Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №287/1239/22 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1239/22

2/287/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої великій рогатій худобі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування (матеріальної шкоди) внаслідок шкоди завданої великій рогатій худобі (корови), що призвело до її втрати у розмірі 24663,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що між жителями с. Білокоровичі Коростенського району Житомирської області склалася усна домовленість щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді, при цьому обов`язок щодо випасання худоби покладається на її власників почергово.

Як вказує позивач, 10.05.2022 обов`язок здійснювати випасання череди належав відповідачу - ОСОБА_2 . Під час випасання худоби на околиці с. Білокоровичі корова, яка належить відповідачу, стрибнула на корову позивача, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Після зазначеного випадку корова позивача почала кульгати на праву задню кінцівку, а згодом взагалі втратила можливість самостійно пересуватись.

Після цього корову було оглянуто ветеринарним лікарем ОСОБА_4 , яка встановила, що у тварини, яка належить ОСОБА_3 відповідно до паспорта великої рогатої худоби серії НОМЕР_1 , наявний перелом зовнішнього кута крила клубової кістки тазового пояса. Зазначене ушкодження, за висновком ветеринарного лікаря, лікуванню не підлягало, у зв`язку з чим власнику було рекомендовано здійснити вимушений забій тварини.

Позивач зазначив, що після отримання висновку ветеринарного лікаря звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору та добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди, однак відповідач відмовився компенсувати понесені збитки.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що саме з вини відповідача йому було завдано матеріальних збитків, які полягають у втраті корови, що перебувала у його господарстві. Просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 24663,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що позов є безпідставним, а обставини справи, на його думку, свідчать про те, що позивач намагався покласти на нього відповідальність без належних підстав, оскільки, як стверджував відповідач, дружина позивача вигнала на пасовище вже хвору тварину.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до паспорту великої рогатої худоби НОМЕР_2 , робочий номер 8127 від 08.06.2016 р. позивачу належала корова Українська чорно-ряба молочна, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 по кличці «Циганка» (а.с. 5).

Згідно з журналом реєстрації хворих тварин Білокоровицької дільниці ветеринарної медицини, 10.06.2022 під час огляду ветеринарним лікарем ОСОБА_4 було встановлено, що тварина переважну частину часу перебувала у лежачому положенні, при зверненні піднімалась із значними труднощами, мала деформацію тазових кісток із викривленням у праву сторону, відчувала сильний біль, спостерігалася хрусткість тазової кістки. Крім того, тварина не могла утримувати власну вагу, відмовлялася від корму, температура тіла становила 39,7°C. За результатами огляду встановлено діагноз: перелом зовнішнього кута крила клубової кістки тазового пояса.

11.06.2022 ветеринарним лікарем у зв`язку з недоцільністю лікування було рекомендовано власнику здійснити вимушений забій тварини (а.с. 15-18).

Згідно інформаційної довідки Житомирської товарної агропромислової біржі середня орієнтовна вартість молочної корови станом на 27.07.2022 становить 24663,00 грн (а.с. 8).

У внесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР ОСОБА_5 відмовлено за № 2216/212/01-2022 від 14.06.2022 за відсутністю відомостей, які б підтверджували реальні та конкретні протиправні дії ОСОБА_2 та рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 6).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що допомагала виганяти корову позивача зі ставка в обідню пору. За її словами, тварина не хотіла виходити та рухалась дуже повільно.

Свідок ОСОБА_4 , яка працює ветеринарним лікарем, у судовому засіданні пояснила, що 10.06.2022 отримала телефонний дзвінок від ОСОБА_5 з проханням оглянути корову. Прибувши до місця проживання позивача, вона встановила, що тварина перебувала у тяжкому стані. Під час огляду було виявлено переломи кісток, а стан корови вона охарактеризувала як безнадійний. Свідок також зазначила, що причиною таких ушкоджень міг бути удар або стрибок іншої корови. При цьому повідомила, що за два-три тижні до зазначених подій вона вже оглядала цю корову, оскільки та перебувала у стані статевої охоти.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вранці 10.06.2022 вона виганяла корову на пасовище, при цьому тварина перебувала у задовільному стані та ознак захворювання не мала. Коли вдень вона прийшла забирати худобу, корова лежала на землі на ділянці з витоптаною травою та відмовлялася рухатися. Після того як тварина підвелася, вона зайшла до ставка попити води, однак самостійно вийти звідти не могла. Для повернення тварини додому їй допомагала сусідка ОСОБА_7 . Після обіду корову більше не виганяли, оскільки після повернення до хліва вона лягла та більше не підводилася. У зв`язку з відсутністю перспектив лікування після здачі тварини на забій вона отримала 10 000 грн.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що 02.05.2022 відвідувала господарство позивача. За її словами, дружина позивача показала корову, яка лежала у хліві, та повідомила їй, що корову не виганяли на пасовище, оскільки її палицею побив чоловік через те, що тварина постійно ревіла, внаслідок чого інші корови збігалися та били одна одну.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

У ході судового розгляду встановлено, що у власності позивача дійсно перебувала велика рогата худоба, а саме корова породи «Українська чорно-ряба молочна» з кличкою «Циганка», паспорт великої рогатої худоби НОМЕР_2 , робочий номер 8127 від 08.06.2016 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Між Позивачем та Відповідачем тривалий час існувала усна угода, що стосувалась спільного випасання великої рогатої худоби, яке здійснювалось почергово за попередньої домовленості власників худоби.

Частиною першою статті 7 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Частиною першою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Отже, між власниками великої рогатої худоби, які проживають по пров. Партизанський та на сусідніх вулицях в с. Білокоровичі Коростенського району Житомирської області, зокрема й сторонами у справі, виникли зобов`язальні правовідносини щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби.

У даному випадку, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням, втратою майна.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Враховуючи зміст статті 1166 ЦК України, цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини у заподіянні шкоди.

Відтак, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення виключає настання цивільної відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 9 вказаної постанови, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Разом із тим, оцінюючи надані сторонами докази відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд зазначає, що сам по собі факт настання шкоди у вигляді втрати позивачем належної йому корови та визначення її вартості не є безумовною підставою для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків.

Як убачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що ушкодження корові були заподіяні саме під час випасання худоби 10.06.2022, коли черга випасу належала відповідачу, а причиною травмування став стрибок корови відповідача на тварину позивача.

Однак належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження саме таких обставин суду не надано.

Так, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків безпосередньо не бачив моменту заподіяння тілесних ушкоджень корові позивача та не підтвердив факт того, що такі ушкодження були спричинені саме діями відповідача або належної йому худоби.

Свідок ОСОБА_6 лише підтвердила обставини, пов`язані з тим, що допомагала виганяти корову позивача зі ставка після того, як остання вже перебувала у травмованому стані. Її показання не містять відомостей щодо причин виникнення таких ушкоджень.

Показання свідка ОСОБА_4 , яка є ветеринарним лікарем, також не підтверджують беззаперечно доводи позивача. Вказаний свідок лише зазначила, що причиною виявлених ушкоджень міг бути удар або стрибок іншої корови. Таким чином, зазначені пояснення мають характер припущення та не встановлюють конкретного механізму заподіяння шкоди, а також не підтверджують причетність до цього саме відповідача.

Крім того, зі змісту показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона оглядала зазначену корову за два-три тижні до події, що може свідчити про наявність у тварини певних фізіологічних особливостей або станів ще до настання спірної події.

Суд також бере до уваги показання свідка ОСОБА_8 , яка повідомила про обставини, що, за її словами, мали місце 02.05.2022, а саме про те, що корова позивача певний час перебувала у хліві та не виганялася на пасовище. Хоча зазначені показання самі по собі не доводять наявність попередніх травм у тварини, однак вони спростовують доводи позивача щодо відсутності будь-яких проблем зі станом здоров`я корови до 10.06.2022.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо того, що корова була повністю здоровою перед вигоном на пасовище 10.06.2022, а тілесні ушкодження були отримані виключно під час її випасання під наглядом відповідача.

Так, із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що після отримання травм тварина, хоча й мала труднощі з пересуванням, однак самостійно підвелася, зайшла до ставка, а в подальшому була перегнана додому. Свідок ОСОБА_6 також підтвердила, що корова самостійно пересувалася, хоч і повільно. Зазначені обставини свідчать про те, що тварина, попри наявність ушкоджень, зберігала здатність до самостійного пересування.

За таких обставин суд не виключає можливості того, що корова могла самостійно дістатися й до пасовища у ранковий час, навіть за наявності певних проблем зі здоров`ям, що ставить під сумнів твердження сторони позивача про її повністю задовільний стан перед вигоном на випас.

Крім того, відповідач послідовно стверджував, що на момент вигону на пасовище тварина вже мала ознаки хворобливого стану.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт належності йому спірної тварини, факт її вимушеного забою та розмір понесених матеріальних збитків.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що тілесні ушкодження корові були заподіяні саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача під час випасання худоби 10.06.2022. Позивачем не доведено наявності обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправності поведінки відповідача, його вини та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача і настанням шкоди.

Посилання позивача на те, що травмування корови відбулося саме з вини відповідача, фактично ґрунтуються лише на тій обставині, що в день виникнення спірної ситуації саме відповідач здійснював випасання череди. Однак зазначена обставина сама по собі не є достатньою підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за відсутності належного доказового підтвердження інших юридично значимих обставин.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, понесені сторонами судові витрати покладаються на позивача.

На підставі статей 7, 11, 16, 22, 317, 321, 386, 1166 ЦК України, керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд –

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої великій рогатій худобі - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Г. П. Нижник