розпоряджання майном, внаслідок чого позивач позбавлена змоги в повному обсязі використати своє законне право на майно. Тому просив у судовому порядку зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 58342393, на який накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження на підставі постанови серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесеної відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції, а судові витрати у справі залишити за позивачем.

08.12.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2026 – 15:00.

20.01.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про залучення у справі співвідповідача - ОСОБА_2 ; витребування з архіву суду матеріалів справи № 1-107/2001, витребування з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача - ОСОБА_2 ; відкладення підготовчого засідання на 19.02.2026-15:00, згідно із п.2, п.3 ч.2 ст. 198 ЦПК України.

19.02.2026 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.03.2026-09:00.

20.03.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 15.04.2026 – 15:00, за клопотанням представника позивача.

15.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи, згідно ч. 4 ст. 223, ст.280-281 ЦПК України.

15.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення рішення та відкладення ухвалення та проголошення рішення на 27.04.2026-15:15, згідно із ч.3 ст. 124, ч.1 ст.244, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином та її представник – адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовну заяву підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подала.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, письмові пояснення щодо позову та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Третя особа - Київський обласний державний нотаріальний архів про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника архіву та просив звернути увагу, що архівна установа є лише зберігачем документів.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ст. 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така ж правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами ч.1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та третій особі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності, по 1/2 частині, житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 08 серпня 2024 року державним нотаріусом Узинської держаної нотаріальної контори Малькевич Л.В., зареєстрованих у реєстрі за № 1-2514 та № 1-2518, що підтверджено копією паспорта Серії НОМЕР_1 виданого Білоцерківським РС УДМС України в Київській області 25.04.2013, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2024 за № 1-2514, Витягом з Державного реєстру речових прав від 08.08.2024 за № 390222592, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.10.2025 за № 445889075.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2024, посвідченого державним нотаріусом Узинської держаної нотаріальної контори Малькевич Л.В., зареєстрованого у реєстрі за № 1-2514 та копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 29.01.2024 вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору дарування, посвідченого Узинською міською радою Білоцерківського району Київської області 24.10.1984 за реєстровим номером 477, зареєстрованого у Білоцерківському МБТІ 10.11.1984 у реєстровій книзі № 6, реєстр № 15, та на підставі договору дарування, посвідченого Узинською міською радою Білоцерківського району Київської області 04.05.1992 за реєстровим номером 256, зареєстрованого у Білоцерківському МБТІ 16.06.1992 у реєстровій книзі № 1, реєстр № 764.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.10.2025 за № 445889075, Державний реєстратор: Малькевич Леся Вікторівна, Узинська державна нотаріальна контора, Білоцерківський районний нотаріальний округ, Київська область, 08.08.2024 15:42:41 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 74497844 від 08.08.2024 15:42:41, номер запису обтяження: 58342393, щодо заборони на нерухоме майно, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_4 , на підставі документів: арешт на майно, серія та номер: ВВК222354, виданий 05.02.2003, видавник Узинська державна нотаріальна контора, заборона була внесена у старому реєстрі з помилкою 1-5, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1231952, 11.08.2004 15:19:15.

З копії довідки Філії № 2 Київського обласного державного нотаріального архіву Міністерства юстиції України від 29.09.2024 № 264/01-17/Ф-2, копії постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесена відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції та Вироку Білоцерківського районного суду Київської області від 15.03.2001 у справі № 1-107/2001 вбачається, що арешт на майно ОСОБА_4 було накладено у межах виконавчого провадження на виконання вироку суду щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 15914,36 грн.

18.08.2025 представник позивача, адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович, звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, у якій просив зняти арешт з майна ОСОБА_4 , здійснений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесеної відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції.

25.08.2025 Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом № 214406 повідомив, що вилучення запису про обтяження з Державного реєстру прав на нерухоме майно здійснюється на підставі постанови державного виконавця про зняття арешту з майна, яка виноситься в межах виконавчого провадження по якому винесено постанову про арешт, а в АСВП відсутня інформація щодо виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1-107, виданого 15.03.2001 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення коштів з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим рекомендовано звертатися до суду з питанням щодо зняття арешту з майна.

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно із ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

У п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У даному випадку встановлено, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_2 , адже в її інтересах було накладено арешт на майно ОСОБА_4 , на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, що винесена відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції у порядку примусового виконання виконавчого листа у справі № 1-107, виданого 15.03.2001 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Встановлено, що арешт на майно боржника було накладено на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, що винесена відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції, разом з тим, виконавчий лист про стягнення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 15914,36 грн на примусовому виконанні не перебуває, тому підстави, передбачені ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна держаним виконавцем відсутні.

У даній справі Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не є суб`єктом спірних правовідносин щодо самого майна, а є лише виконавцем рішення суду, який діє в межах своїх повноважень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Також, слід зазначити, що Київський обласний державний нотаріальний архів являється архівною установою централізованого зберігання та використання відомостей, що містяться в них, передачі документів до відповідного державного архіву, надання методичної та практичної допомоги державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, органам місцевого самоврядування, посадові особи яких вчиняють нотаріальні дії та дії, прирівнювані до нотаріально посвідчених, з питань організації роботи з документами, та рішення у даній справі не впливає на права чи обов`язки вказаної третьої особи щодо однієї із сторін спору.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Встановлено, що арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_4 , здійснено на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесена відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції, внаслідок чого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровано обтяження: 58342393, згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 74497844 від 08.08.2024 15:42:41, та вказане обтяження порушує право власності позивача, а іншого способу зняти заборону, окрім судового, немає, адже на примусовому виконанні виконавчий лист про стягнення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 15914,36 грн не перебуває, а в АСВП відсутня інформація щодо виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1-107, виданого 15.03.2001 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дії щодо зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_4 , що накладений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, проведені не були, тому з огляду на те, що виконавче провадження, за яким останній був боржником, відсутнє, вимоги позивача підлягають захисту шляхом припинення дії, яка порушує її право власності на майно.

Також, судом враховується, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, провадження № 61-12406св21 (ЄДРСРУ № 108296856), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21, ЄДРСРУ № 108653799) та від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23).

Відтак, не скасований арешт на майно ОСОБА_4 при відсутності виконавчих проваджень та будь - яких майнових претензій до його спадкоємців, є порушенням закріпленого Конституцією України (ст. 41) права кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої - кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Судом враховується позиція Верховного Суду, висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 58) згідно якої, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч.1 ст. 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Також, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила при подачі позову судовий збір у розмірі 1211,20 грн та її представник заявив клопотання про залишення даних витрат за позивачем без відповідного відшкодування.

Керуючись ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 1216, 1220, 1268 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259,263-265, 280-284, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Припинити обтяження, шляхом зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 , номер запису обтяження: 58342393, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 74497844 від 08.08.2024 15:42:41, реєстратор: Малькевич Леся Вікторівна, Узинська державна нотаріальна контора, Білоцерківський районний нотаріальний округ, Київська область, Вид обтяження: заборона на нерухоме майно, Особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_4 , підстава обтяження: постанова про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Серії АА № 643045 від 10.01.2003, винесена відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського районного управління юстиції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач – Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09100.

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП та місце зареєстроване місце проживання невідомі.

Третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Київський обласний державний нотаріальний архів, ЄДРПОУ: 26130007, місцезнаходження: вулиця Северинівська, будинок 34, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205.

Рішення складено 27.04.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко