Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №620/8106/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8106/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким просила:

- визнати протиправним та скасування п. 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій них сум від 30 травня 2025 року №50/в;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України повторно розглянути заяву із документами про призначення одноразової грошової допомоги матері, дружині та двом дочкам у порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30 травня 2025 року №50/в (п. 13) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29 липня 2025 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не досліджено факт суїциду ОСОБА_2 , не враховано матеріали службового розслідування щодо обставин суїциду, записи лікаря приймального відділення, а також свідоцтво про смерть від 15 січня 2025 року №010-229 відповідно до якого, до смерті ОСОБА_2 призвела поліорганна недостатність.

Додатково зазначив про те, що ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі №620/8106/25 не отримував, у зв`язку з чим не мав змоги подати відзив на позовну заяву.

Позивач подала до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16 квітня 2024 року №2741 захворювання солдата ОСОБА_2 1986 року народження "Двостороння плевропневмонія. Поліорганна недостатність" яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 січня 2024 року серія НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 15 січня 2024 року №010-229, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, витягом із наказу командиром Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 січня 2024 року №19, сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 січня 2024 року №181 - захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Звернула увагу суду на те, що питання причинного зв`язку смерті військовослужбовця ОСОБА_2 також досліджувалося в межах кримінального провадження №12024100060000090, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 Кримінального кодексу України, водночас постановою Головного управління національної поліції в Чернігівській області Чернігівського районного управління поліції від 07 серпня 2024 року кримінальне провадження №12024100060000090 від 14 січня 2024 року закрито, під час проведення досудового розслідування, даних, які б давали підстави вважати, що смерть ОСОБА_2 , настала внаслідок злочинних дій сторонніх осіб, чи є наслідком самопошкодження - відсутні.

Додатково зазначила про те, що висновок службового розслідування на який посилається апелянт суперечить результатам досудового розслідування, яке проведено після його завершення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 03 жовтня 2008 року серія НОМЕР_3 .

Згідно з копією військового квитка від 28 грудня 2022 року серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 29 квітня 2022 року призваний на службу у Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента від 24 лютого 2022 року №69/2022.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 15 січня 2024 року серія НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 15 січня 2024 року №010-229 хвороба, що призвела до смерті ОСОБА_2 поліорганна недостатність, двостороння плевропневмонія.

Відповідно до довідки Відділу судово-медичної експертизи трупу про причину смерті від 15 січня 2024 року, до форми №106/о №010-229 причина смерті - двостороння плевропневмонія.

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії від 16 квітня 2023 року №2741 захворювання солдата ОСОБА_2 1986 року народження "двостороння плевропневмонія. Поліорганна недостатність", яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 Так, пов`язане з проходження військової служби.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій них сум (п. 13) від 30 травня 2025 року №50/в матері, дружині та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби солдата ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернулась до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, а тому висновок відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається останній, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні ст. 73, 76 КАС України, не є належними та достатніми доказами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з п. 1 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла до 29 березня 2024 року) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

На виконання Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 4 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168).

Згідно з п. 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання, у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, водночас право на отримання одноразової грошової допомоги встановлюється на дату його виникнення, якою є дата загибелі військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Разом з тим, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком обставин передбачених ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема навмисного спричинення іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було враховано матеріали службового розслідування щодо обставин суїциду ОСОБА_2 , записи лікаря приймального відділення, а також свідоцтво про смерть від 15 січня 2025 року №010-229 відповідно до якого, до смерті ОСОБА_2 призвела поліорганна недостатність, що свідчить про факт суїциду.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 травня 2025 року №50/в підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975 матері, дружині та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби солдата ОСОБА_2 зазначено ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідне рішення обґрунтовано тим, що згідно з актом службового розслідування Військової частини НОМЕР_6 від 26 лютого 2024 року №267/104 ОСОБА_2 07 січня 2024 року близько 20:00 год. прийняв близько 100 таблеток лікарського засобу "Парацетамол" з метою здійснення суїциду, 08 січня 2024 року близько 06:00 год. військовослужбовець викликав швидку медичну допомогу, яка доставила його в приймальне відділення лікувального закладу де ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15 січня 2024 року №011-229-2024 настанню смерті ОСОБА_2 сприяла наявність запалення та дистрофії нирок, печінки та підшлункової залози, водночас відповідно до листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 10 травня 2025 року №598/11611 згідно даних медичної літератури гостро отруєння парацетамолом призводить до ураження насамперед печінки, а також інших органів.

Згідно з карткою виклику швидкої медичної допомоги від 08 січня 2024 року №44 ОСОБА_2 о 05:50 год. здійснив виклик швидкої допомоги повідомивши про біль у животі не пов`язаний з травмою.

Відповідно до висновку експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15 січня 2024 року №011-229-2024 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок двостороннього запалення легень і плеври, що призвело до розвитку поліорганної недостатності, настанню смерті сприяла наявність запалення і дистрофії нирок, печінки і підшлункової залози.

Пунктами 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно з п. 21.30 розділу І Положення №402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом "ТАК" або "НІ" слів "яке призвело до смерті, та причина смерті".

Тобто, саме до повноважень військово-лікарської комісії віднесено встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16 квітня 2024 року №2741 захворювання солдата ОСОБА_2 1986 року народження "Двостороння плевропневмонія. Поліорганна недостатність" яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 січня 2024 року серія НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 15 січня 2024 року №010-229, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, витягом із наказу командиром Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 січня 2024 року №19, сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 січня 2024 року №181 - захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Таким чином витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16 квітня 2024 року №2741 містить чіткий висновок про те, що захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, пов`язане з проходженням військової служби, та не містить інформації про те, що смерть настала у зв`язку з вчинення останнім шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Посилання апелянта на акт службового розслідування Військової частини НОМЕР_6 від 26 лютого 2024 року №267/104 відповідно до висновків якого смерть ОСОБА_2 настала після навмисного заподіяння своєму здоров`ю шкоди внаслідок отруєння парацетамолом та лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 10 травня 2024 року №011-229-2024, в якому зазначено, що згідно даних медичної літератури гостре отруєння парацетамолом призводить до ураження, насамперед, печінки та також інших органів, колегія суддів вважає такими що не спростовують висновки протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16 квітня 2024 року №2741.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до висновку експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15 січня 2024 року №011-229-2024 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок двостороннього запалення легень і плеври, що призвело до розвитку поліорганної недостатності, водночас настанню смерті також сприяла наявність запалення і дистрофії нирок, печінки і підшлункової залози, тобто основною причиною зазначено двостороннє запалення легень і плеври.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача (навмисне спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства) та його смертю, що свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апелянта про неотримання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі №620/8106/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з довідкою Чернігівського окружного адміністративного суду про доставку електронного документу (а.с. 181) документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене без виклику сторін)" від 04 серпня 2025 року по справі №620/8106/25 (суддя Соломко І.І.) доставлено до електронного кабінету Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 04 серпня 2025 о 17:35 год.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 183) копія адміністративного позову у справі №620/8106/25 отримана представником Міністерства оборони України 10 серпня 2025 року, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта щодо необізнаності про відкриття провадження у даній справі та позбавлення його можливості подати відзив на позовну заяву.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку