Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №761/5117/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 761/5117/25 Суддя першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 761/5117/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - апелянт, відповідач), у якій просила суд визнати протиправними та скасувати постанови серії 2КІ № 0000329830 від 29.01.2025 та серії 2КІ № 0000249180 від 31.01.2025.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, вказані постанови скасовано, провадження по справам про адміністративні правопорушення закрито.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив про те, що матеріали справи не містять інформації щодо меж прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідної землевпорядної документації; щодо наявності у позивачки підстав, передбачених п. 26.3 Правил дорожнього руху; щодо розміщення транспортного засобу на відведених місцях, спеціально обладнаних місцях, а також на відведених майданчиках для паркування; щодо розміщення транспортного засобу позивача у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43 з відповідними табличками. Втім, суд цим обставинам оцінку не надав, так само, як і не надав оцінку способу розміщення транспортного засобу, що є принциповим моментом у справі що розглядається.

Також, апелянт звернув увагу на те, що висновки суду першої інстанції про не надання доказів на підтвердження вини позивачки у вчинені адміністративних правопорушень не відповідають обставинам справи, оскільки разом з відзивом на позовну заяву, суду надавались матеріали фотофіксації порушення, з яких убачається наявність газону і металевого паркану між місцем стоянки авто та проїзною частиною та які містять координати GPS, час, дату, фото транспортного засобу з різних ракурсів, місце розташування стосовно інших будівель. Тобто, наданими доказами було доведено перебування транспортного засобу позивача в нерухомому стані безперервно протягом 14 та 9 хвилин у місці, де стоянка транспортного засобу заборонена, що свідчить про порушення ПДР та про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що оскаржуване рішення не містить жодних ознак дослідження доказів, всебічного з`ясування обставин справи, мотивів відхилення доказів та мотивованої оцінки кожного аргументу учасників справи. На переконання апелянта, рішення суду першої інстанції є формальним, складається здебільшого з цитування норм права та висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ОСОБА_1 зазначила, що її автомобіль був припаркований на тротуарі вулиці Лаврській, 10 у місті Києві, який відокремлений від проїзної частини газоном та, одночасно, є прибудинковою територією будинку де вона проживає. Як убачається із наданих відповідачем фотознімків, автомобіль стоїть на краю тротуару, що прилягає до газону, самого газону не торкається, при цьому забезпечено вільний прохід пішоходів значно більше ніж 2 метри. Це видно візуально, не потребує будь-яких додаткових досліджень або спеціальних знань і не спростовано відповідачем.

Позивачка наголосила на тому, що її автомобіль є легковим і був припаркований у чіткій відповідності до вимог підпункту «в» пункту 15.10 ПДР, що виключає порушення підпункту «б» пункту 15.10 ПДР та зумовлює відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Інспекторами з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сидоренком О.О. та Чиміліним Д.Ю. 29.01.2025 й 31.01.2025 були винесені постанови серії 2КІ № 0000329830 та серії 2КІ № 0000249180 про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень.

За змістом вказаних постанов, 29.01.2025 о 10 год 40 хв та 31.01.2025 о 12 год 13 хв зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Сузукі Свіфт», д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Лаврській, 10 в місті Києві, а саме: підпункту «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з цим, на підставі частини першої статті 122 КУпАП, інспекторами з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення про застосування до позивачки штрафів в сумі 340, 00 грн.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 15.10 Правил дорожнього руху передбачено, що стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;

є) на газонах.

Відповідно до пункту 15.6 Правил дорожнього руху, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

На виконання частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка, своєю чергою, доводиться шляхом надання доказів.

За змістом статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на зазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, постановами серії 2КІ № 0000329830 від 29.01.2025 та серії 2КІ № 0000249180 від 31.01.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Підставою для накладення адміністративного стягнення визначено стоянку транспортного засобу «Сузукі Свіфт», д.н.з. НОМЕР_1 на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено підпункт «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.

Як уже зазначалось, дійсно, приписи підпункту «б» пункту 15.10 ПДР встановлюють заборону стоянки на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками). Разом з цим, підпунктом «в» пункту 15.10 передбачено, що заборона стоянки на тротуарі не стосується легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Отже, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Тобто, підпункт «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» пункту 15.10, аналогічно, як і при застосуванні табличок 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43.

Як убачається з наданих відповідачем фото, автомобіль позивачки, який є легковим, припаркований, з дотриманням підпункту «в» пункту 15.10 ПДР, а саме: на краю тротуару, який прилягає до газону, що відділяє тротуар від проїзної частини, а для руху пішоходів залишається достатня відстань.

Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що замір відстані від місця стоянки автомобіля позивача до краю тротуару, де здійснюють рух пішоходи, за допомогою якого можливо було б встановити, що на тротуарі для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, відповідачем не здійснювався, матеріали справи такої інформації не містять.

Натомість, наданими відповідачем фото підтверджено, що припаркований автомобіль позивачки не створював будь-яких перешкод для руху пішоходів та інших учасників руху.

Доводи апелянта про порушення позивачкою вимог підпункту "б" пункту 15.10 ПДР, з огляду на те, що автомобіль був припаркований не на краю тротуару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, нормативного визначення поняття «край тротуару» ПДР та чинне законодавство не містить, а по-друге, зважаючи на визначення поняття «тротуар» (елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном), наявні в матеріалах справи докази дають підстави стверджувати, що транспортний засіб розташований на краю або близько до краю тротуару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів недотримання ОСОБА_1 вимог підпункту "б" пункту 15.10 ПДР, оскаржувані постанови є такими, що прийняті без наявних на те правових підстав, не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення - є такими що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи інформації щодо меж прибудинкової території будинку та відповідної землевпорядної документації, щодо наявності у позивачки підстав, передбачених п. 26.3 Правил дорожнього руху, а також щодо розміщення транспортного засобу на відведених місцях, спеціально обладнаних місцях, а також на відведених майданчиках для паркування, вказаних висновків не спростовують та не свідчать про правомірність оскаржуваних постанов.

Частиною третьою статті 242 КАС України, встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 761/5117/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 761/5117/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова