Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 26 квітня 2026 р.
Справа: №240/21069/22
Суддя: Гнап Д.Д.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21069/22 Головуюча у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
27 квітня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року за наслідками розгляду звіту Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 240/21069/22 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, починаючи з 24.02.2022. Рішення набрало законної сили.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення та зобов`язано відповідача подати звіт про його виконання.
У подальшому відповідачем подано звіти, за результатами розгляду яких ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 звіт про виконання судового рішення прийнято.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, апелянт просить її скасувати, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв звіт за відсутності фактичного виконання судового рішення, не встановив нового строку подання звіту, не перевірив реальність вжитих відповідачем заходів та не розглянув питання зміни способу і порядку виконання судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що ним вжито заходів для виконання судового рішення, зокрема здійснено розрахунок належних сум та направлено відповідні матеріали до розпорядників бюджетних коштів, а невиконання рішення зумовлене відсутністю бюджетного фінансування.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та заперечення, викладені у відзиві, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади та підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою – третьою статті 382-2 цього Кодексу звіт має містити відомості про виконання рішення, заходи, вжиті для його виконання, та причини його невиконання.
Частинами першою – третьою та одинадцятою статті 382-3 КАС України передбачено, що за результатами розгляду звіту суд постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті, а у разі прийняття звіту за умови неповного виконання судового рішення — одночасно встановлює новий строк для подання звіту.
Тобто норма ч. 11 ст. 382-3 КАС прямо передбачає можливість прийняття звіту навіть у випадку, коли судове рішення не виконано в повному обсязі.
Разом з цим, у такому випадку норма ч. 11 ст. 382-3 КАС покладає на суд об`явок встановити новий строк для подання звіту.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення суду у частині виплати грошових коштів станом на момент розгляду звіту фактично не виконано. Сам відповідач зазначає, що виконання рішення можливе лише після виділення відповідного бюджетного фінансування. Отже, судове рішення залишається невиконаним у частині його суттєвого елементу - фактичної виплати присуджених коштів.
Колегія суддів враховує, що відповідачем здійснено певні дії організаційного характеру, однак такі дії не призвели до реального виконання судового рішення, а отже не можуть свідчити про досягнення мети судового захисту.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як причину невиконання судового рішення є безпідставними.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях ЄСПЛ у справах «Шмалько проти України», «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», «Бакалов проти України», відповідно до яких невиконання судового рішення не може бути виправдане відсутністю бюджетних асигнувань.
Подібний підхід застосовано і Верховним Судом, зокрема у постанові від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, де наголошено, що відсутність фінансування не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення.
Водночас суд першої інстанції, приймаючи звіт, не встановив нового строку для його подання, чим порушив вимоги частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично припинив судовий контроль за наявності невиконаного судового рішення, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні шляхом встановлення нового строку для подання звіту до суду першої інстанції.
Питання щодо оцінки подальшого звіту, достатності вжитих заходів, а також наявності підстав для застосування заходів процесуального примусу підлягають вирішенню судом першої інстанції. Підстави для відмови у прийнятті звіту, накладення штрафу або зміни способу і порядку виконання судового рішення на цій стадії відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 381-1, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року змінити.
Встановити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Житомирській області новий строк для подання до Житомирського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 240/21069/22 — один місяць з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua