Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №320/52376/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/52376/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою КМУ №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою КМУ №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, виходячи з розміру грошового забезпечення встановленого на підставі рішення суду від 25.12.2023 у справі №320/16196/23 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ).

На переконання позивача, орган пенсійного забезпечення неправомірно застосував обмеження пенсії максимальним розміром, припинив виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 за №713 (надалі по тексту також - Постанова №713) та обмежив виплату індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 за №118 (надалі по тексту також - Постанова №118), постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 за №168 (надалі по тексту також - Постанова №168), постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23.02.2024 за №185 (надалі по тексту також - Постанова №185), що суперечить приписам статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII, рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, яким скасовано обмеження максимального розміру пенсії; такі дії Пенсійного фонду порушують принцип верховенства права та право позивача на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим є протиправними і підлягають судовому усуненню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", та щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", та щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушенням норм матеріального права, вказує про помилкові висновки у частині відсутності правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром у зв`язку із втратою чинності частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII, якою передбачалося обмеження пенсій максимальним розміром, з огляду на ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016; зазначає про неправильне застосування положень статей 43, 63 Закону №2262-XII, Постанов №118, №168, №185, №713. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII.

За матеріалами справи позивача №2603037995, станом на 01.03.2024 пенсію проіндексовано відповідно до Постанов №118, 168, 185; підсумок пенсії складав 24 804,64 гривень, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 гривень (зворотній бік а.с.11).

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №320/16196/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву" від 29.12.2022 №5522, виданої станом на листопад 2019 року, починаючи з 01.12.2019, внаслідок чого припинено доплату у розмірі 2000 гривень, передбачену Постановою №713.

В березні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також нарахування та виплати доплати, передбаченої Постановою №713. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.04.2024 за №16311-14680/Л-02/8-2600/24 повідомлено про відсутність підстав для зміни порядку виплати пенсії.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ).

За Законом №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-VІ (надалі по тексту також - Закон №3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, які викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень Рішення КСУ №7-рп/2016, у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 14.05.2019 у справі №591/2109/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17.

Поміж іншим, суд вказує, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому приписи статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Суд також наголошує на не врахуванні відповідачем визнання рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, ухваленням вказаного рішення Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, від 29.11.2024 у справі №380/24058/23, від 11.03.2025 року у справі №240/25897/23, від 19.03.2025 у справі №320/39247/23 та від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Суд враховує, що індексація пенсії є складовою частиною пенсійної виплати, спрямованою на компенсацію знецінення грошових доходів унаслідок інфляційних процесів. З огляду на правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022, у разі виникнення права на індексацію застосування обмеження максимального розміру пенсії не може поширюватися на суми підвищення пенсії, отримані в результаті такої індексації.

Обмеження виплати індексації через застосування "максимального розміру" фактично нівелює саму мету індексації як механізму соціального захисту та є несумісним із конституційними гарантіями права на соціальний захист.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі №560/13228/24.

Підлягає зауваженню, що апеляційна скарга не містить жодних конкретних доводів, спрямованих на спростування вищезазначених висновків, зокрема у апеляційній скарзі не наведено аргументів щодо наявності обґрунтованих підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром, у зв`язку з тим, що у спірних правовідносинах, які склались в цій справі, підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон №2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, від 27.02.2020 за №3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій.

Згідно із частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 за №713 (надалі по тексту також - Постанова №713).

За змістом пункту 1 Постанови №713 з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року №2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Здійснивши аналіз пункту 1 Постанови №713 у сукупності з приписами статті 63 Закону №2262-XII, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 16.12.2024 у зразковій справі №400/6254/24 дійшов таких висновків:

(1) з 1 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-XII до 1 березня 2018 року (і до розміру пенсії на вказану дату) або пенсія яким призначено (поновлена) після 1 березня 2018 року (з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати), було установлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00гривень;

(2) доплата, визначена цією Постановою, враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, що здійснюються у зв`язку з прийняттям після 1 березня 2018 року уповноваженим органом нормативно-правого акта, який став правовою підставою для перегляду (перерахування) пенсії. Тобто таке підвищення (перерахунок пенсії) повинне відповідати порядку, передбаченому статтею 63 Закону №2262-XII, та обов`язково мало здійснюватися після 1 березня 2018 року, при цьому не має значення, чи такий нормативно-правовий акт був прийнятий до 1 березня 2018 року або після, оскільки визначальним є саме момент підвищення після 1 березня 2018 року;

(3) метою установлення такої доплати є поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам;

(4) виплата щомісячної доплати в розмірі 2000,00 гривень не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому пункту 1 цієї Постанови, переглядалася (перераховувалася) саме після 1 березня 2018 року відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону №2262-XII, і такий перегляд (перерахунок) перевищив розмір доплати;

(5) якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався до 1 березня 2018 року або після цієї дати, однак на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло до 1 березня 2018року, то такий перегляд (перерахунок) не є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 гривень чи її припинення;

(6) водночас, якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався після 1 березня 2018 року на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло після 1 березня 2018 року, то такий перегляд (перерахунок), проведений відповідно до статей 43, 63 Закону №2262-XII (підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом), є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 гривень чи її зменшення (в залежності від розміру збільшення пенсії після перерахунку).

За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з тим, що положення Постанови №713 припинення або зміну розміру щомісячної доплати в сумі 2000,00 гривень пов`язують з переглядом (перерахунком) пенсії, при цьому не вказуючи правову та фактичну підставу такого перегляду, але вказують на мету виплати такої доплати (поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій) та підстави припинення її виплати (збільшення пенсії більше аніж на 2000,00 гривень), то перерахунок пенсії у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мав наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є тим підвищенням, з яким абзац третій пункту 1 Постанови №713 пов`язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати, передбаченої цим нормативно-правовим актом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що оскільки зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та, відповідно, отримання нової довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45 з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704, і подання таких довідок до відповідного управління Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №2262-XII, то здійснений вказаним державним органом перерахунок пенсії, право на який в особи виникло після 1 березня 2018 року, за умови підвищення розміру пенсії, є підставою для припинення (у разі підвищення розміру пенсії більш ніж на 2000,00 гривень) або зменшення розміру (у разі підвищення розміру пенсії менш ніж на 2000,00 гривень) щомісячної доплати в сумі 2000,00 гривень, передбаченої Постановою №713.

Переглядаючи вказану справу [№400/6254/24], Велика Палата Верховного Суду, звертаючись до обставин такої нагадала, що перерахунок пенсії позивача проведений на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №400/12036/23 на підставі довідок №5, 6, 7 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року.

В аспекті наведеного Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що вказаний перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду у справі вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та є підставою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям відповідно до статті 43, 63 Закону №2262-XII.

Тобто у цьому випадку не має значення, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення суду, про що стверджує позивач, чи/або одразу на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу. Ключовим фактором для визначення пенсій, які переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року в розумінні Постанови №713 як підстави для припинення або зміни доплати, передбаченої цією постановою, є саме підвищення пенсії після її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення військовослужбовців, а саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як розрахункової величини для визначення посадових окладів військовослужбовців.

Отже, твердження позивача про те, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання рішення суду є відновленням його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 1 березня 2018 року, і не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії - помилкове, оскільки у цій справі перерахунок пенсії позивача проведений саме у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік (незалежно від того, на виконання рішення суду чи на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу). Тому відсутні підстави для виплати позивачу щомісячної доплати в сумі 2000 гривень, передбаченої Постановою №713, адже пенсія позивача при її перерахунку збільшилася за рахунок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік.

У спірному випадку, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №320/16196/23 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву" від 29.12.2022 №5522, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з врахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, водночас, скасував виплату доплати 2000,00 гривень, передбаченої Постановою №713.

Як установив суд першої інстанції та надалі застосував такі висновки, зі змісту постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 слідує, що предметом спору є припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, після здійсненого на виконання рішення суду у справі №420/18380/21 перерахунку пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії), яка видана у зв`язку зі скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови №103, пункту 5 і додатка 2 Порядку №45, якими було встановлено відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам та звужувались складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №320/16196/23 (яким зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву" від 29.12.2022 №5522 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019) з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Відтак, позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.

Поруч із цим, посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.12.2024 у зразковій справі №400/6254/24 стосовно правомірності підстав для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень у разі проведення перерахунку пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки:

у справі, яка розглядалася [№400/6254/24] предметом спору було, зокрема, припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, після перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу);

натомість предметом розгляду даної справи є припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, після здійсненого на виконання рішення суду перерахунку пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії) станом на листопад 2019 року, яка видана у зв`язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови №103, пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, якими було встановлено відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам та звужувались складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №320/52376/24, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.