Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №357/19642/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19642/25

Провадження № 2/357/427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

представника позивача - Михайлик С.І. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , через систему «Електронний суд», звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд витребувати з незаконного чужого володіння ОСОБА_1 , транспортний засіб марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску на користь ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначено, що у власності ОСОБА_4 перебував транспортний засіб марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, днз НОМЕР_2 , який належав йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8048, дата реєстрації 14.06.2022р. В січні 2024 року у позивача виникла необхідність у відчуженні вказаного транспортного засобу. З даною метою, останній звернувся до знайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_8 , який запропонував свою допомогу з продажу автомобіля. За вказівкою ОСОБА_9 , позивачем було видано нотаріальну довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на продаж, експлуатацію та розпорядження транспортним засобом BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказані особи мали відчужити автомобіль від імені позивача за ринковою вартістю, однак, після відчуження транспортного засобу, ні ОСОБА_9 , ні довірені особи грошові кошти не передали ОСОБА_4 , зникли зі зв`язку та розпорядилися автомобілем шляхом його перепродажу іншим особам. У зв`язку з вказаними діями, позивач звернувся до Шевченківського районного управління поліції м. Києва, внаслідок чого було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024100100001909 від 06.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Як встановлено досудовим розслідуванням, що автомобіль марки BENTLEY, д.н.з. НОМЕР_2 09.01.2024 на підставі договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянку ОСОБА_6 з присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_4 ; 23.01.2024 перереєстрований за тим самим власником – ОСОБА_6 при видачі нового державного номерного знаку НОМЕР_5 ; 02.03.2024 перереєстрований за тим самим власником – ОСОБА_6 при видачі нового державного номерного знаку НОМЕР_6 ; 09.03.2024 перереєстрований на підставі договору від 05.03.2024 на громадянина ОСОБА_1 без зміни державного номерного знаку НОМЕР_6 . Відтак, аналізом проведених реєстраційних дій із вказаним автомобілем встановлено, що позивач, отримавши від ОСОБА_9 вказівку видати довіреність на ім`я чітко визначених останнім осіб, а саме на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на право розпорядження автомобілем під приводом надання послуг з його продажу, видав вказану довіреність, будучи запевненим в законності та відкритості намірів ОСОБА_9 щодо продажу автомобіля позивача. В подальшому, громадянка ОСОБА_5 , пред`явивши в ТСЦ довіреність на продаж вказаного автомобіля від імені позивача, здійснила продаж автомобіля марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , ім`я якої вже було вписано в довіреність від імені позивача. Таким чином, перша вказана реєстраційна дія з автомобілем, а саме продаж його від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 була здійснена виключно з метою фактичної зміни власника автомобіля за державним реєстром, що підтверджує факт заздалегідь спланованих дій щодо шахрайського заволодіння автомобілем. Крім того, в рамках кримінального провадження встановлено, що особи, на яких було оформлено транспортний засіб відносяться до кола близьких осіб та діяли за прямими вказівками ОСОБА_9 , що попередньо встановлений як особа, причетна до організації шахрайської схеми щодо заволодіння автомобілем. Таким чином, наявність особистих тісних відносин між вказаними особами підтверджує той факт, що всі вказані реєстраційні дії з автомобілем в період з 09.01.2024 по 09.03.2024 були здійснені виключно з метою приховування незаконності цих дій та шахрайського заволодіння автомобілем. Крім того, наявною оперативною інформацією, встановлено що громадянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були присутні під час укладання договору купівлі-продажу від 09.01.2024 в територіальному сервісному центрі МВС, що так само підтверджує факт заздалегідь розробленого плану щодо заволодіння автомобілем. Постановою слідчого Шевченківського РУП ГУ НП у м. Києві автомобіль BENTLEY, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Вказані обставини викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2024р. по справі № 761/17305/24. Позивач не давав жодних доручень ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 щодо переоформлення автомобіля на них чи на інших осіб за ціною, нижчою за ринкову, а також не отримував жодних коштів від продажу автомобіля. Усі дії щодо реєстрації та подальшого перепродажу автомобіля були здійснені всупереч дійсній волі позивача, з порушенням умов доручення та з очевидною метою незаконно заволодіти його майном. Таким чином, відчуження транспортного засобу відбулося без волі законного власника, а тому в розумінні ст. 387, 388 ЦК України позивач має право витребувати свій автомобіль із чужого незаконного володіння від останнього набувача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи позов, у відзиві надісланому до суду його представником адвокатом Гупало П.М., зазначив, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою, належним способом захисту є віндикаційний позов. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно натрапило у володіння останнього набувача. Зі змісту позовних вимог та прохальної частини вбачається, що позивачем заявлено віндикаційний позов, проте позивач, який втратив можливість володіння річчю, зазначає відповідачем не лише особу у володінні якої знаходиться предмет спору, але і інших осіб, що є недопустимим. Відповідачем має бути визначено особу, яка фактично володіє річчю станом на момент подання позову, а тому позивач повинен визначитися зі сторонами та позовними вимогами і привести позовну заяву у відповідність до вимог законодавства.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. (Постанова ВП ВС від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно з володіння добросовісного набувача (тобто того, який не знав і не міг знати про те, що набуває майно, яке особа не мала права йому відчужувати) згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі (оплатно, безвідплатно) добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник може витребувати майно з володіння добросовісного набувача, який придбав його за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, є вичерпним (пункти 1-3 частини першої статті 388 ЦК України). Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України), (Постанова ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

У постанові від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 Верховний Суд вкотре висловився щодо традиційно суперечливого питання витребування майна з володіння добросовісного набувача. Добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Це, на погляд Суду, є неприпустимим, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, про що йдеться, зокрема, в п. 6.53 постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі №925/1351/19

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (Постанова КГС ВС від 53.2025 у справі № 922/647/22).

Особа може бути визнана добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі. Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом, Таким чином, власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупності трьох умов: а) набувач має бути добросовісним набувачем - він не повинен знати, що купує майно не у власника; б) майно має бути отримане за відплатним договором; в) власник має втратити володіння цим майном з власної волі (постанова КГС ВС від 16.04.2025 у справі № 910/17006/23). Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, оскільки є добросовісним набувачем, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі .

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що право визначати коло відповідачів належить позивачу. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Поданий відповідачем відзив на позовну заяву не спростовує ані фактичних обставин справи, ані правових підстав заявлених вимог, ґрунтується на вибірковому тлумаченні норм матеріального права та фактичному ігноруванні ключової юридично значущої обставини - вибуття спірного транспортного засобу з володіння позивача не з його волі. Посилання відповідача на те, що транспортний засіб був відчужений на підставі нотаріальної довіреності, не може свідчити про наявність дійсної волі позивача на перехід права власності саме на умовах, за яких автомобіль фактично вибув з його володіння. Позивач не отримував жодних грошових коштів, не надавав згоди на продаж автомобіля за заниженою ціною, не уповноважував довірених осіб відчужувати транспортний засіб у власних інтересах або в інтересах третіх осіб. Таким чином, реєстраційні та правочинні дії, вчинені після видачі довіреності, були здійснені з грубим порушенням умов доручення та всупереч дійсній волі власника. Сам по собі факт видачі довіреності не тотожний наданню згоди на вибуття майна з володіння власника за будь-яких умов, що прямо узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо розмежування формальної правової підстави та реальної волі власника. Сторона позивача зауважує, що відповідачем не надано жодного документу, який підтверджував його добросовісність при набутті транспортного засобу – ним не надано ні копії договору купівлі-продажу транспортного засобу, де було б зазначено ціну автомобіля, не надано висновку оцінювача, де було б вказано ринкову вартість авто на момент його придбання, не зазначено, де знаходиться автомобіль (а в рамках досудового розслідування встановлено, що транспортний засіб знаходиться наразі на території Румунії та було передано у користування іншій особі), не зазначено обставини перетину транспортним засобом державного кордону України, а також не доведено наявність доходів у ОСОБА_1 у розмірі, достатньому для придбання спірного транспортного засобу. Як встановлено у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100001909 від 06.05.2024, дії осіб, причетних до відчуження автомобіля, мають ознаки заздалегідь спланованої шахрайської схеми, спрямованої на незаконне заволодіння майном позивача. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею, внаслідок злочинних дій. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Перевага у захисті надається праву власника, який втратив володіння майном унаслідок протиправних дій, тоді як добросовісний набувач не позбавлений можливості захистити свої інтереси шляхом звернення з вимогами до продавця про відшкодування збитків.

Процесуальні дії та рішення у справі.

01.12.2025 суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивача та вжив заходи забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_1 відчужувати, користуватись та іншим чином розпоряджатися транспортним засобом марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску в тому числі переобладнувати, розбирати його на запчастини, укладати будь які договори щодо спірного транспортного засобу; заборони органу державної виконавчої служби / приватному виконавцю вчиняти дії, пов`язані з передачею цього ТЗ; шляхом заборони суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного ТЗ (т.1 а.с.34-36).

02.12.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв указану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (т.1 а.с.84, 85).

26.12.2025 судом отримано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гупало П.М. (т.1 а.с.119-122).

01.01.2026 представником позивача подано відповідь (т.1 а.с.154-162).

08.01.2026 суд постановив на місці ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання - про відмову у задоволенні клопотання представника позивача щодо обов`язкової явки ОСОБА_1 ; - про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 щодо залучення до участі у розгляді даної справи як відповідача ОСОБА_9 ; - про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 щодо допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9 та витребування доказів з Шевченківського РУП ГУНП в м. Києві; - про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 щодо визнання доказів недопустимими (т.1 а.с.199-205).

08.01.2026 суд постановив ухвалу (т.1 а.с.206, 207), якою задовольнив клопотання представника позивача та витребував від Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янiвська, 62, м. Київ, 04052, info@hsc.gov.ua):

- копію договору купівлі-продажу укладеного у СГ № 8636/24/002902 від 05.03.2024р., виданого ТОВ «МАСТЕР АВТО», на підставі якого автомобіль марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску було перереєстровано на ОСОБА_1 .

- копію інших документів, на підставі яких ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) зареєстрував право власності на автомобіль марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

28.01.2026 на виконання ухвали суду від 08.01.2026 до суду надійшли копії документів, які стали підставою для здійснення перереєстрації ТЗ (т.1 а.с.218-245).

05.02.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.14-18).

17.04.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України та повідомив сторони про дату та час проголошення повного тексту рішення (т.2 а.с.45).

В судовому засіданні в режимі ВКЗ представник позивача ОСОБА_10 надала суду пояснення аналогічні письмово викладеній позиції у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Мазур М.В. у судовому засіданні в режимі ВКЗ суду пояснив, що позов не визнає, заперечив обставини, викладені в позовній заяві, вказав на добросовісність ОСОБА_1 при придбанні спірного автомобіля. Звертав увагу, що в довіреності від 08.01.2024 року позивач не вказав ціну свого автомобіля при відчуженні, а навпаки зазначено, що уповноважені особи можуть діяти на свій власний розсуд, отримувати належні позивачу грошові кошти за договорами, знімати ТЗ з обліку та ін. Жодних умов про необхідність сплатити позивачу ціну за автомобіль дана довіреність не має. Також, представник відповідача під час розгляду справи по суті неодноразово звертав увагу, що позивач фактично не пред`являє в даній справі вимог до відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а включення їх в справу в якості відповідачів могло бути лише для визначення підсудності даного спору Білоцерківському міськрайонному суду. Представник відповідача вказував на необґрунтованість забезпечення позову, шляхом накладення арешту в даній справі, оскільки автомобіль вже був обтяжений в кримінальному провадженні. Представник відповідача звертав увагу, що слідча в кримінальному провадженні, на яке посилається сторона позивача, не надавала дозволу на розголошення доказів слідства, а тому ставив під сумнів подані стороною позивача докази з кримінального провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гупало П.М. у судовому засіданні в режимі ВКЗ надав суду пояснення аналогічні письмово викладеній позиції у відзиві на позов.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, не скористалися правом на надання відзиву на позов, не заявили жодних клопотань/заяв.

Суд з`ясувавши позицію учасників судового процесу, перевіривши викладені у заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так, суд установив, що 08.01.2024 року позивач ОСОБА_4 , попередньо ознайомлений нотаріусом із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, котре повністю відповідає його внутрішній волі, а також повністю розуміючи значення, умови цього правочину та його правові наслідки, на підставі та на виконання укладеного з представником усного договору, уклав довіреність (т.2 а.с.24).

Даною довіреністю позивач уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна з яких може діяти як разом так і окремо одна від одної, продавати, експлуатувати та розпоряджатися належним йому транспортним засобом марки BENTLEY комерційний опис CONTINENTAL GTC, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , 2013 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8048, дата першої реєстрації в Україні 14.06.2022 року, дата реєстрації 27.09.2022 року.

Згідно цієї довіреності представникам надавалося право: експлуатувати вказаний транспортний засіб, а також визначати на свій розсуд місце стоянки транспортного засобу, проходити техогляди транспортного засобу, представляти інтереси довірителя на станціях технічного обслуговування, у страхових компаніях з правом отримання страхових відшкодувань у випадку спричинення транспортному засобу пошкодження іншими особами в результаті ДТП та усіх страхових випадках з правом подачі заяви про отримання відшкодувань, слідкувати за технічним станом, проводити його поточний і капітальний ремонт, в разі потреби здійснити переобладнання транспортного засобу, укладати угоди про відшкодування заподіяної транспортному засобу шкоди, в органах нотаріату, відповідних органах Національної поліції України та Сервісних центрах МВС, Центрах надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів, підприємствах та організаціях, незалежно від їх форм власності, з питань пов`язаних з експлуатацією та продажем за ціну та на умовах на свій власний розсуд, сплачувати необхідні платежі, у тому числі держмито або податки з належного довірителю транспортного засобу, укладати та підписувати договір купівлі-продажу транспортного засобу, договори оренди транспортного засобу, отримувати належні довірителю грошові кошти за договорами, подавати від імені довірителя заяви, в тому числі заяви про належність йому транспортного засобу на праві особистої приватної власності у відповідні установи та організації, подавати та отримувати необхідні довідки та документи в тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, за необхідності замовляти та отримувати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки, а також дозвіл на дублювання ідентифікаційного номера, оформлювати талон на користування дорогами, представляти інтереси довірителя з питання проведення експертизи стану транспортного засобу, розписуватися, знімати транспортний засіб з обліку, ставити на облік, здійснювати будь-які дії/повноваження щодо зберігання реєстраційного номеру в будь-яких органах, вести від імені довірителя справи в усіх судових установах, з правами, які надані законом позивачу, відповідачу та третій особі та потерпілому, в тому числі повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, а також виконувати всі необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність видана з правом страхування (цивільної відповідальності, повне КАСКО, часткове КАСКО, тощо), з правом виїзду за кордон, без права передоручення повноважень третім особам, строком на два роки та діє до восьмого січня дві тисячі двадцять шостого року включно. Вказану довіреність підписано особисто ОСОБА_4 у присутності нотаріуса, його особу встановлено, дієздатність перевірено та зареєстровано в реєстрі під № 406.

Суд також установив, що ОСОБА_6 довіреністю від 17.10.2023 року (т.1 а.с.62, 63) уповноважила ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 представляти її інтереси в органах нотаріату, магазинах торгівлі автотранспортними засобами, автосалонах, комісіях, страхових компанія, Сервісних центрах МВС України, в органах сертифікації, перед адміністраторами, державними реєстраторами, банківських установах, митницях або в будь-яких інших установах, в науково-дослідному бюро судових експертиз «Сантадор» або підприємствах та організаціях незалежно від їх форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з купівлею, реєстрацією на ім`я довірителя будь-якого транспортного засобу, а також питань користування та розпорядження (в тому числі продати) будь-яким транспортним засобом.

Для цього довіритель надала право серед іншого купити, зареєструвати, користуватися, розпоряджатися, а також продати будь-який транспортний засіб.

Довіреність видана з правом передачі наданих повноважень третім особам, строком на один рік, тобто до 17.10.2024 року підписана ОСОБА_6 та була зареєстрована в реєстрі за № 11775.

В подальшому, 09.01.2024 року ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 , яка діє на підставі доручення продавця з однієї сторони та ОСОБА_6 в особі ОСОБА_11 , який діє на підставі доручення покупця з другої сторони, а разом сторони, уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу 8048/2024/4244247 (т.1 а.с.22-23) за умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, 2013 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію – НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем 27.09.2022 року підрозділом МВС – ТСЦ 8048.

За змістом п. 1.2. цього договору, продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді.

Відповідно до розділу 2 договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження транспортного засобу переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього договору.

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок (п.3.1 договору).

Покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену у п.3.1 договору; в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти транспортний засіб, а продавець зобов`язаний в порядку та на умовах визначених цим договором передати транспортний засіб (розділ 5, 6 договору).

За змістом п.9.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Суд також установив, що 05.03.2024 між ТОВ «МАСТЕР АВТО» в особі відповідального ОСОБА_13 (на підставі договору комісії № 8636/24/1/002902 від 02.03.2024) з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 8636/24/002902 (т.1 а.с.224, 225), відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, 2013 року випуску, синього кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію – НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований за власником ТЗ 02.03.2024. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49 000 (сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

З матеріалів справи також вбачається, що до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві серед інших заяв, надійшла заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невідома особа на ім`я ОСОБА_14 під приводом продажу авто незаконно заволоділа автомобілем марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, 2013 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 та розпорядився ним. По вказаному факту було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12024100100001909, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 06.05.2024 (т.1 а.с.24).

Згідно з відомостями реєстраційної картки ТЗ марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, 2013 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 власником вказаного авто значиться ОСОБА_1 , підстава реєстрації – договір укладений у СГ № 8636/24/002902 від 05.03.2024 (т.1 а.с.21).

В подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Міхєєвої І.М. у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100001909 від 13.05.2024 було накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, 2013 року випуску, синього кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним (т.1 а.с.16-20).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач стверджував, що його волевиявлення на відчуження спірного автомобіля не було, довіреність на продаж автомобіля він скасував, подав заяву про злочин, тому ця довіреність, і видана на її підставі інша довіреність в порядку передоручення й вчинені на підставі неї правочини є недійсними, автомобіль підлягає витребуванню в останнього набувача.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є правочином. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст. 204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов`язані повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Укладення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто, договірних відносин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 387 України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування і розпорядження) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає (постанова ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 752/5281/20 провадження № 61-1371 сво 23)

Об`єднана палата КЦС у складі Верховного Суду вказала про те, що судова практика Верховного Суду щодо застосування положень статті 388 ЦК України, зокрема неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, є сталою та сформованою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20) зроблено висновок, що: «норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

В даному випадку, спірний автомобіль вибув з володіння власника – ОСОБА_4 за його волею, що не спростовано відповідними доказами, а тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору осіб, яким він передав автомобіль по нотаріально посвідченій довіреності, то наведене не є наслідком вимагати повернення автомобіля від добросовісного набувача. У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Аналогічні висновки зроблено ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 752/5281/20.

Також, аналогічний за змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 (провадження № 61-4246св23).

При цьому, у постанові від 11.12.2023 по справі 752/5281/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 року у справі № 243/2282/20 (провадження № 61-14197св21) із зазначенням правового висновку про те, що «передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України».

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Отже, судом встановлено, що 08.01.2024 року позивач за власною волею надав відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження його автомобілем та передав сам транспортний засіб в їх володіння для вчинення дій з продажу цього ТЗ. Встановлено, що на час перереєстрації/відчуження автомобіля вказана довіреність була чинною, не відкликаною і не скасованою. Тобто, уповноважені позивачем особи скористалися наданим їм правом і сторона позивача не заперечує, що було добровільно передано автомобіль для продажу. Фактично, спір стосується невиконаних домовленостей між позивачем і відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо повернення коштів чи відшкодування збитків.

Однак, в даній справі, представник позивача, надаючи пояснення в судовому засіданні, так і не обґрунтувала позовних вимог до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Представник позивача, вказувала, що дані особи діяли спільно в шахрайській системі по позбавленню права власника на авто. З наданих суду пояснень, слідує, що шахрайство полягає в тому, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і гр. ОСОБА_9 не віддали позивачу кошти за продаж його автомобіля. При цьому, сторона позивача в даному спорі так і не обґрунтувала позовної вимоги до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , позивач не вимагає виконання домовленостей щодо передачі коштів, а заявляє одну вимогу до набувача майна – ОСОБА_1 про витребування в нього спірного автомобіля. Таку позицію сторони позивача суд розцінює критично, оскільки спірний автомобіль вибув з володіння власника за його власним бажанням, позивач добровільно довірив своє майно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а тому позивач безпідставно стверджує, що автомобіль вибув не з його волі.

З огляду наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та витребування автомобіля марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 від набувача ОСОБА_1 .

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то у відповідності до вимог ч.9 ст. 158 ЦПК України, підлягають скасуванню вжиті по даній справі заходи забезпечення позову.

Судові витрати.

Згідно ч.2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння – відмовити.

Скасувати, вжиті ухвалою судді 02.12.2025 року, заходи забезпечення позову, у вигляді: заборони ОСОБА_1 відчужувати, користуватись та іншим чином розпоряджатися транспортним засобом марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску в тому числі переобладнувати, розбирати його на запчастини, укладати будь які договори щодо спірного транспортного засобу; заборони органу державної виконавчої служби / приватному виконавцю вчиняти дії, пов`язані з передачею транспортного засобу марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, у тому числі шляхом заборони виставлення майна на електронні торги (аукціон) до вирішення спору по суті; заборони суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки BENTLEY модель CONTINENTAL GTC, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола