Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №560/11228/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11228/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

22 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника позивача: Сідлецької О.В. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача: Косевича С.О. (в режимі відеоконференції)

третьої особи: Пшеслінського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов про накладення штрафу від 05.06.2025 та від 16.06.2025 у виконавчому провадженні ВП № 7795924.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що державний виконавець під час прийняття спірних постанов не з`ясував та належним чином не перевірив наявність поважних причин невиконання виконавчого листа Деражнянського районного суду Хмельницької області у справі №673/499/23.

Ухвалою суду від 24.07.2025 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 .

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року даний адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.06.2025 ВП №77954924 про накладення штрафу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Також судом вирішено питання про відшкодування понесених судових витрат.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на примусовому виконанні в Летичівському відділі державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №7795924 з виконання виконавчого листа Деражнянського районного суду Хмельницької області №673/499/23 від 28.04.2025, виданого на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 13.02.2025 про визначення ОСОБА_2 таких способів участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- особисті побачення кожної середи з 14 год. до 19 год. без присутності матері за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини;

- особисті побачення щотижня з 12 години суботи до 12 години неділі без присутності матері дитини з ночівлею дитини за місцем проживання батька;

- особисті побачення щороку 08 червня (наступний день після дня народження дитини) з дочкою без присутності матері з 10 год. до 19 год. за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини;

- побачення щороку у дні народження батька ОСОБА_2 з 14 год. до 19 год. за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини;

- особисті побачення з дочкою на державні та православні свята - Новий рік 1 січня; День святого Миколая 19 грудня, Різдво Христове 7 січня, Великдень та Трійця з 14 год. до 19 год. без присутності матері за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини;

- щорічний спільний відпочинок у канікулярні періоди - протягом одного тижня взимку та протягом чотирьох тижнів влітку за місцем проживання батька з можливістю виїзду на відпочинок та оздоровлення в межах України без присутності матері;

- необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку на особистий телефон дитини.

У випадку, якщо день зустрічі ОСОБА_2 з дитиною співпадає з днем народження матері дитини 11 червня зустріч скасовується.

Зустрічі проводити з урахуванням стану здоров`я дитини.

У дні зустрічей та побачень ОСОБА_2 вправі забрати ОСОБА_3 із навчального закладу (гуртка, секції), місця проживання та по їх завершенню зобов`язаний повернути дитину за місцем її проживання.

В процесі здійснення виконавчого провадження постановою від 05.06.2025 державний виконавець Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання рішення суду щодо забезпечення особистого побачення кожної середи з 14 год. до 19 год. без присутності матері за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини наклав на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

Надалі, за наслідками перевірки виконання судового рішення боржником, іншою постановою від 16.06.2025 державний виконавець Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання рішення суду щодо забезпечення особистого побачення щотижня з 12 години суботи до 12 години неділі без присутності матері дитини з ночівлею дитини за місцем проживання батька наклав на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи винесені відносно неї постанови незаконними, позивачка звернулася до суду з позовом про їх скасування.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду визначений чіткий спосіб участі батька у вихованні дитини, зокрема, забезпечення особистих побачень кожної середи з 14:00 до 19:00 без присутності матері. Зазначене рішення є обов`язковим до виконання та не містить застережень щодо залежності його реалізації від бажання або небажання дитини. Як зазначено судом, обов`язок матері полягає не у з`ясуванні позиції дитини щодо бажання спілкування, а у створенні умов для реалізації права батька на участь у вихованні, і лише після фактичної зустрічі дитини з батьком може оцінюватися подальша поведінка дитини. Натомість, у спірному випадку виконання рішення було фактично припинене на стадії його організації. Таким чином суд першої інстанції виснував, що державний виконавець обґрунтовано встановивши факт невиконання боржником судового рішення 04.06.2025, правомірно наклав на позивачку штраф у розмір 1700,00 грн. згідно постанови від 05.06.2025 ВП № 7795924. Отже, в цій частині суд відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування прийнятої постанови.

Натомість, щодо іншої постанови від 16.06.2025 ВП про накладення на позивачку штрафу в розміру 3400 грн., то суд першої інстанції встановив, що невиконання позивачкою судового рішення 14.06.2025 відбулось з незалежних від неї причин (перебування на лікуванні), що є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII, а відтак прийняття державним виконавцем постанови від 16.06.2025 ВП № 7795924 про накладення штрафу є неправомірним. Відтак в цій частині суд задовольнив позовні вимоги.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОВОДИ ІНШИХ ОСІБ

Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати таке рішення у відповідній частині та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що при винесені оскаржуваної постанови від 05.06.2025 державним виконавцем не було враховано причини невиконання судового рішення, які не залежали від волі матері та обумовлювалися небажанням дитини зустрічатися та спілкуватися з батьком. Тобто, в цьому випадку рішення суду не могло бути виконаним, так як примушувати дитину до зустрічі з батьком було неможливим та недоцільним. На думку позивача, суд першої інстанції не надавши належної оцінки усім обставинам справи, безпідставно визнав доведеним факт безпричинного невиконання судового рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить суд залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу за обставин, що в ній викладені.

Представник відповідача як і третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні категорично заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її необгрунтованою та безпідставною. Просили залишити її без задоволення, а судове рішення – без змін.

VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Так, найперше суд апеляційної інстанції враховує, що згідно згаданої вище ч. 1 ст. 308 КАС України суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 308 КАС України).

У даній справі межами перегляду в апеляційному порядку згідно доводів апеляційної скарги є судове рішення в частині відмови позивачці у задоволенні її позову щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу від 05.06.2025 ВП № 7795924.

Тобто спірні правовідносини склалися з приводу правомірності постанови державного виконавця про накладення на позивачку штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 02.06.2016 N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 5 Закону N 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Закону N 1404-VIII визначені права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, відповідно до частини першої якої сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина четверта статті 19 Закону N 1404-VIII).

Боржник, серед іншого, зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина п`ята статті 19 Закону N 1404-VIII).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону N 1404-VIII).

Положеннями статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 64-1 Закону N 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Отже за змістом положень статті 64-1 Закону N 1404-VIII державний виконавець повинен скласти акт, метою якого є встановлення факту виконання судового рішення, або факту невиконання судового рішення.

Відповідно до статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що дійсно сам факт невиконання судового рішення без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону N 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

При цьому невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону N 1404-VIII є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

За позицією Верховного Суду, поважними в розумінні наведених норм Закону N 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення (постанова від 07.03.2018 у справі N 127/3770/17).

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону N 1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція N 512/5).

Відповідно до пункту 1 розділу IX Інструкції N 512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом (пункт 2 розділу IX Інструкції N 512/5).

Пунктом 5 розділу IX Інструкції N 512/5 передбачено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування (пункт 6 розділу IX Інструкції N 512/5).

Згідно пункту 7 розділу IX Інструкції N 512/5 за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем (пункт 8 розділу IX Інструкції N 512/5).

Відповідно до пункту 9 розділу IX Інструкції N 512/5 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З матеріалів справи слідує, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 13.02.2025 у справі № 673/499/23 рішення Дережнянського районного суду Хмельницької області від 11.11.2024 змінено в частині способів та порядку участі у вихованні дитини. Тобто цим судовим рішенням врегульовано спір щодо порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини її батьком ОСОБА_2 .

На виконання вказаного рішення апеляційного суду Дережнянським районним судом Хмельницької області 28.04.2025 видано виконавчий лист № 673/499/23, який в послідуючому був пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Так, постановою державного виконавця Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 01.05.2025 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №77954924. Цією постановою боржнику ОСОБА_1 вказано на необхідність виконати рішення суду шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

В процесі виконання судового рішення постановами державного виконавця від 09.05.2025, від 27.05.2025 було відкладено проведення виконавчих дій у зв`язку з існуванням обставин, що перешкоджали їх проведенню.

Наступним днем, в який мало бути забезпечено виконання судового рішення було 04.06.2025.

Цього дня, 04.06.2025, державним виконавцем було складено акт, відповідно до якого 04.06.2025 о 14-21 год. за адресою АДРЕСА_1 , при виконанні рішення суду щодо забезпечення особистого побачення кожної середи з 14 год. до 19 год. без присутності матері за місцем проживання батька, в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини, забезпечення побачення з дитиною не було вчинено у зв`язку з тим, що дитина відмовилась від побачення з батьком, що було з`ясовано в ході бесіди з дитиною без присутності батьків, за участі представника Служби у справах дітей Деражнянської міської ради Стадніка В.В.

Власне, за даним фактом невиконання судового рішення державним виконавцем і була винесена оскаржувана постанова від 05.06.2025 про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700 грн.

Так, обґрунтовуючи вимоги як свого позову так і апеляційної скарги, позивачка наголошує, що рішення суду не було виконане з незалежних від неї причин, оскільки дитина не хотіла спілкування і зустрічі з батьком, а примушувати її до цього неможливо і недоцільно. На підтвердження цих обставин позивачка посилалась на відповідні медичні документи за наслідками огляду педіатра КНП "Деражнянська ЦПМСД" 17.04.2025, 23.04.2025 - працівниками швидкої допомоги, а також висновок практичного психолога Деражнянського ліцею № 2, в якому рекомендовано брати думку і бажання дитини щодо зустрічей з батьком, а також за можливості розглянути тимчасове припинення спілкування дитини з батьком.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що рішенням суду визначений чіткий спосіб участі батька у вихованні дитини, зокрема, забезпечення особистих побачень кожної середи з 14:00 до 19:00 без присутності матері. Зазначене рішення є обов`язковим до виконання та не містить застережень щодо залежності його реалізації від бажання або небажання дитини.

Відповідно до змісту виконавчого документа, обов`язок щодо забезпечення побачення покладений саме на матір, з якою проживає дитина. Тобто такий обов`язок передбачає вчинення боржником активних організаційних дій, спрямованих на реальну можливість здійснення встановленого судом порядку спілкування, зокрема, створення належних умов для початку побачення та недопущення перешкод у реалізації права батька на особисте спілкування з дитиною.

Відповідно до акту державного виконавця від 04.06.2025 побачення не відбулося у зв`язку з відмовою дитини від зустрічі з батьком. Водночас матеріали справи не підтверджують вчинення позивачкою належних та достатніх дій для виконання рішення суду, а саме забезпечення належних умов для початку побачення батька з дитиною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт небажання дитини спілкуватися з батьком не звільняє матір від обов`язку виконувати судове рішення. При цьому доводи апелянта про те, що державним виконавцем не забезпечено залучення представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови не можуть виправдовувати поведінку боржника, оскільки як слідує з того ж самого акту державного виконавця від 04.06.2025, підтвердження відмови дитини від зустрічі з батьком з`ясовано в ході бесіди з дитиною за участі представника служби у справах дітей Дережнянської міської ради, тобто фактично державним виконавцем забезпечено дотримання положень пункту 7 розділу IX Інструкції N 512/5. В цьому контексті слід вказати, що залучення представників органів опіки та піклування чи інших осіб не передбачено виконавчим документом як спосіб виконання рішення і не може підміняти обов`язок матері забезпечити побачення дитини з батьком.

Обов`язок матері полягає не у з`ясуванні позиції дитини щодо бажання спілкування, а у створенні умов для реалізації права батька на участь у вихованні. Лише після фактичної зустрічі дитини з батьком може оцінюватися подальша поведінка дитини. Натомість у спірному випадку виконання рішення було фактично припинене на стадії його організації.

За обставин цієї справи не можна вважати переконливими посилання апелянта на те, що виконання судового рішення всупереч волі дитини може призвести до психологічного тиску на дитину та очевидно не відповідатиме якнайкращим її інтересам в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. У взаємозв`язку із наведеним необхідно зазначити, що питання якнайкращих інтересів дитини вирішувалося Хмельницьким апеляційним судом при ухваленні постанови від 13.02.2025 у справі № 673/499/23 під час врегулювання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо визначення порядку та способу участі у вихованні дитини. А тому в межах цієї справи в суду відсутні підстави та передумови ставити під сумнів висновки, викладені у зазначеній постанові апеляційного суду, щодо визначення якнайкращих інтересів дитини, а також права батька на участь у її вихованні та спілкуванні.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 05.06.2025 ВП № 7795924, виходив з того, що обов`язком позивачки як боржника за виконавчим провадженням, є забезпечення можливості спілкування батька з дитиною у спосіб, визначений судовим рішенням у справі № 673/499/23 та дійшов висновку, що спілкування батька з дитиною на виконання рішення суду не відбулося за відсутності доказів поважності причин такого невиконання.

VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, апеляційний суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в тій частині, в якій воно переглядається, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 квітня 2026 року.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.