Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №357/3255/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3255/26

Провадження № 2/357/4070/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») АТ «ПУМБ» звернувся до суду із позовом, зазначивши, що 27.04.2018 на підставі кредитного договору №2001025252501, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , останньому було видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом в сумі 4 300,00 грн, який згодом було збільшено до 19 000,00 грн. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки повернуті не були, внаслідок чого станом на 05.01.2026 у нього виникла заборгованість за кредитним договором №2001025252501 в загальному розмірі 30 363,11 грн, з яких: 18 951,57 - заборгованість за кредитом; 11 411,54 грн - заборгованість за процентами. Вказану суму заборгованості, а також судовий збір позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в примусовому порядку.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 05.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

24.03.2026 судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву. Зміст заперечень відповідача полягає у тому, що він не визнає позов у частині, що перевищує суму 2 388,20 грн, аргументуючи тим, що ним було укладено кредитний договір № 2001025252501 від 27.04.2018 року у формі Анкети-заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорту споживчого кредиту. При цьому в умовах укладеного між сторонами кредитного договору не зазначено умов щодо збільшення кредитного ліміту і тарифів банку, які мали б сплачуватись за дану послугу, також сама виписка з рахунку, яка долучена до матеріалів справи не містить інформації про збільшення кредитного ліміту, а також в ній відсутні будь-які розрахунки, які могли б свідчити про надання коштів споживачу понад погоджений сторонами кредитний ліміт. Відповідач зауважує, що представником позивача надано «Довідку про збільшення кредитного ліміту» та роздруківку «Розрахунку заборгованості», які не були сформовані банківською установою, з якою у споживача був укладений кредитний договір. Такі дії позивача є свідомою спробою введення суду в оману. Представник позивача у позовній заяві стверджує, що позивачем нібито було збільшено кредитний ліміт з 4300 грн до 19000 грн, проте на підтвердження цього надає не банківську виписку чи розпорядження банку, а власноруч створені папірці без підпису уповноваженої особи банку та не завірені печаткою установи. Навіть сам представник позивача ОСОБА_2 , яка вказана як «виконавець» на цих роздруківках, не поставила свій підпис, розуміючи відповідальність. Крім того представник позивача Донцова Е.О. не входить в перелік осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені установи АТ «ПУМБ» без довіреності, в тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, що підтверджується даною Випискою з Єдиного Державного Реєстру, яка долучена до матеріалів справи. Більше того, формування фінансових довідок про кредитні ліміти та надавати розрахунок заборгованості є виключною компетенцією фінансового відділу банку, а не юриста. «Довідка про збільшення кредитного ліміту» та «Розрахунок заборгованості», що створені власноруч представником позивача є лише «викладом припущень» сторони позивача, а не фактичним доказом встановлення ліміту. Встановлення ліміту - це правочин, який має підтверджуватися або кредитним договором (з підписами сторін), або банківською випискою, що відображає реальний рух коштів. З огляду на викладене, такий документ на підставі ст. 77, 78 ЦПК України є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він не підтверджує обставини збільшення кредитного ліміту у встановлений законом спосіб. Такі дії представника позивача свідчать про його недобросовісність і спроби навмисно ввести суд в оману, оскільки він в позовній заяві, вказуючи про збільшення кредитного ліміту намагається підмінити офіційні банківські дані власними твердженнями, надаючи їм вигляду письмового доказу. Це є прямим порушенням принципу змагальності та обов`язку сторін надавати суду лише достовірні відомості.

Представник позивача не додав до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів, що він направляв споживачу на його фінансовий номер телефону будь-які повідомлення, в т.ч. і повідомлення, які зазначені в позовній заяві, як повідомлення в sms-формі, і що позивач, перед тим, як нараховувати заборгованість згідно умов і тарифів банку, які не зазначені в укладеному між сторонами кредитному договорі виконав вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» і належним чином ознайомлював споживача про істотні зміни умов договору. При цьому, матеріали справи також не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи, що зазначені в Публічній пропозиції, на яку посилається представник позивача, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг AT «ПУМБ», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати (невизначених) процентів за користування кредитними коштами , що саме зазначені в роздруківках, як «Довідка про збільшення кредитного ліміту» та «Розрахунок заборгованості». В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.pumb.ua) неодноразово змінювалися самим AT «ПУМБ» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві, в Договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, інших документах, доданих позивачем до позовної заяви в якості доказів, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та погашення кредиту, надані банком, - не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, сам Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач не підписував. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів. Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 30363,11 грн за кредитом є необґрунтованою.

Провівши детальний аналіз виписки з рахунку, вбачається регулярне проведення операцій «рекласифікації стандартної заборгованості по основному боргу в прострочену» «рекласифікації заборгованості за нарахованими відсотками в прострочену», «рекласифікації просроченої заборгованості в прострочену» і відмічається поступовий ріст заборгованості, що свідчить про застосування складного відсотка. Досліджуючи виписку з рахунку також можна чітко прослідкувати, що збільшення кредитного ліміту та розрахунків, які могли б свідчити про цю послугу не відмінено, а напроти: відбувається безпідставний поступовий ріст кредитної заборгованості, що свідчить про нарахування відсотків та інших платежів на ті ж самі відсотки та інші платежі або безпідставну капіталізацію відсотків (анатоцизм), що не передбачено умовами підписаного кредитного договору від 27.04.2018 року і заборонено законодавством України для кредитних договорів. Фактично, згідно виписки з рахунку позивач, шляхом рекласифікації щомісяця додавав нараховані відсотки до тіла кредиту, нараховуючи наступного місяця проценти на проценти, через що сума заборгованості відповідача безпідставно зростала і досягла до суми позову в розмірі 30363,11 грн. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З урахуванням викладеного та умов підписаного кредитного договору у вигляді Анкети-заяви, Паспорту кредиту та виписки з рахунку щодо фактичного користування коштами відповідачем проведено контррозрахунок відповідно до якого фактично отримане тіло кредиту: 4 032,00 грн, погоджені витрати (відсотки, комісії та інші платежі) за договором на 1 рік: 1 028,75 грн: 1 097,13 грн загальні витрати по кредиту на суму 4300 грн кредитного ліміту, то на фактично отриману суму кредитних коштів в 4032 грн буде 1028,75 грн. за умови пропорційного розрахунку. Сума витрат за весь час дії кредитного договору, а саме з 27.04.2018 року по 26.04.2024 року, за 6 років: 1 028,75 грн х 6 = 6 172,50 грн. Загальна сума до повернення: 4 032 тіло кредиту + 6 172,5 витрати за час дії кредитного договору = 10204,50 грн. Сума фактично внесених коштів відповідача за весь час дії кредитного договору згідно виписки з рахунку (з врахуванням поповнень на суму 30252,23 - 22252,23 грн витрат на різні потреби): 7 816,30 грн. Дійсна заборгованість перед банком: 10 204,50 грн загальна вартість кредиту за весь час дії кредитного договору - 7 816,30 грн сума коштів, що зараховані банком, як прибуток = 2 388,20 грн. На підставі викладеного відповідач не заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача суми в розмірі 2 388,20 грн. Застосувати наслідки нікчемності умов договору згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та відмовити у задоволенні позову в частині, що перевищує подвійний розмір отриманого тіла кредиту, на підставі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».

05.03.2026 ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду прийнято до провадження та відкрито провадження в даній справі.

24.03.2026 відповідач направив суду відзив на позовну заяву.

22.04.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України та повідомив про дату та час проголошення повного тексту рішення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію, що викладена у відзиві. Просив позов задовольнити частково та взяти до уваги саме його контррозарахунок заборгованості, а не розрахунок банку.

Представник позивача АТ «ПУМБ» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві викладено клопотання щодо розгляду справи за відсутності представника банку. Позивач не скористався своїм правом та не подав Відповідь на відзив.

Неявка належним чином повідомленого учасника справи у даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до положень ст. 223 ЦПК України.

Суд вислухавши пояснення відповідача, перевіривши викладені у заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Підтвердженням надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів є Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001025252501 від 27.04.2018 року.

Відповідач ОСОБА_1 погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав Заяву та фактично отримав грошові кошти на картку у розмірі 4300,00 грн.

Укладення вказаного вище договору комплексного банківського обслуговування фізичних та отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем ОСОБА_1 у заяві по суті справи.

Зі змісту заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001025252501 від 27.04.2018 року вбачається, що клієнт, підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі - ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін); відповідач ознайомлений із ДКБО та цілком згоден з ним; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (розділ Заяви «Підтвердження та запевнення»).

Кредитування відповідача відбувалося на підставі: індивідуальної частини договору - Заяви; публічної частини договору - ДКБО, витяг з якого Банк додавав до позовної заяви.

Так, овердрафт не є типом споживчого кредиту, за яким кошти надаються одним платежем через касу готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника.

«Овердрафт» - це короткостроковий кредит, що надається Банком клієнту в межах Кредитного ліміту відповідно умов Договору для здійснення платіжних операцій понад залишок власних коштів Клієнта на Картковому рахунку. Обслуговування Карткового рахунку, за яким встановлено Овердрафт, здійснюється за дебетово-кредитною схемою.

«Дебетно-кредитна схема» - платіжна схема, яка передбачає здійснення операцій з використанням Картки в межах залишку власних коштів, які обліковуються на Картковому рахунку, а у разі їх недостатності чи відсутності - за рахунок наданих Банком кредитних коштів.

В порушення умов кредитних договорів, а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості по Договору № 2001025252501, допустив виникнення заборгованості. Відповідач визнає наявність заборгованості, але оскаржує розмір боргу.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не обмежений в праві звернутися до банку та переконатися про розмір відсотку, отримати інформацію про всі складові боргу, визначений ліміт та отримати актуальну виписку по своєму рахунку, зменшити/збільшити ліміт, відмовитися від банківських послуг.

Відповідач вказує на неправомірність проведеної банком рекласифікації заборгованості (складного відсотка), внаслідок чого збільшується відсоток. Однак рекласифікація банком стандартної заборгованості за основним боргом у прострочену є вірною та правомірною процедурою, якщо позичальник порушив графік платежів (умови договору щодо вчасного повернення), встановлені кредитним договором. Позивач зобов`язаний згідно з нормами бухгалтерського обліку та вимогами Національного банку України (НБУ) щодо формування резервів (постанова НБУ від 21.02.2018 за №14 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України») проводити рекласифікацію заборгованості. Рекласифікація здійснюється, якщо позичальник не вніс платіж (основний борг або відсотки) у визначений договором строк.

Відповідач не надав висновку експертизи в підтвердження збільшення відсоткової ставки внаслідок рекласифікації заборгованості.

Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення.

Щодо непогодженого відповідачем збільшеного кредитного ліміту, то слід зазначити, що відповідач не вимушений користуватися коштами банку та, з дня збільшення кредитного ліміту мав право відмовитися, повернути запропоновані кошти протягом чотирнадцяти днів (ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Надані позивачем розрахунок заборгованості та довідка про збільшення кредитного ліміту, не є належними доказами, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Однак, як стороною позивача так і відповідачем суду надані виписки по особовому рахунку, і з наданої виписки вбачається фактичне отримання коштів, початок збільшення кредитного ліміту, період користування коштами та всі складові боргу. Відповідач не довів свою позицію, що внаслідок рекласифікації заборгованості позивачем було безпідставно збільшено відсоток чи включені додаткові нарахування, нараховано складний відсоток. Відповідач не заявляв клопотання про призначення судової фінансової експертизи. Наданий відповідачем контррорахунок боргу вчинений стороною на власний розсуд, без фактичних обставин збільшеного тіла кредиту, і відповідно самих відсотків. Судом не встановлено, що позивач збільшив погоджений сторонами відсоток за користування кредитними коштами.

Отже, суд не погоджується із позицією відповідача щодо можливого стягнення фіксованої суми відсотків (із розрахунку 4300 грн. кредиту), яка відображена в Паспорті споживчого кредиту станом на квітень 2018 року, без врахування існуючого збільшеного ліміту кредиту станом на січень 2026 року.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.

З огляду наведеного, суд вважає, що дана справа містить достатні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених в позові та наявності заборгованості за цим договором, а тому позов АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити та стягнути з останнього на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 30363,11 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001025252501 від 27 квітня 2018 року у розмірі 30363 грн.11 коп. (тридцять тисяч триста шістдесят три гривні 11 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, індекс 04070;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 27.04.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола